Теоретичне обґрунтування проблеми

Права дитини в Україні реалізують в умовах економічних та соціальних суперечностей і нестабільності, що негативно позначилося на розв'язанні проблем захисту дітей. Не оминули ці явища й систему освіти: навчальні заклади недостатньо фінансуються, слабкою є їх матеріальна база тощо. З огляду на це постала гостра потреба у реалізації єдиної державної політики щодо поліпшення становища дітей, їхньої освіти та соціалізації в суспільстві з якнайповнішим використанням міжнародного досвіду розв'язання проблем захисту дітей.

Основним виконавцем Конвенції є держава. Вона вирішує питання правового та соціального захисту дітей, дбає про зменшення негативного впливу довкілля на стан дитячого здоров'я, розвиває мережу медичних та оздоровчо-профілактичних закладів, забезпечує планомірний розвиток системи освіти.

Другий виконавець - родина. Лише родина є природним середовищем для фізичного, психічного, соціального і духовного розвитку дитини, для її матеріального забезпечення. Саме родина виступає для неї основним джерелом матеріальної та емоційної підтримки, психологічного захисту, засобом збереження і передачі національно-культурних і загальнолюдських цінностей.

Третій основний виконавець - це суспільство, яке має забезпечити дітям повноправну участь у всіх сферах діяльності, що їх стосується. Зусилля суспільства мають бути спрямовані на створення розвиненої системи патронажу сім'ї трудовими колективами та громадськими організаціями, що сприятиме наданню адресної допомоги дітям з "важких", неповних та убогих сімей. Державна політика щодо дітей значною мірою реалізується в освітній галузі. Саме в освіті зосереджено найбільший потенціал для становлення

особистості, а тому насамперед від освітян залежить, яким буде наше

суспільство сьогодні і завтра.

У центрі ж усієї освітянської роботи, як відомо, має бути дитина.

За Конвенцією дитина має такі права:

Ст.9. Діти мають право на виховання в сімейному оточенні або бути на утриманні тих. хто забезпечить їм найкращий догляд.

Ст.24 (2 с.) Діти мають право на достатнє харчування і достатню кількість чистої води.

Ст.26, 27. Діти мають право на прийнятний рівень життя.

Ст.24. Діти мають право на медичний догляд.

Ст.23. Діти-інваліди мають право на особливе піклування і навчання.

Ст.31. Діти мають право на відпочинок.

Ст.28 (1 а). Діти мають право на безоплатну освіту.

Ст. 19. Діти мають право на безпечні умови життя, право не піддаватися жорстокому або недбалому поводженню.

Ст.32. Діти не повинні використовуватися як дешева робоча сила.

Ст. ЗО. Діти мають право говорити рідною мовою, сповідувати свою релігію, дотримуватися традицій своєї культури.

Ст.12, 13, 15. Діти мають право висловлювати свою думку.

Правове виховання тісно пов'язане з моральним та соціальним вихованням, а також з розвитком взаємин дитини з дорослими та однолітками. Цю роботу найдоцільніше проводити у формі спеціальних занять.

Мета занять: формувати у дітей моральні уявлення про права людини, гуманістичне ставлення до навколишнього світу.

Засоби і методи роботи:

· Бесіда, читання художньої літератури.

· Рольове програвання бажаної поведінки в різних життєвих ситуаціях.

· Вправи (зокрема на самопізнання).

· Етюди, пантоміміка.

· Образотворча діяльність.

· Рухливі ігри.

Нещодавно правове виховання не відокремлювалось як самостійний напрямок виховання і не входило в плани виховної роботи дошкільних

навчальних закладів. Упродовж останніх років дошкільні навчальні заклади

отримали суттєву законодавчу підтримку, а саме: Закон України "Про дошкільну освіту", Базовий компонент дошкільної освіти в Україні, Базову програму "Я у Світі".

Саме питання здобуття програми і є основним для педагогів в ДНЗ. У Базовому компоненті дошкільної освіти України окреслено мету право виховної роботи (результати, до яких треба прагнути).

Так, у сфері життєдіяльності "Я сам", зокрема, у змістовній лінії "Психічне Я" виокремлюється ставлення дітей до прав та обов’язків.

Правова свідомість дитини формується на основі правових знань, уявлень, поглядів, переконань, почуттів, які склалися в нашому суспільстві і становлять суспільну свідомість, що має вирішальний вплив на формування свідомості особистості.

Правосвідомість - усвідомлення своїх прав, свобод, обов'язків, дотримання законів, ставлення до державної влади. Правосвідомість охоплює знання, почуття, волю, уяву, думку і сферу підсвідомого духовного досвіду особистості. Основою правосвідомості особистості є усвідомлення, що основне завдання України як цивілізованої держави полягає в захисті соціальних інтересів, прав і свобод своїх громадян. Свобода і незалежність особистості є умовою безпеки і розквіту України. Тому ніхто не повинен бути поза системою захисту, турботи і сприяння. Водночас держава має гарантувати кожному реальну можливість працювати і творити за своєю вільною і творчою ініціативою. Права людини є пріоритетними стосовно суспільних та державних інтересів. Правова держава дотримується верховенства закону, положень про права дитини, викладених у Декларації прав дитини та Конвенції про права дитини. Для того, щоб захистити свої права, громадянин зобов'язаний добровільно дотримуватись чинних законів, знати не лише свої права, а й сприймати їх як свої обов'язки. У цьому діалектика взаємовідносин прав і обов'язків, основна суть виховання правосвідомості. Для правового виховання добирається обсяг і зміст життєво важливої і доступної для дітей інформації, яка дасть змогу в обмежений час досягти максимального виховного ефекту, не перевантажуючи пам'яті дітей непотрібними фактами і деталями. Правові знання допомагають співвідносити свої вчинки і поведінку своїх товаришів не лише із загальноприйнятими моральними нормами, а й з вимогами законів, і вносити до своєї поведінки корективи, змінювати її у правильному напрямі.

Одним із завдань правового виховання є формування у дитини правових почуттів, які б регулювали її поведінку: почуття законності обраної мети, правомірності шляхів і засобів її реалізації, справедливості, нетерпимості до порушників норм права, відповідальності. Наявність правових почуттів допоможе дитині долати різні труднощі, конфліктні ситуації, внутрішні суперечності.