Карбованець перед вибором: Долар чи Євро?

Європейці зможуть змусити американців жити по засобах

Європейський валютний союз (ЄВС) з перших чисел 99-го року, з довго виношуваної романтичної ідеї перетворився в живу відчутну дійсність, настільки відчутну, що народження єдиної валюти 11 країн Євросоюзу - Євро - не пройшло непоміченим навіть у зануреній у фінансову смуту Росії.

Здавалося б, яка справа російському дерев'яному карбованцю, зав'язаному борговими зобов'язаннями з твердокам'яним доларом, до поки ще абстрактної грошової одиниці, що тільки претендує у віддаленій перспективі стати другим універсальним платіжним інструментом у світовому масштабі. Але, як учать Камдесю і Вульфенсон, апостоли від МВФ і Всесвітнього банку, жити у світовій економіці і бути від неї вільною і захищеною - порожня витівка.

І от уже Банк Росії приступив з 1 січня 1999 року до встановлення офіційного курсу євро до російського карбованця і проведення розрахунково-платіжних і фінансових операцій з євро як резервною валютою. І от вже оголошено, що засоби фізичних і юридичних осіб у національних валютах країн ЄВС на рахунках у російських банках можуть бути конвертовані в євро на добровільній основі, а фізичні особи можуть відкривати рахунки в євро. І от уже Банком Росії погоджений порядок проведення торгів по євро на уповноважених міжбанківських валютних біржах.

Нічого дивного у швидкому підключенні Росії до "зони євро" немає: при новому економічному порядку, утім, як і при старому, слабкі валюти так чи інакше орієнтуються чи прив'язані до сильних валют. Хоча на сьогоднішній день у ролі безроздільно пануючого грошового мірила залишається американський долар. Саме в ньому виміряються обсяги майже половини торгових операцій, чинених у світі. У 80 відсотках усіх фінансових трансакцій долар виступає однією зі сторін. У різних країнах казначейства звичайно тримають 60 відсотків своїх валютних запасів у доларах США і 20 відсотків у німецьких марках.

Але появу євро тому і потрібно розцінювати як початок процесу часткової дедоларизації світової економіки, хоча поки нікому не відомо, наскільки масовою буде втеча капіталів у "Євроландію". Але що можна з упевненістю прогнозувати, так це відносне ослаблення позицій долара. Адже не є секретом, що долар насолоджується своїм привілейованим положенням незаслужено - економіка Сполучених Штатів не настільки сильна, щоб "грінбек" залишався єдиним фаворитом фінансових ринків. Загальновідомо: частка США у світовому виробництві складає 27 відсотків, а у світовій торгівлі - менше 20 відсотків.

Однак коли іноземні держави і їхні громадяни тримають свої заощадження чи ведуть розрахунки в доларах, вони в непрямій формі субсидіюють Сполучені Штати, забезпечуючи їм високий, а вірніше, завищений рівень життя, що не відповідає їх реальним доходам. З пришестям євро безтурботному існуванню долара може наступити кінець, а американцям прийдеться навчитися, як пророкують фінансисти, "жити за коштами".

Для Росії важливо буде не упустити момент, коли євро доведе свою життєздатність. Подальший сценарій легко прораховується. Спершу сильне євро робить вигідним експорт американських товарів у Європу, але перетворює європейські товари на американському ринку в дороге задоволення, від якого, щоправда, США не можуть відмовитися, оскільки традиційно ввозять більше, ніж вивозять. У підсумку виникає інфляційний тиск, ціни повзуть нагору. Потім власники великих золотовалютних резервів, такі, як Японія, Тайвань і Великий Китай, переводять хоча б частину своїх авуарів у євро. У відповідь США підвищують дисконтну ставку банківського відсотка, щоб залучати іноземні капітали, але долар при цьому падає. Як резюмує експерт газети "Вашингтон пост", у підсумку "Сполучені Штати змушені будуть жити за коштами, як всі інші".

Коли євро затвердиться в новій якості - другої резервної валюти, - відбудеться новий якісний стрибок у процесі європейської інтеграції і Європа зможе повною мірою скористатися своїм економічним потенціалом. Уже сьогодні валовий внутрішній продукт (ВВП) єдиної Європи наблизився до оцінки в 8 трильйонів доларів, і вона зовсім небагато уступає США, чий ВВП дорівнює близько 8,5 трильйона доларів. При використанні методів централізованого планування, що доручено зараз Європейському центральному банку зі штаб-квартирою у Франкфурті-на-Майні, Європа зможе утримувати під контролем процеси економічного розвитку у всій "зоні євро" шляхом регулювання бюджетного дефіциту (не більше 3 відсотків від ВВП), державної заборгованості (не більше 60 відсотків від ВВП), темпів інфляції, утримання на стабільно невисокому рівні дисконтної ставки. І ніякий біржовий спекулянт типу Джорджа Сороса не зможе обвалити євро - у нього просто не вистачить грошей, щоб зіграти на зниження його курсу.

З появою євро романтичний дует дерев'яного карбованця і твердокам'яного долара починає фальшивити. Так що в найближчі роки процес доларизації російської економіки, з чим упокорилися навіть такі геракли вітчизняної фінансової думки, як Віктор Геращенко, хоча і продовжиться, але не в темпі фокстроту, а повільного танго. Карбованець уже пильно вдивляється в новачка, примірюючись, а ну як саме він зможе підперти плечем у важку хвилину, називану з 1985 року "перехідним періодом".