Місце педагога та батьків у роботі з правового виховання дошкільників

Окремо розглядається стаття про освіту, де зазначено, що освіта дитини має бути спрямована:

)   на розвиток-особистості, розумових, фізичних та творчих здібностей у їх якнайповнішому обсязі;

2) на виховання поваги до прав людини та основних свобод, а також до принципів, проголошених у Статуті ООН;

)   до національних цінностей країни, в якій живе дитина;

)   на підготовку до свідомого життя у вільному суспільстві чоловіків і жінок в умовах дружби між усіма народами, етнічними та релігійними групами, а також особами з-поміж корінного населення;

)   на виховання поваги до природного довкілля.

Сьогодні педагог - основна особа, яка проводить просвітницьку, діагностичну та корекційну роботу з дітьми. Його думка для дітей часто є більш авторитетною, ніж думка батьків.

У роботі з правового виховання дошкільників варто зважати на морально-психологічні особливості дітей. У дошкільному віці діти дуже вразливі, емоційні. У зв'язку з цим виховна робота з ними базується на використанні моральних установок, переваг чуттєвого сприймання дитиною життєвих стосунків. На прикладах конкретних ситуацій важливо дохідливо пояснювати дітям категорії добра, зла, жорстокості, справедливості, заздрощів.

Водночас у доступній формі потрібно давати дітям елементарні уявлення про правила праці й поведінки в дитячому садку, вдома, на вулиці, пояснювати роль людей, які охороняють порядок у місті, селі, прищеплювати повагу до цих людей. Діти тоді прагнуть дотримуватися цих правил, у них формується уявлення про свою відповідальність.

Важливе значення у правовому вихованні має емоційний настрій людини. Ось чому заняття, на яких порушуються ці питання, мають бути емоційно насиченими, викликати переживання, здивування, захоплення, засмучення чи обурення. Доцільно при цьому звертатися до особистого досвіду дітей, пропонувати їм згадати і розповісти про хороші вчинки їхніх друзів, знайомих, дорослих. Крім того, у групі варто завести рубрику "Наші добрі справи", в якій поміщати замітки про хороші справи дітей.

Важливе місце у правовому вихованні належить читанню художньої літератури та розвитку мовлення. В усіх без винятку темах є тексти, які розкривають перед дітьми красу людини, різні сторони її діяльності та стосунків з іншими людьми. Аналізуючи вчинки героїв різних оповідань, діти визначають для себе, які вчинки вважаються поганими і які хорошими, за що можна поважати людину, а за що вона може бути покарана.

Значні виховні можливості закладені в заняття з розділу "Дитина і навколишній світ", які мають своїм завданням ознайомлення з певними морально - правовими питаннями.

Вивчення теми "Твоя сім'я" використовується для формування в дітей ввічливого і турботливого ставлення до членів сім'ї, сумлінного виконання ними своїх домашніх обов'язків, піклування про здоров'я.

Тема "Наша вулиця" передбачає ознайомлення дітей з правилами переходу вулиць, з різними видами транспорту, правилами поведінки в громадських місцях. Особлива увага при цьому звертається на ту небезпеку, яку приховує у собі гра на вулиці.

Під час вивчення теми "Рідна країна" дітям розповідають, як називається наша держава, її столиця - ознайомлюють з прапором, гербом, гімном, звичаями і традиціями українського народу.

У розділі "Рідна природа" особливу увагу звертають на дотримання дитиною правил поведінки н природі, на показ праці людини з використання та охорони природних багатств. Ознайомлення дітей рослинами, комахами, птахами і тваринами допомагає виділити ті види їх, що вимагають охорони, бо ї стає дедалі менше. Наразі діти дізнаються про Червону книгу, де записано назви тварин і рослин, яки залишилось мало або які вже взагалі зникають.

Морально-правові знання, здобуті дітьми на заняттях, у поєднанні з їхніми власними спостереженнями, певна практична діяльність з підтримання дисципліни, збереження навколишнього природного середовища відіграють важливу роль у їхньому моральному та правовому вихованні, формуванні їхньої правової культури.

Але, окрім вихователів, ще й батьки повинні докласти зусиль, для того щоб виховати правосвідому особистість. Дитина значну частину свого часу проводить у сім’ї. Вона спостерігає життя і діяльність батьків, стосунки між членами сім'ї, засвоює ті морально - правові принципи, якими вони керуються у своїй поведінці, у ставленні до власних дітей, до оточення, до праці. Основи характеру, вихідні життєві установки - все це закладається в сім'ї, і годі чекати добра, якщо педагог навчає одного, а батьки - іншого.

Цілком зрозуміло, що переважна більшість сімей сумлінно ставиться до своїх обов'язків з виховання дітей, служить для них прикладом, гідним наслідування. Проте у нас чимало і проблемних сімей, неблагополуччя яких передусім негативно позначається на вихованні дітей.

Для здійснення виховної роботи з батьками вихователю важливо мати чітке уявлення про морально-правову атмосферу сім'ї кожної дитини, володіти вмінням проводити відповідну роботу з батьками з приведенняцієї атмосфери у відповідність з моральними і правовими нормами.

Посиленої уваги вимагають сім'ї, де послаблений або взагалі відсутній контроль за поведінкою дітей, коли їм надається необмежена свобода. Такі батьки помилково вважають, що їхній обов'язок полягає у піклуванні про харчування, одяг, взуття дитини.

В окремих сім'ях дитина змалку слухає цинічні розмови про "вміння жити", де проповідується принцип: "ти мені - я тобі". У сім'ях, де батьки думають більше про себе, ніж про суспільні інтереси, їхні висловлювання з цього приводу дітьми сприймаються однозначно, вони засвоюють помилкові уявлення про те, що в житті потрібно передусім мати на увазі свою власну персону, побільше взяти для себе.

Виховання дітей родиною є обов'язковим, так само обов’язковим є піклування батьків про їхнє здоров'я фізичний, моральний розвиток та навчання. Виконуючи свої обов'язки щодо виховання, батьки мають поважати гідність дитини, не застосовувати жорстоких і грубих методів виховання.

Народна мудрість стверджує: "Не навчайте дитину так, як навчали вас, бо вона народилася в інший час". Сьогодні навчання і виховання - це доброзичлива, творча взаємодія вихователя і дитини. Це діалог двох рівних партнерів з відсутністю страху, з розкутістю, радістю спілкування. Діалог між дітьми і дорослими - домінуюча форма спілкування (дорослий не озброює, не передає, не повчає, а організовує, стимулює, співпрацює з дитиною).