Просте двоскладне речення

План

1. Просте двоскладне речення. Підмет і присудок.

2. Просте односкладне речення. Типи односкладних речень.

3. Пряма мова і розділові знаки при ній. Передача прямої мови непрямою. Діалог.

4. Цитати.

Ключові поняття і терміни: двоскладне, односкладне речення,ускладнене, неповне, неповне речення, підмет, присудок, означено-особове, неозначено-особове, узагальнено-особове, безособове, інфінітивне, називне речення, пряма мова, слова автора, непряма мова, цитата, діалог

Література

1. Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 2014. – С. 611-678.

2. Волкотруб Г.Й. Практична стилістика сучасної української мови. Використання морфологічних засобів мови: Навчальний посібник. – К., 2015. – с.103-127.

3. Потелло Н.Я. Українська мова і ділове мовлення: Навчальний посібник. –К., 2014. – с.111-145.

Просте двоскладне речення

Просте речення може бути:

ª двоскладним, в якому є обидва головні члени – підмет і присудок: Душа горить в смертельному вогні;

ª односкладним, в якому є лише один головний член, співвідносний з підметом чи присудком двоскладного речення: Чесне діло роби сміло;

ª непоширеним, що складається тільки з головних членів – підмета і присудка (односкладне – з одного головного члена): Минає час. Світає. Весна.

ª поширеним, в якому крім головних є й другорядні члени речення: Дидактична гра – метод розумового розвитку дітей;

ª  повним, в якому є всі структурно необхідні члени речення: Біля друга і в біді серце відпочине;

ª неповним, в якому словесно не виражено один або кілька членів речення, які легко встановити з контексту: Коло бабусиної хатки ростуть вишні, біля хвіртки – кучерявий бузок, а від вулиці – явори;

ª ускладненим, яке має у своєму складі однорідні члени, відокремлені члени, звертання, вставні слова (словосполучення й речення): В моє серце задивились твої очі синім ранком, синім квітом, синім сумом.

  Основним типом простого речення є двоскладне речення, структурну основу якого становлять два головні члени – підмет і присудок. Отже, члени речення, що утворюють його граматичну основу, називаються головними.

Підмет – головний член речення, що означає предмет, явище, поняття, якому властива якась дія, стан, ознака.

За будовою розрізняють підмети прості та складені.

Простий підмет виражається іменником, займенником або будь-якою іншою частиною мови, вжитою у значенні іменника, а також лексичним словосполученням: Вересень відчиняє двері осені. Я люблю задушевні перемови молодих матерів. Семеро одного не ждуть. Посеред неба гнеться на південь Чумацький шлях. Битися як риба об лід – жити в тяжких матеріальних умовах.

Складений підмет виражається синтаксичним словосполученням, утвореним із двох повнозначних слів, яким властива семантична єдність. Компонентами складеного підмета можуть бути:

- числівник: Пильно дивляться тисячі вікон;

- іменник: Гурт хлопців підійшов до столу;

- займенник + іменник: Ми з Катрусею ще не були в полі;

- іменники половина, більшість, меншість, частина + іменник: Більшість дітей шестирічного віку відвідує дитсадок;

- інфінітив + іменник: Бути прикладом у роботі, в навчанні, в побуті повинно стати невід’ємною частиною батьківського авторитету;

- означальний займенник все + вказівний це: Все це сприяє створенню типового образу.

Присудок – головний член речення, що означає дію, стан, якість, властивість предмета, позначуваного підметом.

За будовою присудки поділяють на прості та складені.

Прості дієслівні присудки виражаються формами дієслів теперішнього, минулого та майбутнього часу, дійсного, наказового та умовного способів: Я тебе шукатиму, я тебе чекатиму, я про тебе у людей питатиму.

Складені присудки становлять поєднання двох або кількох повнозначних слів, доне з яких семантично збіднене й виконує лише граматичну роль. Складені присудки поділяються на два види: іменний складений та дієслівний складений.

Іменний складений присудок має дві частини: зв’язку та іменну частину: Великі майстри минулого були невтомними в шуканні великих задумів. Вона була асистентом і помічницею у батька. Поет всюди залишається господарем свого настрою.

Дієслівний складений присудок має дві частини: основну (виражену інфінітивом) й допоміжну (виражену особовими формами дієслів), яка вказує на початок, продовження або кінець дії: Школярі розпочали закладати Парк пам’яті загиблим. Любов, як сонце, може обігріти, а може й спопелити, у гніві на зраду. Люди повинні більше дивитися на зорі.