Управління конкурентоспроможністю потенціалу підприємства

Управляти конкурентоспроможністю – значить забезпечувати оптимальне співвідношення названих складових, направляти основні зусилля на рішення завдань: підвищення якості, зниження витрат виробництва, підвищення економічності й оперативності після продажного обслуговування. Зазначені складові конкурентоспроможності також є багатофакторними характеристиками, які розглядаються як складні самостійні об'єкти керування. Зокрема, на величину витрат виробництва впливають вартість і якість сировини, палива, електроенергії, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, кваліфікація й рівень заробітної плати виробничого персоналу, продуктивність праці, витрати керування й т.д. При цьому в остаточному підсумку можливість забезпечення необхідного рівня складова конкурентоспроможність елементів визначається такими «базовими» виробничими факторами, як технічний рівень виробництва, рівень організації виробництва й керування.

Максимізація прибутку завжди був метою капіталістичної компанії, критерієм оцінки її діяльності, основою її «філософії». Однак в останні роки чітко виявилися недоліки побудови системи керування фірмою й мотивації її зайнятих за цим критерієм. У чистому виді він не дозволяє орієнтувати діяльність компанії з розрахунком на довгостроковий успіх, висуває на перший-план завдання найближчої перспективи, найчастіше суперечним стратегічним цілям компанії. У цьому зв'язку теоретики керування капіталістичними підприємствами вже наприкінці 50-х років розробили основи нової «філософії успіху», що укладалася в підпорядкуванні інтересів фірми цілям розробки, виробництва й збуту конкурентоспроможної продукції. Ця філософія-філософія якості - активно пропагувалася. Э.Демингом, Дж. Джураном, Ф. Кросби, К. Исикавой. Такий підхід найбільш широке поширення одержав у Японії.

В 60- 70-е роки боротьба на світовому ринку між японськими компанія­ми, з одного боку, і західноєвропейськими й американськими – з іншої, протіка­ла як боротьба двох підходів до керування фірмою – на основі критерію конку­рентоспроможності й критерію прибутку. Результат цієї боротьби з усією оче­видністю показав переваги філософії якості, змусив американські й західно­європейські фірми переглянути своє відношення до неї. З початку 80-х років філософія якості стала пануючої серед компаній, всіх капіталістичних країн.

При цьому сам підхід придбав у цей час нове втримування: поступово пішли в розряд приватних технічних питань такі його конкретні форми, як статистичний: контроль якості, кружки контролю якості й ін. На перший план вийшла суть питання, тобто орієнтація на довгостроковий успіх, орієнтація на споживача. Зокрема, навіть такий прихильник «технокритичного» підходу до керування якістю, як А. Фейгенбаум, головним завданням керування якістю називає «забезпечення прийнятного для споживача якості при оптимальних видатках». Філософією «орієнтації на споживача» узагальнено назвали все різноманіття приватних підходів до питання американські фахівці з керування Т. Питере й Р. Уотермен.

Безумовно, варто розуміти, що орієнтація на споживача виражає прагнення фірм забезпечити собі найбільш надійний шлях до досягнення й підтримки високого прибутку. Фінансові результати багатьох японських компаній з усією очевидністю свідчать, що саме ця філософія в сучасних умовах веде до забезпечення стабільного положення фірм на ринку, високій рентабельності їхньої діяльності. Тому керівники компаній розглядають питання прибутковості з позицій якості, споживчих властивостей продукції, конкурентоспроможності.

Для аналізу положення виробу на ринку, оцінки перспектив його збуту, вибору стратегії продажів, форм і методів діяльності продуцентів і збутових компаній використовується концепція «життєвого циклу товару». У сутності вона являє собою спробу пояснити коливання обсягу продажів і прибутковості реалізації товару наявністю декількох стадій у рамках періоду його існування. Промислові компанії, що створюють принципово нові або дуже що істотно відрізняються від попередніх аналогів кошти задоволення потреб, проводять стратегію забезпечення своїм виробам особливого, «привілейованого» положення на ринку, стратегію йдучи від конкуренції. Показовими є результати діяльності японської компанії «SONY» у перші роки після освоєння нею серійного виробництва транзисторних радіоприймачів, касетних магнітол і ін. У всіх випадках фірма домагалася значних обсягів збуту знову розроблених виробів, продавала їх за цінами, що забезпечує більш високу в порівнянні з середньогалузевим прибутком.

Ключові питання:

1. Дайте визначення поняттю «конкурентоспроможність підприємства».

2. Параметри лікуючого підприємства.

3. Назвіть групи факторів конкурентоспроможність підприємства.

4. Основні ознаки конкурентоспроможності підприємства.

5. Методи оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства.

6. Дайте визначення поняттю «управління конкурентоспроможність підприємства».

Антикризове управління

Потенціалом підприємства