2020-04-20
80
Росія, як і інші провідні держави, не сприймає однополярної системи світового політичного устрою. Водночас не в змозі стати сьогодні одним з двох могутніх полюсів світової структури. Найбільш ймовірно виглядає багатополярна модель світового розвитку. В багатополярному світопорядку зберігаються окремі «центри тяжіння». Це – Сполучені Штати Америки, які залишаються глобальною наддержавою, якою в Європі є Німеччина, бо саме навколо Німецького ядра (ФРН – Швейцарія – Австрія) створюється дійсно європейська спільнота, яка в тісному союзі з Францією може утворити несучу конструкцію нової континентальної Європи. На Середньому Сході це, безумовно, Іран, що розкинувся від Каспію до Індійського океану і абсолютно самостійний у прийнятті доленосних рішень. На Далекому Сході – Китай, а також Японія, не багата територіями та природними ресурсами, але потужна у фінансово-економічному відношенні. У Південно-Східній Азії – насамперед Індія, а потім Індонезія і Малайзія. І якщо в біполярній системі блоки були стабільними, то багатополярна модель передбачає рухливість та постійні зміни.
Зовнішня політика Російської Федерації являє собою систему поглядів на зміст і основні напрямки зовнішньополітичної діяльності Росії.
Правову базу дійсної зовнішньої політики складають Конституція Російської Федерації, федеральні закони, інші нормативні правові акти Російської Федерації, що регулюють діяльність федеральних органів державної влади в сфері зовнішньої політики, загальновизнані принципи і норми міжнародного права і міжнародні договори Російської Федерації, а також Концепція національної безпеки Російської Федерації, затверджена Указом Президента Російської Федерації від 10 січня 2000 р.
Вищим пріоритетом сучасного зовнішньополітичного курсу Росії є захист інтересів особистості, суспільства і держави.
У рамках цього процесу головні зусилля повинні бути спрямовані на досягнення наступних основних цілей:
- забезпечення надійної безпеки країни, збереження і зміцнення її суверенітету і територіальної цілісності, міцних і авторитетних позицій у світовому співтоваристві, що у найбільшій мірі відповідають інтересам Російської Федерації як великої держави, як одного з впливових центрів сучасного світу і, які необхідні для росту її політичного, економічного, інтелектуального і духовного потенціалу;
- вплив на загальносвітові процеси з метою формування стабільного, справедливого і демократичного світового порядку, що будується на загальновизнаних нормах міжнародного права, включаючи насамперед завдання і принципи Статуту ООН, на рівноправних і партнерських відносинах між державами;
- створення сприятливих зовнішніх умов для поступального розвитку Росії, підйому її економіки, підвищення рівня життя населення, успішного проведення демократичних перетворень, зміцнення основ конституційного ладу, дотримання прав і свобод людини;
- формування поясу добросусідства по периметру російських кордонів, сприяння усуненню наявних і запобіганню виникнення потенційних місць напруженості і конфліктів у прилягаючих до Російської Федерації регіонах;
- пошук згоди і співпадаючих інтересів із закордонними країнами і міждержавними об'єднаннями в процесі рішення задач, обумовлених національними пріоритетами Росії, будівництво на цій основі системи партнерських і союзницьких відносин, що поліпшують умови і параметри міжнародної взаємодії;
- усебічний захист прав і інтересів російських громадян і співвітчизників за рубежем;
- сприяння позитивному сприйняттю Російської Федерації у світі, популяризації російської мови і культури народів Росії в іноземних державах. [9].
