Джерела з історії Угариту

Розкопками в м. Угарит розкриті руїни великого царського палацу, жрецької і ряду інших бібліотек з численними пам'ятниками угаритської писемності (близько 1450-1200 років до н. е.). Відкрилася невідома досі література релігійно-міфологічного характеру, яка має паралелі з розповідями Санхоніатона і Старого Завіту. Після руйнування Угарита залишився величезний пагорб заввишки близько 20 метрів і площею понад 25 гектарів. Поки розкопана лише шоста частина цієї площі.

Серед руїн Угариту були знайдені тисячі глиняних табличок. У їх числі економічні, юридичні, дипломатичні та господарські документи, записані на восьми мовах з п'яти видів письма. Група французьких археологів під керівництвом Клода Шеффера виявила написи на раніше невідомій мові, що отримала назву «угаритська». В її основі лежить один із найдавніших алфавітів, що складається з 30 клинописних знаків.

Знайдені в Угариті таблички містять не тільки світські документи, а й літературні твори, що відкрили нам очі на релігійні уявлення і звичаї того часу.

Більше трьох тисячоліть Угарит перебував у повному забутті, і ще сімдесят років тому було невідомо, де знаходилося це колись квітуче, що згадується в багатьох стародавніх текстах фінікійське місто.

В 1929 році під час розкопок увагу вчених відразу ж привернув пагорб, розташований у важкодоступній закруті річки. Місцеві жителі називали цей пагорб Рас-Еш-Шамра - «Кроповий пагорб». Вже при перших розвідувальних розкопках тут були знайдені статуетки, посуд, похоронне начиння і таблички з письменами. «Кроповий пагорб» став головним об'єктом досліджень.

Самий нижній шар пагорбу відноситься до неоліту - приблизно до VII ст. н. е. Самий верхній і важливий - до фінікійської епохи, яка почалася в XVI ст. і раптово перервалася до кінця бронзового століття (приблизно 1200 рік).

В одному з ранніх шарів археологи натрапили на поховання та залишки поселень, які, очевидно, відносяться до періоду між III-II ст. до н. е. У гробницях лежали останки людей. При них збереглися прикраси - в більшості своїй це були намиста, браслети, невеликі намиста з трубочок і спіралей, шпильки і т. д. Руїни стародавнього Угарита - одні з найбільш значних на Близькому Сході, адже фінікійці споруджували свої будинки і палаци з каменю, а не з широко поширеної цегли-сирцю.

Розкопками в Угариті відкриті залишки добре укріплених міських стін зі склепінчастими воротами, ряд храмів, впорядковані будинки; особливо важливо було відкриття царського палацу з двоколонним вхідним портиком і численними приміщеннями, розташованими навколо декількох великих внутрішніх дворів. В античній гавані, яку араби називають Міна-ель-Бейда (Біла гавань), були знайдені залишки великих складів. У портовому кварталі можна бачити руїни скромних осель XV і XIV століть до н. е.. Шлях до царського палацу проходить через Нижнє місто. Добре збереглися вулиці шириною в 3-4 м які оточували великі квартали будинків. Дуже близько від палацу знаходився житловий квартал знаті. Стіни багатьох вілл сягають двох метрів висоти, раніше у них був і другий поверх. У внутрішніх дворах цих будинків розташовані колодязі. Кожен будинок, побудований більше трьох тисяч років тому, мав власне водопостачання. У підвалах деяких будинків є власні склепи: померлим в дорогу на той світ давали воду, вино, олію, м'ясо і кров жертовних тварин.

Руїни царського палацу розташовані в півтора кілометрах від гавані Міна-ель-Бейда. Палац складається з цитаделі і власне царської резиденції.

Чітко збереглися контури численних залів, внутрішніх і передніх дворів. Велика кількість інших приміщень служили робочими кімнатами для царських переписувачів й чиновників.

