Класична теорія менеджменту

На початку XX ст. ідеї названих та деяких інших менеджерів і теоретиків зазнали змін у зв'язку із виникненням та еволюцією широкомасштабного бізнесу. Перші важливі ідеї у цій галузі тепер трактують як класичний підхід до менеджменту. Сьогодні на цей підхід є два різні погляди: науковий менеджмент (школа наукового керування) і адміністративний менеджмент (школа адміністративного керування).

Науковий менеджмент. На початку XX ст. виникла серйозна бізнесова проблема - продуктивність праці. Бізнес розширювався, доступний став і капітал, однак пропо­зиція праці була невеликою. Тому менеджери почали шукати шляхи ефективнішого використання наявної робочої сили. Відповідно до цих потреб експерти намагалися зосереджувати увагу на методах удосконалення роботи окремих працівників. їхні до­слідження зумовили розвиток наукового менеджменту. Засновниками наукового ме­неджменту були Фредерік В. Тейлор (1856-1915), Френк Гілбрет (1868-1924) і Ліліан Гілбрет(1878-1972)¹³.

Одна з перших посад Тейлора - майстер у компанії Midvale Steel Company, Філа­дельфія. Він там спостерігав за тим, що назвав ухилянням від виконання службових обоє 'язків, - працівники навмисно працювали повільніше, ніж могли б. Тейлор вивчав і хронометрував кожний елемент праці сталеварів; визначав, що кожен робітник по­винен виробляти, а тоді відшукував найефективніший метод для виконання кожної частини загального завдання. Крім того, він запровадив відрядну систему оплати праці. На відміну від попередньої виплати всім працівникам однакової заробітної платні, він почав збільшувати платню кожного працівника, який виконував або перевиконував плановий рівень випуску продукції.

Після того, як Тейлор звільнився з Midvale, він працював консультантом у кількох компаніях, зокрема, у Simonds Rolling Machine Company та Bethlehem Steel. У компанії

Simonds він вивчав і наново запроваджував обсяги роботи, організовував перерви, щоб зменшити втому, увів відрядну систему оплати праці. Результатами цього стали вища якість, більші обсяги виробництва, посилення моралі. У Bethlehem Steel Тейлор вивчав ефективні шляхи навантаження та розвантаження залізничних вагонів і використав свої висновки з такими ж вражаючими наслідками. Отримавши такий досвід, він сформулював свої головні ідеї і назвав їх науковим менеджментом. На рис. 1.3 відображено головні етапи, які пропонував запровадити Тейлор. Він був переко­наний, що менеджери, які дотримуватимуться його рекомендацій, підвищать продук­тивність праці своїх робітників¹⁴.

Праця Тейлора значно вплинула на розвиток промисловості Сполучених Штатів. Використовуючи його принципи, багато організацій значно підвищили рівень ефек­тивності. Однак не обійшлося без наклепів. Робітники стверджували, що науковий менеджмент придуманий лише для того, щоб змусити кожного з них більше працювати і зменшити загальну кількість працівників на фірмі. Конгрес провів дослідження ідей Тейлора, і результати засвідчили, що деякі зі своїх висновків учений сфальсифікував¹⁵. Однак праця Тейлора не була марною¹⁶.

Подружжя Френк і Лі ліан Гілбрети були промисловими інженерами і командою однодумців. Один із найцікавіших внесків Френк Гілбрет зробив у мулярську справу. Спостерігаючи за мулярами під час роботи, він удосконалив декілька прийомів. Наприклад, він точно визначив стандартні матеріали і засоби, у тім числі розміщення муляра, цегли і розчину на різних рівнях. Результатом таких удосконалень стало зменшення окремих фізичних рухів від дев'ятнадцяти до п'яти і зростання випуску продукції до 200%. Ліліан Гілбрет зробила важливий внесок у кілька різних сфер, зокрема, у сферу менеджменту персоналу, допомогла виділити сферу виробничої пси­хології. Працюючи окремо і разом, Гілбрети удосконалили багато різних засобів і технологій. Чимало своїх ідей вони застосували до своєї сім'ї. їхній досвід виховання дванадцяти дітей задокументований у книзі і фільмі "Дешевший на дюжину".

Адміністративний менеджмент. Тоді як науковий менеджмент досліджує працю окремих працівників, адміністративний менеджмент зосереджений на керуванні організацією в цілому. Суттєвий внесок в адміністративний менеджмент зробили Анрі Файоль (1841-1925), Лінделл Ервік (1891-1983) і Макс Вебер (1846-1920).Французький промисловець Анрі Файоль - засновник і найвизначніший пред­ставник адміністративного менеджменту. Він був невідомим для американських мене­джерів і вчених, доки його найважливішу працю "Загальний і виробничий менедж­мент" не було перекладено у 1930 р. англійського¹⁷. Спираючись на власний управ­лінський досвід, Файоль намагався систематизувати практику менеджменту, щоб забез­печити нагляд і поради іншим менеджерам. Він також першим сформулював уні­версальні управлінські функції: планування, організацію, лідерство і контролювання. Промисловець був переконаний, що ці функції точно відображають суть процесу ме­неджменту. Більшість сучасних книг з менеджменту (включаючи і цю) досі викорис­товують цю основу, і менеджери-практики погоджуються, що ці функції є найважли­вішою частиною їхньої роботи.

Після завершення кар'єри офіцера британської армії Лінделл Ервік став теорети­ком і консультантом з менеджменту. Він поєднав науковий менеджмент з працею Файо-ля та інших теоретиків адміністративного менеджменту, а також розвинув ідею про функції планування, організації і контролювання. Як і Файоль, Ервік удосконалив низку інструкцій для підвищення рівня ефективності керування. Відомий не стільки власними теоріями, як синтезом та інтеграцією праць інших.

Хоча Макс Вебер був сучасником Файоля і Тейлора, його внесок не визнавали декілька років. Вебер - німецький соціолог. Його найважливішу працю перекладено англійською у 1947 р.¹⁸ Праця Вебера з бюрократії заклала фундамент сучасної орга­нізаційної теорії, яка детально описана у Розділі 6. Поняття бюрократії, яке ми з'ясуємо нижче, ґрунтується на раціональному наборі інструкцій для структурування організацій найефективнішим способом.

Оцінка класичної теорії. Класична теорія обґрунтовує важливість ефективного менеджменту; вона дала змогу закласти основу для подальших теорій та підходів. Багато концепцій, започаткованих у цей час, зокрема, спеціалізація робіт, дослідження часу, мотивації, а також наукові методи, використовують і досі. З іншого боку, ці ранні теоретики часто застосовували спрощений підхід до менеджменту і їм бракувало розуміння людського чинника організацій.