Лабораторна робота №3

2 3 4 5 6 7 8

Тема: Основні мережеві параметри

Мета: Вивчити налаштування мережевих пристроїв

Методичні вказівки:

Основні мережеві налаштунки

MAC адреса — апаратна адреса мережевого адаптера.

IP адреса — адреса мережевого пристрою в стеку протоколів TCP/IP.

Маска мережі — значення для відділення адреси мережі від адреси хоста в IP адресі.

Шлюз за умовчанням — IP адреса маршрутизатора для подальшої передачі даних.

Адреси DNS - сервера — IP адреси - сервера для перетворення доменних імен в IP адреси.

Основи адресаціі в IP-мережах

Типи адрес: фізичний (MAC-адрес), мережевий (IP-адрес) і символьний (DNS-ім’я).

Кожен комп'ютер в мережі TCP/IP має адреси трьох рівнів:

1. Локальна адреса вузла, визначувана технологією, за допомогою якої побудована окрема мережа, в яку входить даний вузол. Для вузлів, що входять в локальні мережі, - це МАС-адрес мережевого адаптера або порту маршрутизатора, наприклад, 11-А0-17-3D-BC-01. Ці адреси призначаються виробниками устаткування і є унікальними адресами, оскільки управляються централізовано. Для всіх існуючих технологій локальних мереж МАС-адрес має формат 6 байтів: старші 3 байти - ідентифікатор фірми виробника, а молодші 3 байти призначаються унікальним чином самим виробником. Для вузлів, що входять в глобальні мережі, такі як Х.25 або frame relay, локальна адреса призначається адміністратором глобальної мережі.

2. IP-адрес, що складається з 4 байт, наприклад, 172.16.2.1. Ця адреса використовується на мережевому рівні. Він призначається адміністратором під час конфігурації комп'ютерів і маршрутизаторів. IP-адрес складається з двох часток: номери мережі і номера вузла. Номер мережі може бути вибраний адміністратором довільно, або призначений по рекомендації спеціального підрозділу Internet (Network Information Center, NIC), якщо мережа повинна працювати як складова частина Internet. Зазвичай провайдери послуг Internet отримують діапазони адрес біля підрозділів NIC, а потім розподіляють їх між своїми абонентами.

3. Номер вузла в протоколі IP призначається незалежно від локальної адреси вузла. Ділення IP-адреси на полі номера мережі і номера вузла - гнучке, і межа між цими полями може встановлюватися вельми довільно. Вузол може входити в декілька IP-мереж. В цьому випадку вузол повинен мати декілька IP-адресів, по числу мережевих зв'язків. Таким чином IP-адрес характеризує не окремий комп'ютер або маршрутизатор, а одне мережеве з'єднання.

Символьний ідентифікатор-ім'я, наприклад, ws01-20.osar.odessa.ua. Ця адреса призначається адміністратором і складається з декількох частин, наприклад, імені машини, імені організації, імені домену. Така адреса, звана також DNS-ім’ям, використовується на прикладному рівні, наприклад, в протоколах FTP або telnet.

Автоматизація процесу призначення IP-адресів вузлам мережі - протокол DHCP.

Як вже було сказано, IP-адреса можуть призначатися адміністратором мережі вручну. Це представляє для адміністратора утомливу процедуру. Ситуація ускладнюється ще тим, що багато користувачів не володіють достатніми знаннями для того, щоб конфігурувати свої комп'ютери для роботи в інтермережі і повинні тому покладатися на адміністраторів.

Протокол Dynamic Host Configuration Protocol (DHCP) був розроблений для того, щоб звільнити адміністратора від цих проблем. Основним призначенням DHCP є динамічне призначення IP-адресів. Проте, окрім динамічного, DHCP може підтримувати і простіші способи ручного і автоматичного статичного призначення адрес.

У ручній процедурі призначення адрес активну участь бере адміністратор, який надає DHCP-серверу інформацію про відповідність IP-адресів фізичним адресам або іншим ідентифікаторам клієнтів. Ці адреси повідомляються клієнтам у відповідь на їх запити до DHCP-серверу.

При автоматичному статичному способі DHCP-сервер привласнює IP-адрес (і, можливо, інші параметри конфігурації клієнта) з пулу наявних IP-адресів без втручання оператора. Межі адрес, що призначаються, задає адміністратор при конфігурації DHCP-сервера. Між ідентифікатором клієнта і його IP-адресом як і раніше, як і при ручному призначенні, існує постійна відповідність. Воно встановлюється у момент первинного призначення сервером DHCP IP-адреса клієнтові. При всіх подальших запитах сервер повертає та ж сама IP-адрес.

При динамічному розподілі адрес DHCP-сервер видає адреса клієнтові на обмежений час, що дає можливість згодом повторно використовувати IP-адреса іншими комп'ютерами. Динамічне розділення адрес дозволяє будувати IP-мережі, кількість вузлів в якій набагато перевищує кількість IP-адресів, що є у розпорядженні адміністратора.

Перегляд і установка мережевих параметрів.

У ОС сімейства Windows мережеві налаштування можна проглянути за допомогою утиліти ipconfig або через графічний інтерфейс.

Завдання до роботи:

1. З'ясувати поточні мережеві налаштування пристроїв, встановити необхідні налаштування.

2. Перевірити працездатність устаткування.

3. Набудувати отримання мережевих налаштувань по протоколу DHCP, перевірити видані налаштування і працездатність мережі.

Контрольні питання:

1. Які види адрес існують в мережах

2. Призначення фізичної адреси

3. Призначення логічної адреси

4. Призначення мережевої маски

5. Призначення шлюзу за умовчанням