Напрями вдосконалення звітності необоротних активів

 

Програмою реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів передбачено:

- створення системи національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку і звітності, яка забезпечить потрібною інформацією користувачів, передусім інвесторів;

- забезпечення зв’язку реформування бухгалтерського обліку з основними тенденціями гармонізації стандартів на міжнародному рівні та станом економічно-правового середовища і ринкових відносин в Україні [3, с.10].

Отже, з цих завдань випливає необхідність поступового систематичного удосконалення системи обліку і звітності з метою гармонізації стандартів на міжнародному рівні та в умовах ринкових відносин в Україні.

Першим і значним кроком у цьому напрямі було створення і введення в практичну діяльність, починаючи з січня 2000 р., національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, а також прийняття Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [3].

Стабільність розвитку системи бухгалтерського обліку і створення належних умов для послідовного та раціонального здійснення нею притаманних їй функцій, особливо в умовах ринкових економічних відносин, постійно потребує додаткової інформації (чи то нової, чи просто більш систематизованої, згрупованої тощо). Таку інформацію містить бухгалтерський облік і звітність. Тому потрібно постійно вдосконалювати (переглядати) чинні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, розробляти нові, а також вносити зміни до відповідних форм звітності.

Зупинимось на найважливіших з цих змін. У балансі введено статті: «Довгострокові біологічні активи» та «Поточні біологічні активи». Для регулювання їх обліку та відображення у звітності Міністерство фінансів України (далі - МФУ) затвердило Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи» та Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку біологічних активів. Рекомендації призначені для застосування підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами усіх форм власності (крім банків та бюджетних установ), які здійснюють сільськогосподарську діяльність.

У рядку балансу 055 наводяться справедлива вартість інвестиційної нерухомості, яка обліковується за справедливою вартістю, та залишкова вартість інвестиційної нерухомості, яка обліковується за первісною вартістю, що дорівнює різниці між первісною вартістю і сумою зносу. Показник цього рядка вноситься до балансу.

У вписуваному рядку балансу 065 відображається гудвіл, який раніше входив до статті 070 «Інші необоротні активи». Гудвіл – це перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов’язань на дату придбання (П(с)БО 19 «Об’єднання підприємств») [6].

Первісна (балансова) вартість гудвілу зменшується щомісячним рівномірним нарахуванням амортизації протягом строку корисного його використання, але не більше 20 років.

Якщо гудвіл на кінець року не відповідає ознакам активу, то він списується з

внесенням залишкової вартості до витрат. Наказом МФУ від 07.11.2003 р. № 617 було затверджено П(с)БО 27 «Діяльність, що припиняється». Згідно з наказом МФУ від 03.10.2007 р. № 1100 назву П(с)БО 27 змінено на «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність» [7].

Наказом МФУ від 05.03.2008 р. № 353 [10] внесено зміни до деяких нормативно-правових актів МФУ з бухгалтерського обліку, а саме до: П(с)БО 2 «Баланс»; П(с)БО 3 «Звіт про фінансові результати»; П(с)БО 7 «Основні засоби»; П(с)БО 8 «Нематеріальні активи»; П(с)БО 11 «Зобов’язання»; П(с)БО 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва» [3]; П(с)БО 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність» [7]; Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки і господарських організацій, які володіють та/або користуються об’єктами державної, комунальної власності; Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій [4] та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій [1].

Щодо балансу [5], то цим нормативно-правовим актом в активі балансу передбачено четвертий розділ, який подано як вписуваний рядок 275. У цьому вписуваному рядку 275 «ІV. Необоротні активи та групи вибуття» відображається вартість необоротних активів та групп вибуття, утримуваних для продажу, що визначається відповідно до П(с)БО 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність» [7].

Згідно ж П(с)БО 27 група вибуття – це сукупність активів, які плануються до продажу або відчуження в інший спосіб однією операцією, та зобов’язання, які прямо пов’язані з такими активами, що будуть передані (погашені) внаслідок такої операції.

Необоротний актив та група вибуття визнаються утримуваними для продажу у разі, якщо:

- економічні вигоди очікується отримати від їх продажу, а не від їх використання за призначенням;

- вони готові до продажу в їх теперішньому стані;

- їх продаж, як очікується, буде завершено протягом року з дати визнання їх такими, що утримуються для продажу;

- умови їх продажу відповідають звичайним умовам продажу для подібних активів;

- здійснення їх продажу має високу ймовірність, зокрема, якщо керівництвом підприємства підготовлено відповідний план або укладено твердий контракт про продаж, здійснюється їх активна пропозиція на ринку за ціною, що відповідає справедливій вартості.

Період завершення продажу може бути продовжено на строк більше одного року в разі, якщо це обумовлено обставинами, які перебувають поза контролем підприємства, яке продовжує виконувати план продажу.

Якщо необоротні активи, група вибуття визнаються утримуваними для продажу після дати балансу, то таке визнання здійснюється на наступну дату балансу.

Якщо таке визнання відбувається після дати балансу, але до затвердження фінансової звітності, то інформація про необоротні активи, групу вибуття, утримувані для продажу, розкривається в примітках до фінансової звітності.

Необоротні активи, група вибуття, які визнані утримуваними для продажу, припиняють визнаватися у складі необоротних активів.

На необоротні активи, утримувані для продажу, у т.ч. необоротні активи, що входять до групи вибуття, амортизація не нараховується.

Необоротні активи та група вибуття, утримувані для продажу, відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності на дату балансу за найменшою з двох величин - балансовою вартістю або чистою вартістю реалізації.

У разі відмови від реалізації необоротного активу, групи вибуття підприємство оцінює необоротний актив, який більше не визнається як утримуваний для продажу або вилучається з групи вибуття, утримуваної для продажу, за нижчою з оцінок:

а) балансовою вартістю необоротного активу або групи вибуття на момент їх визнання як утримуваних для продажу, скоригованою на суми амортизації та переоцінки, які було б визнано за період його утримання для продажу;

б) вищою з оцінок: чистою вартістю реалізації необоротного активу або вартістю використання.

Сума коригування вноситься до інших витрат (доходів) звітного періоду.

У пасиві балансу введено вписуваний рядок 605, на якому відображаються зобов’язання, пов’язані з необоротними активами та групами вибуття, утримуваними для продажу, що визначаються відповідно до П(с)БО 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність».

Таким чином, зробимо висновок, що розвиток фінансово-господарської діяльності в умовах ринкових економічних відносин викликає систематичні зміни в обліку і фінансовій звітності суб’єктів господарювання.

Для забезпечення правомірності та ідентичного відображення цих змін у різних галузях господарства та форм власності виникає необхідність розробки нових та внесення змін і доповнень у чинні нормативно-правові акти щодо обліку і звітності. Такі розробки, зміни і доповнення МФУ здійснює постійно.

Обґрунтовані зміни та доповнення в обліку і звітності підприємств дозволяють більш детально проводити аналіз господарської діяльності, виявляти можливість збільшення економічних вигод від використання активів та уникнення ризику зменшення економічних вигод.

Однак для прийняття обґрунтованих управлінських рішень, підвищення ефективності роботи підприємств і організацій необхідно чітко дотримуватись чинних нормативно-правових актів щодо бухгалтерського обліку і фінансової звітності, а також своєчасно виявляти і втілювати в практику діяльності зміни і доповнення до них.

Зміни в обліку і фінансовій звітності суб’єктів господарювання, зумовлені розвитком фінансово-господарської діяльності, потребують подальших досліджень і аналізу.