Апокрифічна література

Кодифікація біблійних книг і створення канону Святого писання супроводжувалося забороною і вилученням літературних творів, які по тим чи іншим міркуванням були признані не відповідними єврейському вченню. Не включені в біблійний канон твори отримали назву «зовнішніх» або «сторонніх книг». Більш поширена грецька назва-апокрифіти (скриті книги) і псевдоепіграфи (хибно написані), тобто приписані тим чи іншим, в більшості випадків легендарним, біблійним героям.

Апокрифічна література містить обширний і багатий матеріал по соціальній і культурній історії Іудеї ІІ ст. до н.е. - І ст. н.е. Апокрифічна література, в якій знайшли відображення сподівання соціальних низів, носила опозиційний по відношенню до панівної ідеології характер. Це привело до того, що апокрифічна література була признана єритичною, читачам її погрожували різними карами, а самі твори піддавалися гонінням. В результаті частина цієї багатої літератури (церковні автори нараховують близько 70 старозавітних апокрифів) від якої відмовилось офіційне іудейство, загинула, і тільки частина її (біля 30) була збережена християнством, яке побачило в деяких з цих апокрифів родинні для себе риси (серед них: книги Маккавєєв, Премудрості Ісуса, сина Сираха (бен-Сира), Премудрості Соломона, Товіт, Йудиф, Юбілеї, Енох, Заповіт 12 патриархів). Однак оригінали апокрифів були втрачені, і дійшли вони до нашого часу в перекладах на грецьку, латинську, сірійську, ефіопську, старослов’янську і вірменську мови.

Нова сторінка в вивченні апокрифічної літератури починається в зв’язку з відкриттям серед кумранських рукописів фрагментів апокрифічних книг Юбілеїв, Еноху, Заповіту 12 патриархів і деяких інших на єврейській і арамейських мовах. Знахідка фрагментів творів на мові їх оригіналу серед кумранських рукописів з нетривалістю встановила факт дохристиянського походження їх основного ядра і підтвердила здогади вчених про виникнення їх в сектантських колах, близьких до євреїв.

Невідомі раніш твори

Третю і найбільш важливу групу кумранських рукописів складають невідомі до цих пір твори, в яких знайшли відображення образу життя і ідеологічні уявлення опозиційної іудейської общини, яка влаштувалася в Іудейській пустелі. Важливими з цієї групи рукописів являються твори, отримавши в науці наступні умовні назви:Устав, текст Двох колонок, Дамаський документ, Війна синів світла з синами темряви, Благодарственні гімни, Коментарі на біблійські книги, збірники есхатологічних і месіаністичних текстів, та інші.

Кумранські коментарі представляють собою новий літературний жанр в після біблійській літературі. Композиція і характер коментарів визначаються тим, що автори бачили в кожному вірші коментуємих біблійських текстів таємні передбачення, сакральний сенс яких був невідомий навіть пророкам, записавши їх зі слів бога.

Таким чином, відкриття кумранських рукописів (та частина яка дійшла до наших часів), свідчить про високий рівень духовності кумранської общини. Вивчення та дешифрування цих рукописів, може дати багато відповідей не тільки на запитання багатьох істориків та дослідників, а історії загалом (тих її пробілів), які утворилися після вивчення інших джерел з різних регіонів та країн.