2020-04-20
146
Державне підприємство “Яготинський цукровий завод” розташований в місті Яготин Київської області і підпорядкований Міністерству аграрної політики України.
Районний центр Яготин знаходиться на відстані 100 км від Києва на березі річки Супой. Через Яготин проходять автомагістраль та залізниця Київ-Харків, які зв’язують його з обласним центром.
Місто Яготин має населення близько 20 000 жителів. Тут працюють ще декілька харчових підприємств: маслозавод, хлібозавод, м’ясопереробний цех. В Яготині розташований також дослідно-механічний завод, який спеціалізується на випуску обладнання для цукрової промисловості.
Будівництво Яготинського цукрового заводу розпочато в 1910 році. Пошукова група цукрозаводчика Терещенка вибрала майданчик для будівництва на околиці міста Яготин між залізницею, річкою Супой і озером Ржавець, яке пізніше стало технічним ставком заводу.
Акціонерне товариство по будівництву очолив граф Барановський. Землі, вибрані під будівництво належали князю Рєпніну. Так як угода про будівництво була складена, то відразу було прийняте рішення приступати до вирубки лісу та підготовки майданчика під будівництво. В урочищі Грабському ріс добрий ліс: сосни, граби, дуби, осики, які потім використовувались як будівельний матеріал для заводу.
|
|
|
В тому ж 1910 році почало надходити обладнання з Київського заводу «Греттен-Кревенс» – нині завод «Більшовик» та Варшавського «Борман-Шведе». Сумські машинобудівні заводи виготовили силове обладнання: центральні парові машини потужністю 500 кінських сил та парову машину продуктового відділення – 250 кінських сил. 300 землекопів та 500 робітників інших професій працювали на будівництві. 150 мідників клепали трубопроводи.
Канатами за допомогою блоків, використовуючи лише силу рук робітників, піднімали і монтували обладнання. Праця була надзвичайно тяжкою, працювали по 15 – 17 годин на добу.
Церемонія пуску заводу відбулася 6 жовтня 1911 року, а перший білий цукор отримано в лютому 1912 року. В сезоні переробки буряків 1914-1915 рр. Завод пропрацював 116 діб і було вироблено 13 248 пудів цукру.
Перший післяреволюційний сезон розпочався в вересні 1923 року. За той сезон заводом перероблено 817375 берковців буряків. Добова продуктивність складала 3481,2 берковців – це становило 81,1% продуктивності 1914 року. Дигестія буряків складала 15,29%. Виробленого цукру було 54629 центнерів. Витрати палива на парові котли складав 29,7%, витрати вапнякового каменю – 6,36%.
В 1923 році заводу було присвоєно ім’я Ілліча.
Напередодні Великої Вітчизняної війни завод мав потужність 12 000 центнерів на добу.
За виробничий період 1945-1946 рр. завод працював з 24 грудня по 11 березня, при цьому було перероблено 272 103 центнерів буряків та вироблено 20 369,8 центнерів цукру.
|
|
|
В 1954 році розпочата повоєнна реконструкція, яка продовжувалась до 1962 року. В 1959 році була збудована ТЕЦ і завод перейшов з парових приводів на електричні.
В 1961 році введений в експлуатацію новий сокоочисний цех. Збудовано нове приміщення і змонтоване нове обладнання дефекосатурації.
В 1962 році здійснена реконструкція парових котлів і вони переведені на газ.
В 70-х роках проведено велику реконструкцію бурякопереробного відділення і тракту подачі і доочищення буряків.
На протязі 80-х років значного технічного переозброєння зазнала сушка цукру та продуктове відділення.
В даний час виробнича потужність заводу складає 3 000 тон буряків на добу, норма добової продуктивності по буряках – 2 500 т, коефіцієнт використання потужності становить – 83,3%.
Площа, яку займає підприємство, складає близько 62,3 га, з них 14,05га становить площа кагатного поля. Призаводський бурякопункт має місткість 210 тисяч тон буряків, добова потужність по прийманнню – 6 тисяч тон. Кагатні поля на площі 123,5 тис.кв.м мають тверде покриття, в тому числі 17,0 тис.кв.м з активним вентилюванням.
Основними видами продукції Яготинського цукрового заводу є: цукор-пісок, жом свіжий та патока.
