Та його правова природа

Виходячи з того, що будь-яке правове поняття повинно містити достатню сукупність ознак, наявність яких давала б змогу розкрити його правову сутність, наведене легальне визначення шлюбу носить суто формальний характер. Аналіз його дає змогу дійти висновку, що існують такі ознаки шлюбу:

' Основними з них в науці сімейного права прийнято вважати такі: шлюб — це договір (див.: Антокольская M. В. Семейное право: учебник / М. В. Антокольская. — 2-е изд., нерераб. и доп. — М.: Юристь, 2003. — С. 103—106; Ромовська 3. В. Сімейний кодекс України. — С. 65);

шлюб — це таїнство і договір (див.: Шершеневич Г. Ф. Курс гражданского права / Г. Ф. Шершеневич. - Тула: Автограф, 2001. - С. 530-533);

шлюб — це інститут особливого роду (див.: Суворов H. С. О гражданском браке / Н. С. Суворов. — Ярославль, 1887; Загоровский И. А. Курс семейного пра­ва / И. А. Загоровский. — Одесса, 1902. — С. 5; Дзера І. О. Сімейне право України: підручник / I. О. Дзера. — С. 44; Синайский В. И. Русское гражданское право / В. И. Синайский. - М.: Статут, 2002. - С. 485-487;Мейер Д. И. Русское граж­данское право: в 2 ч. — 8-е изд. испр. и доп. (1902) / Д. И. Мейер. — М.: Статут, 2000. — Ч. 2. — С. 713—714; Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права / И. А. Покровский. - М.: Статут, 1998. - С. 162-170).

Глава 4. Шлюб

73

а) це союз жінки та чоловіка. Це — фізіологічна ознака, бо СК до­зволяє укладати шлюб тільки між особами різної статі, а звідси ство­рення союзу двома жінками або двома чоловіками не тягне за собою виникнення у них прав та обов'язків подружжя;

б) це не просто союз жінки та чоловіка, а саме сімейний союз, що припускає спільне проживання не тільки в фізичному сенсі, а й моральному¹, тобто спільний побут, взаємні права та обов'язки (ч. 2 ст.ЗСК);

в) це союз, який зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану². Ця ознака конститутивна, бо передбачає обо­в'язковість державної реєстрації такого союзу, необхідність утілення його у встановлену форму, яка може мати тільки громадянський (світ­ський), а не релігійний характер. Звідси випливає, що при проживан­ні жінки та чоловіка однією сім'єю без державної реєстрації шлюбу, в них не виникає прав і обов'язків подружжя, хоча сімейний союз існує. Не змінює цього положення навіть і той факт, що вони укладають пев­ний шлюбний обряд за звичаями тієї чи іншої народності або шлюб­ний релігійний обряд (вінчання)³. Хоч у випадках, передбачених зако­ном, шлюбу, що укладений за релігійним обрядом, надається юридичне значення. Це стосується шлюбів, що укладені за релігійними обрядами до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивіль­ного стану (частини 2 і 3 ст. 21 СК)⁴. З цього приводу ще М. В. Гордон

¹ Шершеневич Г. Ф. Курс гражданского права. — С. 530—531.

² У навчальній літературі зустрічаються і інші точки зору. Так, зокрема І. О. Дзе­ра відносить до ознак шлюбу добровільність, досягнення шлюбного віку, реєстра­цію у встановленому порядку, спрямованість на утворення особистого сімейного союзу, хоча водночас стверджує, що добровільність та досягнення шлюбного віку — це умови вступу до шлюбу (Див.: Гл. IV книги Сімейце право України: підруч­ник / за ред. В. С. Гопанчука. — С. 44—45).

Вважаємо, що добровільність, досягнення шлюбного віку — це позитивні умо­ви укладення шлюбу.

³ В літературі висловлена думка, що шлюб, зареєстрований відповідними слу­жителями культу (попом, ксьондзом, мулою), якщо цьому не передувала реєстра­ція в органах державної реєстрації актів цивільного стану, слід вважати неісну­ючим (див.: Заіка ІО. О. Глава VI книги Сімейне право України: підручник / за ред. В. С. Гопанчука. — С. 64). На паш погляд, вірніше було б вважати цей шлюб таким, що не має юридичного значення.

⁴ У західних областях (Волинській, Дрогобицькій, Львівській, Ровенській, Станіславській, Тернопільській) Української PCP церковні шлюби визнавалися, якщо вони були здійснені до 5 травня 1940 р. // Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про реєстрації актів громадянського стану в Волинській, Дрогобицькій, Львівській, Ровенській, Станіславській, Тернопільській областях Української PCP» від 16 квітня 1940 р.; в Закарпатській області — до 25 січня 1946 р. // Указ Президіїзвертав увагу на те, що «...церковний документ, який свідчить про шлюб, що виник тоді, коли в даній місцевості органів загсу не було, прийма­ється і тепер як доказ шлюбу»¹.

Але чи можна вважати, що наведене поняття шлюбу розкриває пра­вову природу цього особливого правового інституту? В сучасній на­вчальній літературі є дві протилежні точки зору на цю проблему. Одні правники, наприклад, І, О. Дзера, вважають, що таке визначення хоч і не розкриває повною мірою зміст цього поняття, але дає його в тих ме­жах, в яких відносини шлюбу піддаються регламентації сімейно-пра­вовими нормами². Інші ж, зокрема, Ю. С. Червоний, не вважають це поняття вичерпним з правової точки зору і пропонують своє визначен­ня, а саме, шлюб — це вільний, добровільний союз рівноправних жінки і чоловіка, спрямований на створення сім'ї, укладений з дотриманням умов і форми, встановлених законом, і той, що породжує взаємні права і обов'язки подружжя³. Вважаємо, що слід погодитися з правниками, які поділяють першу точку зору. Поняття, що пропонується ІО. С. Чер­воним, по суті, нічого не змінює, бо ним вводиться до ознак шлюбу од­на з умов його укладення — добровільність, а також ознака, що харак­терна вже для існуючих шлюбних правовідносин, а саме право кожного з подружжя на особисту свободу (вільність), включаючи і право на при­пинення самих шлюбних відносин. Стосовно уточнення, що шлюб — це союз, який породжує певні права, то термін «сімейний союз», що дається в легальному понятті, містить в собі і спрямованість на ство­рення сім'ї, і породження прав і обов'язків подружжя.