Політико-географічне положення

Політико-географічна характеристика Румунії

Політична структура Румунії

 

Офіційна назва - Румунія (Romania) - держава у південній частині Європи, переважна частина площі знаходиться у басейні нижньої течії Дунаю. На сході омивається Чорним морем. Румунія межує на півночі з Україною, на північному сході - із Молдовою, на південному заході - із Сербією, на північному заході - з Угорщиною, а на півдні - з Болгарією. Експортер продуктів нафтопереробки і нафтового устаткування, електричне устаткування, автомобілів, зернових.

Доля Румунії була пов’язана з її сусідами: Болгарією, Угорщиною (згодом Австрією і Австро-Угорщиною), Київською і Галицько-Волинською державами (пізніше Великим Князівством Литовським і Польщею, з XVIII ст. з Російською Імперією, а згодом з СРСР) та з Туреччиною. Частини Румунії (деякий час навіть вся Румунія) належали віками до цих держав або були під їхнім протекторатом.

У минулому Румунія поділялася на три політичні формації: Молдавію або Волощину (країна між Карпатами і Дністером; назва східної частини - Басарабія), Валахію або Мунтенію на півдні і Трансильванію на заході. Об’єднання двох перших відбулося 1859 (під назвою „Румунія”), усіх трьох - 1918. Румуни заселяють також Молдову (де мешкає 64,6 % молдаван - назва, що її з політичних причин надавали у СРСР румунам, які жили в межах колишньої Російської Імперії).

Напочатку нової ери сучасну Румунію заселяли тракійські міжплемінні об’єднання - даки і ґети, яких 106 р. підкорили римляни й створили провінцію Дакію, що нею володіли до 271 р. і тоді відбулася часткова романізація країни.

У добу великого переселення народів у 3-6 ст. тут селилися різні племена: сармати, ґоти, гуни, ґепіди, авари, болгари тощо. У 6-7 ст. її заселили слов’яни, які з кінця 1 тисячоліття зазнали асиміляції з боку зроманізованих дако-ґетських племен. Тоді створився румунський народ і мова (слов’яни залишили численні сліди в лексиці румунської мови й у топоніміці країни).

У 11-13 ст. північно-схілна частина Румунії входила до складу Київської Русі та Галицько-Волинської держави. На більшість румунських земель нападали кочовики: печеніги, половці і, зокрема, татари. Після припинення монгольської навали утворилися два румунських князівства: Валахія („Мултянська земля”, Muntenia, Tara Românească; 1324) і Молдавія (Волощина, 1359). Румуни жили окремим життям у Семигороді (Трансільванії), який у 10 ст. підпав під Угорщину, згодом у 1541-1688 рр. становив собою автономне князівство під зверхністю Туреччини, далі (до 1918 р.) належав до Австрії і Угорського королівства в складі Австро-Угорщини.

Молдавія і Валахія перебували деякий час під зверхністю Угорщини (Молдавія також під зверхністю Польщі), з 15 ст. платили данину Туреччині, а з 16 ст. були у безпосередній залежності від неї, що й було причиною тривалої боротьби румунів за незалежність (в якій брали участь також українські козаки та Польща). Тільки на недовгий час князювання Михайлові Хороброму (1593-1601) вдалося об'єднати всі 3 румунські князівства.

З початку 18 ст. Молдавією і Валахією правили чужинецькі „господарі”, так звані, фанаріоти (переважно греки), призначувані турецькими султанами. Внаслідок російсько-турецьких воєн, наприкінці 18 і у 19 ст. зміцнився вплив Росії в обох румунських князівствах. 1812 р. Росія анексувала Басарабію (ще 1774 р. Австрія зайняла північно-західну Молдавію - Буковину), а на основі договору в Адріянополі (1820 р.) здобула над Молдавією і Валахією співпротекторат.

Суперництво Росії, Туреччини й Австрії за вплив у південно-східній Європі і Кримська війна призвели до того, що за Паризьким мирним договором (1856), Молдавію і Валахію віддано під спільний протекторат великих держав і Туреччини. 1859-1861 рр. обидва князівства об’єдналися у князівство Румунія, яке у 1877-1878 рр. цілковито усамостійнилося, а 1881 р. - перетворилося на королівство.

Під час першої світової війни Румунія стала на сторону Антанти. Румунські території, які перебували у складі інших держав, приєднались до королівства і утворили Велику Румунію. 1940 р. Румунія зреклася на користь СРСР північної Буковини та Басарабії (вони увійшли до складу УРСР і Молдавської РСР). 1941 р. (після вступу на боці Німеччини до війни проти СРСР) їх удруге зайняла (а також територію між Дністром і Бугом - Трансністрію), у 1944 р. їх знову втратила; 1940-1945 рр. частина Семигороду і Мармарощина були володіннями Угорщини.

У 1944 р. була скинута профашистська диктатура Антонеску. У 1945 р. створено уряд комуністичної спрямованості, кордони змінені, король Михайло відрікся від престолу, і у 1947 р. створена Народна республіка. Конституція радянського зразка прийнята у 1949 р. У 1955 р. Румунія приєдналася до Варшавського договору. В 1958 р. з країни були виведені радянські війська. Нова конституція прийнята у 1965р.

