2020-04-20
82
Олег. Князювання Олега в Києві (882-912) почалося, як про те свідчить "Повість временних літ", зі створення опорних пунктів центральної влади (міст) у племінних княжіннях, зі встановлення попервах приблизного порядку стягнення данини на підвладних князеві землях. Далі поступово поширюється влада Києва на землі незалежних раніше племінних княжінь: "Почав Олег воювати древлян і примучив (підкорив) їх, збираючи з них данину по чорній куниці". [8, c.30] По тому до складу держави, що формувалася, ввійшла більшість південно-руських племінних княжінь: спочатку сіверян і радимичів, потім уличів. Давньо-руська держава почала складатися на Півдні. Землі інкорпорованих до держави князівств одразу ж обкладалися даниною, на них поширювалися системи судочинства й адміністрації. Так формувалася державна територія Давньої Русі, в якій проживало понад 20 різних народів. Давньо-руська держава часів Олега залишалася все ж таки не досить консолідованою. Влада київського князя в землях племінних княжінь була ще слабкою, часом формальною, а системи управління, стягнення данини й судочинства примітивними й діяли час від часу, коли наїжджали княжі дружинники з Києва. Та країна була, як на свій час, економічно-розвинутою й мала велику військову потугу, про що свідчить сама можливість здійснення грандіозного воєнного походу Русі на Візантію 907 р. Завдяки переможному походові Русі на Царгород Олег підписав вигідний для своєї держави мир з імператором. Візантійському урядові довелося сплатити русам велику контрибуцію й надати особливі пільги руським купцям і послам, яких не мала жодна інша країна. Зокрема, греки повинні були протягом шести місяців годувати купців, постачати їм вітрила, снасті й інше корабельне спорядження на зворотний шлях. А в 911 р. русько - грецька угода була суттєво доповнена. В ній було окреслено правові норми взаємин, правило розв'язання конфліктів.
Отже, Князь Олег сформував державу Київську Русь, запровадив дієвий механізм фінансового забезпечення потреб, який на той час хоча і базувався на застосуванні сили, але в тодішніх умовах забезпечував стабільність надходжень до казни, як із внутрішніх так із зовнішніх джерел.
В часи князювання Олега пожвавився економічний розвиток суспільства. Будівництво держави було продовжено за наступника Олега - Ігоря, який знову приєднав до держави княжіння уличів і древлян, що відпали було після звістки про загибель Олега. Ігор також підписав з Візантією союзну угоду, але вона виявилася менш вигідною для Русі, ніж русько - візантійські договори 907-911рр. Великі і малі війни приносили славу та багатство князям і старшим дружинникам. Водночас вони відривали від мирної праці людей, що послаблювало економіку держави. Тому головним джерелом зброї, харчів, коней залишалося стягнення данини, яке було особливо жорстоким. Саме за те, що князь Ігор зібрався в друге стягнути данину з древлян, він був забитий повстанцями данниками. Зі смертю Ігоря закінчився перший етап у розвитку державності на Русі.
Ольга. Єдиний відомий із літопису син Ігоря - Святослав - був ще хлопчиком, і на князівський престол сіла дружина вбитого князя Ольга. Вона виявила себе розумним, енергійним і далекоглядним діячем. Ольга жорстоко придушила повстання древлян навесні 945 р., разом із тим вона розуміла, що необхідно змінити довільний та безладний спосіб збирання данини, тому і впроваджує перші в Київський Русі "реформи". Суть їх полягала в тому, щоб чітко встановити землі, з яких мала збиратися данина, розмір данини, який міг би забезпечити достатні надходження до казни і не обтягувати племена. "Повість временних літ" розповідає: " І пішла Ольга по Древлянській землі з сином своїм і дружиною, встановлюючи устави й уроки; й існують становища її й ловища.". І далі пішла Ольга до Новгорода й встановила по Мсті погости й данини, й по Лузі Оброки й данини, ловища її є по всій землі". [8, c.32]
Є підстави розглядати державні нововведення Ольги як регламентування повинностей залежного населення (запровадження "уроків"), створення уставів, що ними керувалися княжі дружинники, збираючи данину, виконуючи адміністративні й судові функції. Все це було, напевно, пов'язано з переходом від системи полюддя до нового порядку стягнення данини через спеціально посланих людей, що приймали її від населення в укріплених пунктах - "становищах": Ольгою були також влаштовані опорні пункти центральної влади на місцях, адміністративна ж і судова системи поширені практично на всі підвладні Києву землі племінних княжінь. Щоб забезпечити себе постійним притоком прибутків, Ольга закріпила за княжою казною права на багаті хутровим звіром землі. З князюванням Ольги можна пов'язувати настання другого етапу в розвиткові давньоруської державності
Володимир Великий (980-1015). Зійшовши на київський престол у 980 р. і зосередивши в своїх руках неподільну владу, Володимир започаткував нову добу в історії Київської Русі.