Чисельність виробничо-промислового персоналу складає 358 осіб. Вартість основних фондів становить – 111,392 млн.грн (балансова) і 35,416 млн.грн (залишкова).
В 2006 році площа сировинної зони Яготинського цукрового заводу склала 6 650 га. На підприємство постачають сировину господарства чотирьох областей: Київської (Яготинський, Згурівський, Переяслав-Хмельницький, Баришівський, Бориспільський райони), Полтавської (Пирятинський район), Черкаської (Драбівський район), Чернігівської (Бобровицький район).
Урожайність по господарствах має велику строкатість від 140,45 цнт/га (ТОВ ім. Кравченка Яготинський район) до 517,14 цнт/га (ССФГ “Сокол” Бориспільський район).
Загалом, після підбиття підсумків техніко-економічних показників за 2006 рік, були виявлені досить сприятливі для роботи заводу показники, які наведені в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1.
Техніко-економічні показники роботи ДП “Яготинський цукровий завод” за 2006 рік.
| № п/п | Показники | Од. виміру | Дані заводу |
| 1 | Прийнято буряків | тн | 103966 |
| 2 | Дигесія буряків при прийманні | % | 13,4 |
| 3 | Втрати буряків при зберіганні та транспорт. | % | 3,46 |
| 4 | Дигестія буряків до переробки | % | 16,03 |
| 5 | Граничні втрати цукру в виробництві | % | 0,88 |
| 6 | Вміст цукру в мелясі | % | 1,84 |
| 7 | Вихід цукру | % | 13,31 |
| 8 | Вихід меляси | % | 3,64 |
| 9 | Середньодобова переробка буряків | тн | 2533 |
| 10 | Витрати праці на 100 т буряків | люд.днів | 10,7 |
| 11 | Коефіцієнт використання потужності | % | 84,43 |
| 12 | Перероблено буряків | тн | 100 372 |
| 13 | Тривалість сокодобування | діб | 39,62 |
| 14 | Кількість виробленого цукру | тн | 12 622,2 |
| 15 | Коефіцієнт вилучення цукру з буряків | % | 78,36 |
| 16 | Обсяг виробництва товарної продукції в порівняльних цінах | тис. грн | 20 021,4 |
Велика строкатість урожаю по господарствам негативно впливає на процес добування цукру. Досить значними є втрати цукру при зберіганні - 3,46 %, яких неможливо уникнути. Вміст цукру в мелясі майже 2% також зменшує загальну кількість виробленого цукру. Коефіцієнт вилучення цукру з буряків, який складає 78,36 % є відносно низьким показником, який треба підвищувати за рахунок введення нових технологій.
2.2. Аналіз балансу ДП "Яготинський цукровий завод"
Баланс державного підприємства “Яготинський цукровий завод складений у відповідності з додатком 2 до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку.
Для проведення аналізу балансу спочатку дамо визначення основних понять та категорій, які відображають баланс і піддаватимуться аналізу.
|
|
|
Виробничі фонди підприємства за умовами функціонування в процесі виробництва поділяються на основні та оборотні.
Основні засоби функціонують на протязі багатьох років, приймають участь в багатьох виробничих циклах, зберігаючи свою натуральну форму та переносячи свою вартість по частинах в міру всього зносу.
До виробничих основних засобів підприємства за прийнятою класифікацією відносяться: приміщення, споруди, передавальні пристрої, силові машини та обладнання, робочі машини та обладнання, вимірюючі та регулюючі прилади і пристрої, лабораторне обладнання, транспортні засоби, інструменти, виробничий та господарський інвентар.
Основні засоби зношуються в процесі виробництва як фізично, так і морально. Кошти для відшкодування зносу основних фондів накопичуються шляхом амортизаційних відрахувань, які проводяться за спеціальними нормативами. Ці нормативи встановлюються у відсотках до вартості основних засобів. Вони розраховані на те, щоб на момент вибуття основних засобів із експлуатації були повністю компенсовані їхня первісна вартість та затрати на капітальні ремонти за весь період роботи.
Виробничі оборотні фонди на відміну від основних повністю споживаються в кожному виробничому циклі, переносять на продукцію повністю свою вартість та, як правило, змінюють свою натуральну форму.