Ніколае Чаушеску став президентом у 1974 р. У 1987 р. почалися виступи робітників проти програми економії. „Різдвяна революція” 1989 р. призвела до скинення режиму Чаушеску і влада перейшла до Фронту національного порятунку, який очолював Іон Ілієску. Чаушеску було засуджено і страчено. Скасовано спецслужба Секурітате. Страйки протесту проти наслідків введення ринкової економіки продовжувалися до 1990 р. Нова конституція прийнята на референдумі у 1991 р.

 

Політико-географічне положення

 

Румунія лежить у південно-східній Європі і омивається Чорним морем. На заході межує з Угорщиною (443 км), на півночі і сході з Україною (362 і 169 км), на південному заході межує з Югославією (Сербією) (476 км), на північному сході з Молдовою (450 км), а південний кордон ділить з Болгарією (608 км). Значну частину території країни займають Південні і Східні Карпати (біля 1/3 площі), які простягаються широкою дугою з півночі на захід завдовжки з 800 км з найвищою вершиною в країні - Молдовяну (2543 м над рівнем моря). Румунія має досить густу річкову сітку, найбільшими річками є: Дунай, Прут. Біля гирла Чорного Моря Дунай творить розлогу дельту (4340 км2). Природні рослинні шати країни становлять листяні ліси (буково-дубові), вони займають біля 26 % площі. Хвойні ліси зустрічаються у високогірних районах.

Площа країни становить 237,5 тис. км2. Румунія поділена на 41 юдет (регіон) і столичний округ (Бухарест). Ними є: Алба, Арад, Аргес, Бакеу, Бікор, Бістріта - Насауд, Ботошані, Бреїла, Брашов, Бузеу, Каларасі, Крас Северін, Клуж, Констанца, Ковасна, Дімбовіта, Долі, Галаті, Горй, Джурджу, Хагрхіта, Хунедоара, Іаломіта, Іаші, Ілфов, Марамуреш, Мехедінті, Муреш, Неамт, Олт, Прахова, Салай, Сату Маре, Сібіу, Сукеава, Телеорман, Тіміш, Тулцеа, Васлуй, Вілцеа, Вранцеа.

Столицею країни є Бухарест (2 млн. мешканців, 1997), інші важливі міста (1997) це: Брашов (317 тис.), Ясси (348 тис.), Констанца (344 тис.), Тімішоара (334 тис.), Клуж-Напока (332 тис.).

Конституція: 22.11.1991 року (представлена на референдум в 12.1991)

Членство у міжнародних організаціях - ООН, ОБСЄ, РЄ, СОТ, МБРР, МВФ, МФЧХіЧП, НАТО.

У 2007 р. Румунія вступила до Євросоюзу, а також стала членом Спільного ринку.

На регіональному рівні особливу увагу слід звернути на українсько-румунське співробітництво.

Інтенсифікація українсько-румунських контактів як пріоритетних почалася недавно - з 2 червня 1997 р., коли новий румунський уряд підписав Договір з Урядом України про подальший розвиток міждержавних відносин. Було підписано також ряд документів не тільки на загальнодержавному, а й на регіональних рівнях щодо співробітництва в усіх галузях людської діяльності. Хоч між Чернівецькою Облдержадміністрацією та Префектурами Сучавського та Ботошаньського повітів підписано Протоколи про співробітництво ще в 1995 р., але активна співпраця між регіонами почалася лише з 1997 р. (після підписання Додатку до протоколу на 1995-1998 рр.).

Однак, можливості співпраці між румунськими повітами (Сучава і Ботошань) та Чернівецькою областю використовуються неповно з обох сторін. Однією з причин є недостатня вивченість та обізнаність з транскордонною територією. Тому, міжнаціональне українсько-румунське співробітництво потребує грунтовного науково-географічного дослідження, оцінення ретроспективних і перспективних процесів розвитку прикордонних територій тощо. Наше дисертаційне дослідження є певним внеском у цю справу.

Оскільки територія Румунії, що знаходиться на кордоні з Україною має дуже вигідне геоекономічне положення, достатню кількість і густоту населення та значний природно-ресурсний потенціал, то це складає оптимальну основу функціонування господарського комплексу, розвитку сфери послуг - освіти, науки, культури та охорони здоров’я. А геополітичне становище, культурні традиції повітів Сучава і Ботошань створюють можливості стати їм впливовим європейським регіоном, виконувати суттєву роль у міждержавній співпраці. Шляхи цієї співпраці на початковому етапі це: визначення стратегій розвитку та способів співробітництва між регіонами в усіх галузях людської діяльності; залучення іноземного капіталу, створення єврорегіонів та ВЕЗ тощо.

Великі перспективи відкриваються від включення повітів Сучава та Ботошань у єврорегіони. Повіт Ботошань разом з Чернівецькою областю входять до „Карпатського Євро регіону” та єврорегіону „Верхній Прут”. На даний момент повіт Сучава не входить до жодного єврорегіону. Це стримує як процеси його соціально-економічного розвитку, так розвиток регіону в цілому.