Відображення витрат у собівартості продукції

У собівартості продукції знаходять відображення індивідуальні витрати кожного підприємства на виробництво і реалізацію товарів, виконання робіт і послуг. Зменшення цих витрат забезпечує підприємству конкурентоспроможність на ринку, зростання прибутку, рентабельність, тому аналіз досягнення неухильного зниження собівартості продукції, пошуку резервів подальшої економії усіх витрат на виробництво і реалізацію продукції являє собою один з обов'язкових напрямків фінансово-економічного аналізу діяльності підприємств.

Серед документів державної бухгалтерської і статистичної звітності найінформативнішими з точки зору аналізу собівартості продукції є форми «Звіт про витрати виробництва продукції, робіт, послуг», «Звіт про фінансові результати», «Рентабельність окремих видів продукції» (усі вони складаються і подаються у складі річного звіту і щоквартально).

Для аналізу відповідних витрат на виробництво залучаються форми державної звітності з праці, з використання сировини і матеріалів, основних засобів. Для проведення поглибленого внутрішнього аналізу використовуються планові і нормативні документи, калькуляції окремих видів продукції, матеріали синтетичного та аналітичного бухгалтерського обліку.

На першому етапі аналізу собівартості продукції необхідно дати загальну оцінку роботи підприємства щодо зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції за аналізований період. Виходячи із завдань комплексного фінансово-економічного аналізу діяльності підприємства в умовах ринкової економіки, така оцінка найповніше може бути відображена через систему показників, серед яких першорядне значення має показник витрат підприємства на одну гривню виробленої товарної продукції. Цей показник визначається за формулою:

 (2.1)

де В_г — витрати на одну гривню товарної продукції;

С — повна собівартість виробленої товарної продукції;

Т — вартість виробленої товарної продукції в оптових цінах.

Такий показник характеризує роботу підприємства у напрямку зниження собівартості продукції, що випускається, вибору оптимальної структури випуску і реалізації продукції з урахуванням оптових цін на неї, які формуються на ринку та які повинні оперативно враховуватися підприємством при плануванні своєї діяльності і в ході виконання намічених бізнес-планом обсягів виробництва.

Аналіз витрат на одну гривню виробленої продукції набуває конкретності і може служити підґрунтям для прийняття управлінських рішень у сфері формування показників рентабельності продукції підприємства, якщо він доповнюється аналізом складу витрат на виробництво. У практиці бухгалтерського обліку і в аналітичній практиці витрати на виробництво продукції групуються і вивчаються за двома ознаками, а саме: за елементами витрат і за калькуляційними статтями витрат. Перше з названих групувань передбачає розкриття складу і структури витрат на виробництво безвідносно до того, у якому напрямку витрачені відповідні елементи (наприклад, сировина, матеріали, амортизація основних засобів і нематеріальних активів тощо), чи стосуються вони цехів і ділянок основного виробництва, чи витрачені у цехах допоміжного виробництва; чи це прямі витрати на конкретні вироби, чи це витрати, пов'язані з обслуговуванням виробничого процесу і з управлінням ним. Саме таке групування витрат міститься у державній статистичній звітності про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг).

Одним з найважливіших розділів бізнес-плану роботи підприємства є складений за економічними елементами кошторис витрат на виробництво. Цей кошторис і звітні дані про витрати на виробництво дають змогу оцінити динаміку структури витрат, зміну матеріалоємності і трудомісткості продукції порівняно із запланованими показниками і за часом; вони також служать базою для аналізу оборотності фінансових ресурсів, вкладених у сировину, матеріали, інші оборотні активи, ефективності організації процесу матеріально-технічного забезпечення підприємства.