Лексемний рівень. Дієслово

Оскільки, подібно іменникам і займенникам, граматична форма числа у дієслова служить для вказівки не на кількість дій, а на кількість діючих, що піддаються дії або перебувають у відомому стані «осіб», ця категорія, як правило, у дієслова не самостійна, а співвідносна, тобто синтаксично зумовлена [2, с.165]. Англійська дієслово має два числа, єдине і множинне: he sings - we sing. У поезії розрізняють однину і множину для дієслів 2-гої і 3-ї особи в теперішньому часі і для дієслів 3-ї особи в минулому часі, але звичайно в англійській мові розрізняють тільки дієслово в 3-ій особі дійсного способу у формі теперішнього часу, який вказує на число [5, с.56]. В теперішньому часі форма 3-ї особи на-s є чіткою формою однини. Але вона не охоплює всієї однини і тому протистоїть не тільки множині як такій, а й іншим формам однини [9, с.91]. Дієслово буття (to be) в теперішньому часі має асиметричну парадигму: в однині виражені перша і третя особа, множина не має форм особи: am, is, are. Решта дієслів мають одну єдину форму, що передає значення третьої особи однини: comes, looks. Морфологічна парадигма тут зовсім асиметрична: закінчення-s не передає категорії числа, тому що існує форма, що позначає одиничність і не має-s: це - так звана форма першої особи: I know. Таким чином, парадигматично форма дієслова на-s ізольована. Однак якщо звернутися до її функціонування в реченні, ми бачимо, що вона дуже чітко протиставлена формі підмета, вираженого іменником: the train stops, the trains stop. Отже, морфологічно ізольована форма виявляється добре інтегрованою синтаксично [11, с.51]. У минулому і майбутньому часах категорія числа дієслова в сучасній англійській мові відсутня. Виняток становить дієслово буття (to be), що має відмінність між формами однини і множини в минулому часі (was, were) [9, с.92]. Якщо граматична категорія числа іменників розкриває відношення якості, відображеного в лексичному значенні слова, до його кількісного прояву (через граматичні значення прояву кількості в одиничній реальності або в їх кількості), то категорія числа дієслова виявляє ставлення дії, відображеної в лексичному значенні, до кількості його суб’єктів через граматичні значення, що представляють собою відображення однієї особи або безлічі осіб і віднесеність дії до них [15, с.7].

Будь-яка кількість має ту чи іншу якісну сторону, важливу роль відіграють відмінності кількості, і, внаслідок цього, пізнання кількісної визначеності можливо завдяки якісним відмінностям кількості. Що стосується узгодження в числі, то тут англійська мова виявляє значну своєрідність у порівнянні з іншими мовами. Формально-граматичне узгодження в числі часто поступається реальному уявленню про число, пов'язаному з даним підметом. Двояке розкриття числового значення збірних іменників через форми дієслова-присудка є продуктивним засобом, що відображається на нових іменниках, що вживаються в якості збірних. До таких слів, які самі по собі не виражають множинності окремих індивідів, але розвивають збірне значення за допомогою метонімії, відносяться town [27,c.76] (жителі, населення), house, the world (люди) [27,c.45] the bench (колектив суддів) і т.п. У сучасній англійській мові існує і зворотне явище, коли іменник у формі множини, що має значення множинності роздільних одиниць, вжито з дієсловом-присудком в однині. У цьому випадку дане поняття розглядається як цілісна сукупність: Two years has gone [11, с.10-11].