Соціальний захист незайнятої молоді

Молодь – це окрема соціально-демографічна група, яка відрізняється за сукупністю вікових характеристик, особливістю соціального становища та обумовлених тим чи іншим набором соціально-психологічних якостей, що визначаються суспільним ладом, культурою, закономірностями соціалізації, вихованням в умовах певного суспільства.

В українському законодавстві молоддю вважаються громадяни віком від 14 до 35 років. За даними Державного комітету статистики, в Україні налічується близько 15 млн. людей молодого віку.

Визначальним та всезагальним для молоді є її входження до виробничо-трудової діяльності. Саме на цьому етапі свого життя молоді люди зіштовхуються з труднощами і потребують розуміння і допомоги як зі сторони старшого покоління, так і з боку держави. Водночас тривалі соціально-економічні трансформації на шляху до стабільного розвитку в Україні породили безліч нових і посилили дію старих соціальних проблем, зокрема пов'язаних із зайнятістю.

Вільна економіка, яка обумовлює свободу вибору, ставить перед молоддю досить гострі проблеми, пов'язані зі структурною перебудовою, станом роздержавлення та приватизації тощо, вирішення яких залежить від загального стану економіки країни. Саме ці фактори насамперед впливають на розвиток ринку праці, реальні можливості задоволення потреб його учасників.

Проблеми молоді на ринку праці обумовлені певними особливостями соціального стану і трудової поведінки, а саме: досить високим освітнім рівнем; наявністю професії або кваліфікації; низькою адаптованістю та вразливістю щодо навколишнього економічного та соціального середовища; підвищеними вимогами щодо працевлаштування (престижу, заробітку), змісту, характеру й умов праці; високою професійною і територіальною мобільністю, що зумовлена неусталеністю та слабкістю економічних і соціальних зв'язків молодої людини.

Держава, визначаючи конкретні шляхи становлення та розвитку суспільства, орієнтується передусім на молоде покоління віком 16-28 років, потенціал і знання якого, помножені на досвід попередніх поколінь, можуть стати запорукою прогресивного розвитку незалежної держави. Молодь – це головний стратегічний резерв суспільних реформ, які не можуть здійснюватися без виходу на якісно новий рівень розвитку суспільства.

Питання працевлаштування молоді регулюються статтею 7 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді», відповідно до якої держава гарантує працездатній молоді рівне з іншими громадянами право на працю.

Отже, наведемо рівень економічної активності за віковими групами у розрізі поняття молодь (табл.2.7 - 2.8)

Таблиця 2.7. Рівень економічної активності населення за статтю, місцем проживання та віковими групами (% до загальної кількості населення відповідної вікової групи) у 2007 році [19]

Показники	У тому числі за віковими групами
	Всього	15-24	25-29	30-39
Економічно активне населення	62,6	41,8	82,2	85,8
жінки	57,1	36,6	73,8	80,9
чоловіки	68,9	46,8	90,5	90,8
міське населення	61,6	39,5	83,2	86,4
сільське населення	65,1	47,1	79,4	84,2

Таблиця 2.8. Рівень економічної активності населення за статтю, місцем проживання та віковими групами (% до загальної кількості населення відповідної вікової групи) у 2008 році [25]

Показники	У тому числі за віковими групами
	Всього	15-24	25-29	30-39
Економічно активне населення	63,3	43,0	82,2	86,1
жінки	57,5	37,7	72,7	81,2
чоловіки	69,8	48,1	91,4	91,1
міське населення	62,4	40,9	83,8	86,9
сільське населення	65,6	48,0	77,8	84,2

Найвищий рівень зайнятості населення спостерігається серед осіб віком 30–49 років, а найнижчий - у віці 15–24 роки та віком 60–70 років.

Проблема безробіття молоді існує і зараз. Причиною цього є, перш за все, неможливість працевлаштування після закінчення загальноосвітніх, вищих або професійно-технічних навчальних закладів. Тому значна частина молоді виїжджає за кордон, працювати на економіку інших країн. Дані Інституту демографії і соціальних досліджень НАН України обкреслюють пригноблюючу демографічну перспективу нашої країни. За останні декілька років близько 3 млн. наших працездатних громадян виїхали у пошуках кращої роботи, серед яких кожен восьмий – це молода людина у віці 25-29 років [16].

Тісна взаємодія ринку праці та ринку освітніх послуг залишається важливим фактором змін і появи нових тенденцій в освітньому просторі, формування людського капіталу як основи ефективного економічного і соціального розвитку країни. Їхній вплив на професійне навчання та професійну орієнтацію населення, особливо молоді, є важливим та актуальним питанням національної безпеки держави. Без його вирішення неможливе формування якісно нової робочої сили, забезпечення кваліфікованими кадрами економіки країни, зменшення обсягів безробіття.На моюдумку, нині система вищої освіти орієнтується не на потреби економіки, а на необґрунтований попит молоді на певні «модні» спеціальності. Український ринок праці на сьогоднішній день переповнений випускниками вузів з юридичними і економічними дипломами, а також фахівцями в області менеджменту. Це призводить до випуску фахівців в обсязі, що в декілька раз перевищує випуск робітничих кадрів. В результаті більшість підприємств відчуває потребу саме у кваліфікованих робітниках за виробничими професіями.Так, у 2008 році в Україні було зареєстровано майже 1 млн. випускників вузів, з яких направили на роботу за допомогою учбових закладів лише 19,5%. Таким чином, чотири випускника з п’яти були вимушені шукати роботу самостійно, що під час кризи дуже складно. Проте дефіцит робочих спеціальностей складає 200 тис. осіб і буде зростати не дивлячись на нинішній спад виробництва. Понад 90% працівників на виробничих підприємствах - це люди перед пенсійного віку. Частка ж працюючої молоді складає менше 7 % [27].Така тенденція спостерігається не тільки через відсутність престижності робочих спеціальностей, але і через низький рівень оплати праці. Так, у 2007 році державною службою зайнятості було зареєстровано 2,2 млн. вакансій. Серед них 42% складали заробітну плату нижче прожиткового мінімуму. Серед запропонованих у 2008 році 91,1 тис. вакансій - лише 8% складають заробітну плату, вищу за середню в регіоні.Також, при вирішенні запропонованої проблеми, слід констатувати той факт, що молодь має низький рівень конкурентоспроможності на ринку праці. Це відбувається під впливом таких факторів як: брак професійних знань, кваліфікації і навичок; незрілість значної частини молоді та її трудова нестабільність.