В Угариті були знайдені численні глиняні судини, вкриті розписом. Серед них є екземпляри мікенського походження, як, наприклад, кубок із зображенням восьминога і кратер із зображенням колісниці. З Єгипту потрапили в Угарит витончені алебастрові вази. В архівах царського палацу знайдено масу глиняних табличок з просторовими клинописними текстами, написаними частково на шумерській і вавілонській, частково на хеттській і єгипетській мовах. До царської бібліотеки відносилися також школа переписувачів і «бюро перекладачів». Глиняні таблички містять описи фіксованих податків, які повинні були платити в царську казну спілки ремісників; записи про сплату данини, відраховувалися Угаритом іншим державам - найчастіше хетам і єгиптянам, про отримання ним самим данини від більш слабких міст; мобілізаційні списки; списки населення, зайнятого на громадських роботах; рахунки по торговельних угодах і вказівки будівельникам.У бібліотеці були виявлені і численні вказівки щодо вчинення ритуалів. У всіх деталях викладено правила обрядів культу родючості, прихильниками якого були фінікійці. «Ветери-нарна книга» містить рекомендації для лікування хворих тварин. Були знайдені буквар, словники і тексти вправ.

Мабуть, найбільшу цінність серед знахідок в Угариті являє собою маленький, всього в 10 см завдовжки, брусок глини з тридцятьма знаками, який відшукали в 1949 році серед багатьох інших глиняних табличок в кімнаті для переписувачів царського палацу. Це був перший в історії людства алфавіт! Не дивно, що клинописні таблички з Угарита зацікавили всіх учених. Дата складання таблички відноситься, ймовірно, до XIV, а може бути навіть до XV ст. до н. е. Ця алфавітна система з 30 клинописних знаків, передавала тільки приголосні звуки, використовувалася для запису текстів на незнайомій вченим мові.

Як невдовзі з'ясувалося, це була древня мова ханаанської групи, близька до давньоєврейської мови середини II ст. до н. е. Фінікійцям вдалося вдосконалити клинопис так, що їх знаки тепер позначали не цілі слова або склади, для чого необхідні були сотні або навіть тисячі знаків, а передавали слова буквами, які зображувалися з допомогою клинописних знаків.

Ще однією з найзначніших знахідок в Угариті стали - ноти, написані клинописними знаками щонайменше близько трьох з половиною тисяч років тому! Це найдавніша з відомих до цього часу спроб письмово зафіксувати мелодію. Розшифрувати значки було непросто, але тим не менше вчені зуміли це зробити. І в травні 1974 року в одній з аудиторій Каліфорнійського університету (США) відбувся незвичайний концерт - знову пролунала повстала з небуття давня мелодія. Ось що дивно: весь її музичний лад виявився близьким та зрозумілим людям другої половини XX століття. Стародавня музика була виконана на лірі, що представляла собою точну реконструкцію стародавнього інструменту, знайденого в Сирії і відносився приблизно до тих же часів, що й музика.

Під час розкопок Угаріта вченні знайшли залізний клинок в бронзових піхвах, що відноситься до XIV століття до н. е. Тобто до періоду, коли вперше почали гартувати залізо. Знайомство з залізом відноситься до більш раннього часу, але при цьому мова йшла здебільшого про метеоритне залізо, яке оброблялося для виготовлення прикрас і культової начиння, і тільки пізніше з'явилися залізні інструменти і зброю. Потім, у середині XIV століття до н. е., хетти навчилися обробляти залізо, і скоро до багатьох інших виробів, якими торгували фінікійці, додалися залізні. Новий метал дав новій епосі своє ім'я - залізний вік, який розпочався на Сході приблизно з 1200 року до н. е.. За іронією долі Угарит, як і багато прибережних міст східного Середземномор'я, загинув саме близько 1200 року до н. е. - під ударами з півночі так званих народів моря.

З цього можна зробити висновок, що фінікійці першими винайшли писемний алфавіт, музичні тексти та залізо. Що дає можливість не лише пізнати культуру стародавнього Угариту, а й фінікійської культури загалом.