До них в бурякоцукровому виробництві відносяться виробничі запаси сировини, матеріалів та палива, тарні матеріали та готова тара, матеріали для поточного ремонту основних засобів та ін. До оборотних фондів відносять також малоцінні предмети і такі, що швидко зношуються та господарський інвентар. Це дозволяє спростити їхній облік. 
Актив.
Якщо проаналізувати перший розділ “Неборотні активи” балансу Яготинського цукрового заводу за 2005 рік, то можна стверджувати наступне:
1. Первісна вартість основних засобів зросла за звітний період з 110769,80 тис.грн до 111392,80 тис. грн (+ 623 тис.грн), або ріст склав
0,5% до початку року. Зростання вартості скоріш за все відбулося за рахунок введення в дію нових основних засобів.
|
|
|
2. Судячи з балансу можна стверджувати, що основні засоби явно застарілі. Знос основних засобів на кінець року становить 68,2%, а на початок року 66,2%, тобто введення в дію нових основних засобів не припинило процесу старіння тому, що було порівняно незначним.
3. Незважаючи на деяке незначне зменшення незавершеного будівництва з 8785,8 тис.грн до 8780,7 тис.грн, необоротні активи в цілому за рік знизились з 57361,4 тис.грн до 53299,2 тис. грн.
Таким чином, можна зробити висновок, що підприємство недостатньо займається оновленням основних засобів. Така діяльність веде до занепаду підприємства. Застарілі основні засоби потребують значних витрат на ремонт, сприяють досить відчутним втратам палива та електроенергії і, найголовніше, призводять до значних втрат цукру у виробництві. Все це в значній мірі підвищує собівартість продукції і веде до різкого зменшення доходності виробництва.
В розділі ІІ “Оборотні активи” спостерігається збільшення оборотних активів з 176595 тис.грн на початку року до 39761,4 тис.грн на кінець року, за рахунок збільшення окремих статтів, зокрема: виробничі запаси з 2510,8 до 2809,8 тис; готова продукція з 3426,1 до 12622,2 тис. грн.; запаси товарів з 192,5 до 493,7 грошові кошти з 62,2 до 10178,5 тис. грн. Зменшення по розділу, відбулося у незавершеному виробництві з 5011,1 до 2870,6 тис. грн. Можна зробити висновок, що оновленню засобів праці увага, на жаль, не приділяється.
Викликає стурбованість в розділі ІІ той факт, що зросла дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги з 3546 до 16789тис.грн. Це в переважній більшості заборгованість бурякосіючих господарств за надані товарні кредити. Разом з тим, інша дебіторська заборгованність теж зросла з 278,3 до 2902,7 тис. грн. Причиною цьому можуть бути лише внутрішні організаційні фактори: недостатня робота економічної, юридичної та бухгалтерської служб підприємства.
В цілому активи підприємства за 2006 рік збільшились з 75020,9 до 93060,6 тис. грн, або на 24%.
Пасив.
По розділу І “Власний капітал” відбулося збільшення з 67695,1 до 68426,1 тис. грн. Негативним є збільшення непокритого збитку з 7411,4 до 10185 тис. грн, а пайовий капітал залишився без змін: 10972,3 тис. грн.
Розділ ІІ “Забезпечення наступних витрат і платежів” 3більшився з 262,5 до 565,8 тис.грн, обо на 115%, що є досить значним показником.
По розділу ІІІ “Довгострокові зобов’язання” ніяких змін не відбулося.
По розділу ІV “Поточні зобов’язання” відбулося помітне зростання короткострокових кредитів банків з 600 до 11330 тис.грн, та кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги з 2978,2 до 11746,10 тис.грн Причому збільшення спостерігається у всіх поточних зобов’язаннях, окрім, інших поточних зобов"язань.
Таблиця 2.2.
Зростання заборгованості по поточних зобов’язаннях за 2006 рік.
| Поточні зобов’язання підприємства | Початок року тис.грн | Кінець року тис.грн | +(-) за рік тис.грн | Темп зростання,% |
| Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги | 2 978,2 | 11 746,1 | 8 767,8 | 294 |
| Розрахунки з бюджетом | 264,4 | 286,9 | 22,5 | 8,5 |
| Розрахунки зі страхування | 16,9 | 46,3 | 29,4 | 173,9 |
| Розрахунки з оплати праці | 121,2 | 335 | 213,8 | 176,4 |
| Інші поточні зобов"зання | 2 807,2 | 49 | -2 758,2 | -98,2 |
З наведених даних видно, що по темпах зростання найвищий показник має зростання кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги (розрахунки з постачальниками), що може призвести до застосування штрафних санкцій (додаткових витрат).
