Відображення неіснуючого

 У п’яти річної дитини вмикається і механізм уяви - здатності поетичної душі до творчості.

Свідченням того, що механізм уяви почав працювати, є те, що дитина може вільно (зрозуміло, поки що не усвідомлено) оперувати відображенням: думками, образами, почуттями - і стає спроможною:

- розрізняти образи, почуття, думки і практичну дію, в якій вони зароджувалися і співіснували в неподільній єдності, а тепер вона здатна оперувати з ними окремо;

 - вивільняти образи, почуття і думки від влади над ними пам’яті, хоча ці відображення пов’язані з процесами збереження і відтворення закладеного в пам’ять генетичними ланцюгами;

- ментально змінювати образи почуття і думки про предмет, не торкаючись його руками;

 - діяти з цими відображеннями, отримувати нічим не обмежену волю і свободу дій, звільнятися від стереотипів, що і веде людину від простого перетворення завченого матеріалу до творчості - втілення нових форм і якостей у предметному світі;

- за допомогою уяви створювати і руйнувати віртуальну реальність, не зачіпаючи дійсного руйнування в навколишнього світу.

 Не важко здогадатися, що дитина зробила в собі ще один переворот, змінила формулу життя і діяльності. Відбулась зміна структури механізму творчості і додався до активності новий, до цього часу другорядний, інструмент механізм творчості - уява.

 П’ята формула життя набула такого вигляду:

 уява-мислення-почуття-психомоторика-енергопотенціал

 Уява - психічний процес і механізм, продукт активності у створенні людиною нових образів, уявлень, думок. Уява та її дії пов’язані з абстрагуванням, яке виконується разом з мисленням та енергетикою почуттів. Завдяки уяві людина може передбачати свої майбутні дії та результати: в кінці процесу праці вона отримує продукт, який на початку був створений уявою, у формі образу, системи думок або концепції. Процеси уяви треба розглядати як дійову репетицію майбутнього.

 Але уява -це інструмент руйнування стереотипів, який торує шлях до відкриття, винаходу і художнього образу.

 За осмисленістю нових образів, розрізняють: а) мимовільну уяву, б) довільну, в) захисну уяву, за допомогою якої людина абстрагується від руйнівних впливів і зберігає свою енергію від спалювання негативними почуттями (цей феномен відомий: учень сидить у класі, але його немає на уроці).

 Уява - трансформатор нових образів

Уява і її процеси тісно пов'язані зі сприйманням, емоціями, пам'яттю, мисленням, мовою. К. Д. Ушинський зауважував: розвинена уява є приналежністю великого розуму.

 Уява -це не здатність фантазувати, будувати гіпотези, а інтуїтивна можливість вбачити сутність предметів - їх природну логічність. В оптимальному стані уява користується почуттями гармонії - кодами золотого перерізу. Уява комбінує образи ще неіснуючих предметів, процесів, явищ, користуючись при цьому не лише матеріалами пам’яті і почуттів. У діях уяви бере участь і мислення.

 З почуттями предмети і явища нам надаються. Переживаючи їх, людина дає їм оцінку, потім залучається до роботи мислення, яке здійснює:

 а) перетворення невідомого на відоме,

 б) попередження або подолання аморального вчинку,

 в) перетворення дисгармонійного на форму більш досконалої гармонії.

 Коли мислення, стикаючись з невідомим, моральним або руйнівним у житті або діяльності, буває безсилим у розв’язанні цих задач, на допомогу приходить уява.