Володимир взяв під свою тверду руку Давньоруську державу ще не досить консолідованою, на відміну від попередників у центрі його уваги був добробут володінь, а не загарбання земель і збір данини. Володимир успішно вирішив три основні завдання.
Перше полягало в тому, що він повертає до складу Русі землі племінних княжінь хорватів і дулібів (981 р). Протягом 981-984 р.р., була відновлена влада Києва над княжіннями радимичів і вятичів. Близько 988 р. Володимир провів адміністративну реформу, в результаті якої вождів племінних княжінь замінили в різних містах держави сини Володимира, чим назавжди було зламано сепаратизм племінної верхівки, а Київська Русь стає об'єднаною державою.
Також значно змінилась система державної влади на місцях. Відтоді в основних містах держави від імені київського князя збирають данину, управляють і чинять суд його намісники, котрі, в свою чергу, мають у підлеглості урядовців нижчого рангу, що порядкують у тій чи інший волості. Отже, за Володимира вперше на Русі склалась завершена система збирання податків, яка була повністю підконтрольна Київському князю.
Друге завдання полягало в тому, що він провів і судову реформу. В літописі Нестора читаємо, що Володимир разом із дружинниками дбав про "Устав земляний", започаткував вироблення "уставу", який регулював би правові відносини в суспільстві, вдосконалив чинний кодекс звичаєвого права - "Закон Руський" для пристосування його до умов часу." [8, c.36] "Устав земляний" Володимира продовжив політично-правову лінію, яку накреслила своїми "Уставами" й "уроками" княгиня Ольга.
Третє завдання полягало в тому, що Володимир запровадив на Русі християнство (у 988 р.), що мало позитивні наслідки. Воно зміцнювало авторитет і владу князя, сприяло розбудові держави. Значний поштовх дала нова ідеологія піднесенню давньоруської культури, поширилися писемність і книжність. В Києві, а далі повсюдно на Русі почали влаштовувати школи й книгописні майстерні. Запровадився могутній механізм управління державними справами, що суттєво допомагав князю, - церкви. На утримання церкви Володимир виділяв десяту частину княжої казни, що є прообразом гарантованих видатків держави з бюджету на відповідні потреби.
Ярослав Мудрий. (1015-1018 рр., 1036-1054 рр.) Тривале князювання Ярослава прийнято вважати апогеєм могутності Київської Русі. Він розвинув і вдосконалив багато з того, що започаткував Володимир. Ярослав продовжував розширювати кордони своїх величезних володінь. Завдяки його підтримці швидко зростала церква, розбудовувались міста. У часи князювання Ярослава завершилося будівництво Давньоруської держави. Було остаточно зламано місцевий сепаратизм, вдосконалився державний апарат. Полюддя замінювалося м'якими, більш передовими формами данини, що відповідало змінам в суспільстві. Ярослав Мудрий звів загальноприйняті у ті часи закони в єдину "Руську правду", яка стала правовим кодексом усієї країни (близько 1037 р.).
Отже кожний з київських князів робив свій внесок в розвиток економічних відносин, спираючись на досягнення своїх попередників. Кожний з князів, продовжував той напрям розвитку, який зазначав попередній князь, але і вони також вносили свої закони і порядки в суспільне життя, торгівлю, просвіту та в більшості випадків не цурались брати досвід інших іноземних країн світу і підтримувати дипломатичні стосунки.