Викликає тривогу факт зростання заборгованості перед бюджетом, де теж можуть бути нараховані штрафні санкції та пені (додаткові витрати). Хоча, судячи з того, що підприємство сплатило в 2006 році до бюджету 1 464 362 гривні, то збільшення заборгованості по сплаті до бюджету на 57,5 тис. грн становить лише 3,93% від сплаченої суми. За обома частинами балансу (актив і пасив) відбулося збільшення на кінець року, а тому і баланс в цілому збільшився за рік з 75020,9 до 93060,6 тис. грн.
2.3. Фінансовий та податковий аналіз ДП “Яготинський цукровий завод”
За звітний період, тобто, за 2006 рік підприємство отримало дохід від реалізації (товарів, робіт, послуг) 43541,2 тис. грн, що на 11,5% більше, ніж за попередній період, тобто, в 2005 році. Разом з тим, чистий дохід (валовий дохід за мінусом податку на додану вартість) склав 36268,9 тис.грн, що на 11,4% більше, ніж за попередній період. Як бачимо, податок на додану вартість, не дивлячись на те, що має константну величину, непропорційно зменшує чистий дохід. Більше того, даний податок зовсім не враховує той факт, що за звітний період собівартість зросла порівняно з минулим роком на 1,12% і становила 31143,7 тис.грн проти 30804,1 тис.грн за попередній період.
За звітний період зросли інші операційні витрати з 3358,3 до 7171,8тис. грн. (на 113,5%), адміністративні витрати – з 1559,8 до 1396,8 тис. грн. (на 11,6%). В свою чергу інші операційні доходи збільшились з 4590,5 до 8954,1 тис.грн, то в результаті збитки у підприємства за звітний період (2006р.) відсутні, а прибуток склав 2776 тис. грн проти 98,3 тис. грн. в попередньому періоді, тобто, зріс у 28 раз.
Розділ ІІ звіту “Елементи операційних витрат” показує зміну затрат в розрізі окремих статей.
За звітний період зросли матеріальні затрати з 24527,4 до 24721,3 тис.грн, або склали 0,7% до попереднього року. Цей ріст можна пояснити, в значній мірі ростом цін на енергоносії, вапняковий камінь та ремонтні матеріали і, зокрема, метал.
Зросли витрати на оплату праці з 2927,6 до 3485,5 тис.грн., або на 19%. З цим в певній мірі пов’язані збільшення витрат на соціальні заходи тому, що ці витрати в колективному договорі залежать від мінімальної зарплати. Таким чином, відрахування на соціальні заходи склали 989,3 проти 579,9 тис.грн. в попередньому періоді, тобто зросли на 70,5%.
Збільшилась амортизація: з 1186,9 до 2736,8 тис. грн., це збільшення склало 130,5%. Значно зменшились інші операційні витрати, їхнє зменшення склало 57,7%. Очевидно, підприємство більш ретельно переглянуло свою діяльність і знайшло можливість дещо з економити.
Але, не дивлячись на це, витрати в цілому зросли з 33498,7 до 33739,6 тис. грн, або ріст в звітному періоді склав 0,7% порівняно з попереднім періодом.
Відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства є показники рентабельності. Вони вимірюють прибутковість підприємства з різних позицій і групуються відповідно до інтересів учасників економічного процесу, ринкового обміну. Адміністрацію цікавить віддача (прибутковість) усіх виробничих активів; потенційних інвесторів і кредиторів - віддача на капітал що інвестувався; власників і засновників - прибутковість акції і т.д. [33,126] Наприклад:
1. Рентабельність продажу показує, який прибуток з однієї гривні продажу отримало підприємство.
Р продажу = ЧП (ряд. 220 ф. № 2) / ЧД реалі.прод. (ряд. 035 ф. №2)
де ЧП – чистий прибуток,
ЧД - чистий дохід (виторг) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
Рентабельність продажу для підприємства становила:
Рпрод.2005 = 98,3 / 325333 = 0,003 тис.грн. або 0,3 %.
