Сучасний стан Донбасу

Шахтарські регіони – це зони екологічного лиха, а підприємства вугільної промисловості класифікуються як екологічно небезпечні. За даними Держкомстату України, у вуглевидобувних районах України діє 258 вугільних шахт і 10 розрізів, видаючи на кожних 1000 т вугілля від 150 до 800 т породи.

Терикони породи займають величезні площі, приводячи до інтенсивної газопилової поразки повітря і хімічного отруєння поверхневих і ґрунтових вод, а також істотно змінюючи гідродинамічний режим і рівень підземних вод. Всього ж в Донецькому кам'яновугільному басейні налічується 1185 відвалів, що діють і «відслужили», і териконів, з яких близько 400 горять і щорік викидають в атмосферу понад 500 тис. т шкідливих газоподібних речовин, а дощові води, потрапляючи на ці відвали, розчиняють значну кількість небезпечних хімічних елементів і насичують ними ґрунтові води. Щорік з 1 га середнього по величині терикону видувається більше 35 т ґрунти і вимивається велика маса водорозчинних солей. Продукти вітрової ерозії впливають на довкілля на відстані до 100 км. від джерела забруднення. Зона забруднення продуктами водної ерозії менша, але, потрапляючи в грунт, водоймище і джерело водопостачання, вони «крадуть» і без того дефіцитні водні ресурси регіону. Таким чином, окрім забруднення повітря, терикони і відвали унаслідок дренажу крізь них дощових і талих вод інтенсивно псують поверхневі і підземні води токсичними елементами вугілля і породи, що вміщає його. Для запобігання самозагоранню вугільних відвалів передбачається побудувати в Донбасі до 200 плоских відвалів, які не горять. До того ж, відвали сплощень зручно використовувати під різні господарські потреби і рекультивувати їх. Крім того, для запобігання забрудненню природного довкілля необхідно максимально витягувати з відвальних порід сірку, вугілля і рідкоземельні елементи, використовувати відвальні породи для виготовлення цеглини і інших будівельних матеріалів, а також для закладки відпрацьованого простору шахт, особливо в зонах розташування населених пунктів і підприємств. Площу «відвальних» земель складає більше 7 тис. га, а шламонакопичувачів – 4 тис. га. В даний час саме тут «заархівувало» до 1,3 млрд. т порід, причому, щорік додається 60 млн. т. Раціональне ж використання їх останніми роками складає близько 17% від щорічного об'єму видачі на поверхню, у тому числі для забутування виробленого простору в шахтах – лише 9%. Це свідчить про переважання на шахтах методу обвалення гірських порід у виробленому просторі, який обумовлює інтенсивне просідання земної поверхні (щорік на площі до 1000 км²); перевищення п'ятиметрового рівня супроводиться затопленням, підтопленням, вимоканням дерев і появою боліт.

Розробка вугільних родовищ негативно впливає і на гідрохимічний режим експлуатації поверхневих і підземних вод, підсилює забруднення повітряного простору, погіршує родючість земель. Загальна площа землі, відведеної під промплощадки вуглевидобувних і углеперерабативающих підприємств, складає близько 22,5 тис. га.

За даними «Енергетичної стратегії України на період до 2030 року», при проведенні гірських робіт з вугільних шахт щорік, по різних оцінках, виділяється від 750 млн. м3 до 2,7 млрд. м3 метану, абсолютну більшість якого поглинає атмосфера. А в теж час можна було б використовувати метан як здобуття тепла. Можливі наступні варіанти використання метану:

1)спалювання метану в котельних для здобуття тепла.

2)робота вакуумних насосів на метані.

3)виробництво електроенергії.

4)каталітичне допалювання збідненої суміші метану і повітря.

5)використання стислого метану для заправки автомобілів.

Схема підготовки і подачі газу: метановоздушная суміш, за допомогою вакууму, витягується через свердловини дегазацій. Потім газ через систему підготовки (де відбувається його очищення від механічних домішок і осушення) по газопроводу подається на газогенераторну станцію, на якій виробляється тепло- і електроенергія. Джерелами метану можуть бути: поверхневі свердловини дегазацій, підземні свердловини дегазацій, свердловини виробленого простору і пробурені в купол обвалення, системи витягання метану з ізольованого виробленого простору, вентиляційні системи.

Значна шкода довкіллю наносить масове і прискорене виведення шахт з експлуатації, особливо методом «мокрої консервації», який необоротний веде до затоплення до 50% шахтних полів, просіданню земної поверхні, заболочуванню її і зменшенню орної площі, а також підніманню рівня, засоленню і забрудненню ґрунтових вод, природних джерел і річок. Тому при закритті неперспективних шахт, розрізів і збагачувальних фабрик слід передбачати повну рекультивацію і повернення в господарське або рекреаційне користування земельних угідь, зайнятих шахтними, відвальними і після збагачуваними породами.

Зараз рекультивація земель ведеться (або частково проведена) на 110 порідних відвалах. Зайняті відвалами землі, прилеглі до населених пунктів, при відповідності гранично допустимим нормам забруднення токсичними речовинами доцільно обробити і виділити населенню під дачні ділянки і городи або ж відвести на інші рекреаційні потреби. У зонах розташування шахт, що закриваються, необхідно ширше упроваджувати комплексні меліоративні заходи, включаючи використання спеціальних гідротехнічних споруд і систем горизонтального і вертикального дренажу для запобігання затопленню шахтних вироблень і підтоплення територій, що примикають до них.