Звідси робимо висновок, що після вирахування з отриманого доходу всіх витрат залишається 0,3 копійок прибутку від кожної гривні продажу.
Рпрод.2006 = 2776 / 36268,9 = 0,07тис.грн. або 7,6 %.
Прибуток У 2006 році становив 7,6 копійки від кожної гривні продажу. Рентабельність продажу не відповідає задовільним показникам (30 %), але позитивним є її зростання на 7,3 % у 2006р. порівняно з 2005р.
2. Рентабельність капіталу показує ефективність використання всього майна підприємства. Зниження його свідчить про падаючий попит на продукцію підприємства і про перенагромадження активів.
Ркап. = ЧП (ряд. 220 ф. № 2) / (Власний кап.на поч.пер. (ряд. 380 гр. З ф. № 1) + + Власний кап. на кін.пер. (ряд. 380 гр. 4 ф. № 1)) / 2
де ЧП - чистий прибуток,
Власний кап.на поч.(кін)пер. – власний капітал на початок і кінець періоду
Для нашого підприємства вона складає:
Ркап.2005 = 98,3 / 49466,7 = 0,002 тис.грн., або 0,2 %;
Ркап.2006 = 2776/68060,6 = 0,04 тис.грн., або 4 %
Збільшення рентабельності капіталу на 3,8 % у 2006р. порівняно з 2005р. свідчить про збільшення попиту на продукцію цукрового заводу.
3. Рентабельність майна характеризує ефективність використання основних засобів підприємства.
Рмайна = ВП(ряд. 50 ф. № 2) / ЗВ ОЗ(ряд. 030 гр. З ф. № 1).
де ВП- валовий прибуток,
ЗВ ОЗ - середньорічна вартість основних засобів підприємства.
Вона складає:
Рмайна2005 = 1729,3 / 13314,60 = 0,13; (13 %)
Рмайна2006 = 5125,2 / 37431,2 = 0,14; (14 %), дані показники свідчать про не ефективне використання основних засобів на підприємстві.
4. Рентабельність продукції дає можливість побачити скількох прибутків отримано на одиницю собівартості реалізованої продукції.
Р продукції = П розп.під.(ряд. 50 ф. № 2) / ПСРП (ряд. 40 ф. № 2).
де П розп.під - прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, ПСРП - повна собівартість реалізованої продукції.
Вона складає:
Р продукції2005 = 172,9 / 30804,1 = 0,056 (5,6 %)
Р продукції2006 = 5125,2 / 31143,7 = 0,16 (16 %)
Рентабельність продукції за звітний рік зросла в 2,86 раза і склала всього 16%. Значить кожен карбованець витрачений на виробництво приніс тільки 16 копійок прибутку.
Показник рентабельності виробництва знаходиться в прямій залежності від рентабельності продукції й оберненій залежності від зміни фондомісткості продукції.
Підвищення рентабельності продукції забезпечується переважно зниженням собівартості одиниці продукції. Чим краще використовуються основні виробничі фонди, тим нижче фондомісткість, вище фондовіддача і в наслідок цього відбувається зростання показника рентабельності виробництва. При поліпшенні використання матеріальних обігових коштів знижується їхній розмір, що припадає на 1 гривню реалізованої продукції. Отже, чинники прискорення оборотності матеріальних оборотних коштів є одночасно чинниками росту рентабельності виробництва.
Аналізуючи податковий стан підприємства потрібно визначити, що при всій своїй збитковості державне підприємство “Яготинський цукровий завод” сплатило до бюджетів всіх рівнів в 2006 році 12651,5 гривні.
З метою проведення аналізу оподаткування підприємства беремо план сплати на 2007 рік ДП “Яготинський цукровий завод”.
Таблиця 2.3.
План сплати податків ДП “Яготинського цукрового заводу” на 2007 рік.
| Код статті | Назва статті | План на рік, грн. | Відносно у % |
| 1.7. | Податки | 13909,52 | 100 |
| 1.7.1. | ПДВ | 7978,5 | 57,36 |
| 1.7.2. | Податок на прибуток | 1534,22 | 11,03 |
| 1.7.3. | Збір за спец. використання природних ресурсів | 25,04 | 0,18 |
| 1.7.4. | Збір за використання водних ресурсів | 350,52 | 2,52 |
| 1.7.5. | Податок із власників транспорт. засобів | 612,02 | 4,4 |
| 1.7.6. | Податок на землю | 3058,70 | 21,99 |
| 1.7.7. | Збір за забруднення навколишнього середовища | 179,43 | 1,29 |
| 1.7.8. | Інші податки | 171,09 | 1,23 |
Як видно із таблиці 2.3. основне податкове навантаження в плані оподаткування має податок на додану вартість. Він складає 7978,5 грн., або 57,36% в загальній масі податків. Причому, цей податок зовсім не залежить від ефективної роботи підприємства, а лише від об’єму реалізованої продукції і ціни, що складеться на неї. Якщо взяти для порівняння податок на землю, який є другим за питомою вагою в загальній масі оподаткування і складає 3058,70 грн., або 21,99%, то можна зробити висновок не на користь ПДВ. А саме: податок на землю, хоча і є досить немалим, але він залежить лише від розміру земельної ділянки, яку використовує підприємство. Цей податок стимулює колектив заводу і, зокрема, його керівництво до ефективнішого використання землі, а також до впровадження таких організаційно-технічних, інженерних, наукових та інших заходів, які б дали можливість значно скоротити розміри земельних площ. На жаль, про податок на додану вартість такого сказати не можна. Цей податок не стимулює підприємство ні до яких заходів тому, що не залежить від виробництва і ніяк на нього не впливає.
Збір за використання водних ресурсів, податок із власників транспортних засобів, збір за спеціальне використання природних ресурсів, збір за забруднення навколишнього середовища – всі ці податки в сумарній величині не перевищують 10% в загальній масі податків, але разом з тим підприємство має змогу впливати на номінальну величину даних платежів. Для цього необхідно розробити і впровадити комплекс заходів, які були б спрямовані на:
- зменшення шкідливих викидів в атмосферу;
- зменшення використання водних ресурсів;
- ефективне використання транспорту;
- зменшення кількості транспортних одиниць.
Відносно податку на прибуток, можна сказати, що це досить ефективний і прогресивний податок. Оскільки цього величина залежить від ефективності роботи підприємства. Даний податок в певній мірі спонукає підприємство до розвитку виробництва, підвищенню його прибутковості. Адже при збільшенні прибутку збільшується не лише податок, але й збільшуються кошти, які залишаються в розпорядженні підприємства, причому залежність тут прямопропорційна.
Отже, з усіх податків, які сплачує підприємство, лише податок на додану вартість ніяк не стимулює підприємство і не має ніякого впливу на його ефективну діяльність. Більше того даний податок по суті є податковим рудиментом і гальмом роботи підприємства.
З метою удосконалення системи оподаткування даний податок необхідно, або скасувати і замінити іншими податками, або докорінно змінити його. При цьому необхідно пам’ятати, що даний податок в системі оподаткування України з одного боку є одним із головних податкових надходжень бюджету держави, а з іншого боку – це один із основних чинників криміналізації в бюджетній сфері. Як свідчить статистика за попередні роки, саме при відшкодуванні ПДВ при експортних поставках (при експорті ставка ПДВ встановлена нульова) відбувається найбільше порушень в податковому законодавстві.
Якщо розглядати питання про повне скасування податку на додану вартість, то можна запропонувати введення замість нього податку з обороту, або податку на нерухомість. Дані податки могли б бути по номіналу не менші за ПДВ, але разом з тим, вони були б спрямовані на розвиток виробництва і сприяли б підвищенню ефективності роботи підприємства.
Якщо вести мову про удосконалення податку на додану вартість, то тут скоріше всього могла бути ефективна система регресивного оподаткування. Тобто при збільшенні об’ємів реалізації зменшувати ставку податку. Наприклад, при реалізації на суму 100 тис. грн. – ставка – 20%, а при реалізації 200 тис. грн. – ставка – 18%. В першому випадку підприємство сплатить 20 тис. грн., а в другому – 36 тис. грн. Таким чином, податкові надходження до бюджету збільшуються, але разом з тим підприємство зацікавлене в нарощуванні об’ємів виробництва.
