2020-04-20
62
В Румунії виділяють 9 історичних країв:
Банат - історичний край між Дунаєм, Нижньою Тисою, р. Марош (Муреш) і Трансільванськими Альпами.
Як феодальне володіння Банат виник у 10-11 ст. З 12 ст. входив до складу Угорщини. В середині 16 - на поч. 18 ст. знаходився у складі Османської імперії. За Пожаревацьким мирним договором 1718 р. перейшов під владу Австрії. За Тріанонським мирним договором 1920 р. був розділений між Югославією (близько 1/3 території - автономний край Воєводина, що складається з трьох історичних областей: Банат, Бачка та Срем) - західна частина Банату і Румунією (2/3) - східна частина Банату. У 1960-68 - адміністративна одиниця в Румунії. Нині на території Банату утворені жудці Арад, Караш-Северин, Тіміш. Крім того, невелика частина на півночі історичного Банату належить Угорщині
Свого часу на території сучасної румунської частини Банату оселились нащадки запорозьких козаків.
Волощина (Валахія, Мультяни) - історична область на півдні Румунії, румунське середньовічне князівство. Також назва Молдавського князівства в староукраїнських пам'ятках, народнопоетичній творчості та мовній практиці українців у минулому.
В античну добу Волощину заселювали даки/ґетами, 106-271 С. буз рим. провінцією (тоді зазнала часткової романізації), згодом опанована ґотами, аварами і болгарами, з 6 ст. в Волощині почали поселюватися слов’яни.
Після припинення монгольської навали утворилися два рум. князівства - Валахія („Мултянська земля”, Muntenia, Tara Românească; 1324) і Молдавія (Волощина, 1359). Молдавія і Валахія перебували деякий час під зверхністю Угорщини (Молдавія також під зверхністю Польщі), з 15 ст. платили данину Туреччині, а з 16 ст. були в безпосередній залежності від неї, що й було причиною тривалої боротьби румунів за незалежність (в якій брали участь також укр. козаки і Польща). Тільки на недовгий час кн. Михайлові Хороброму (1600) вдалося об'єднати всі 3 рум. князівства. З поч. 18 ст. Молдавією і Валахією правили чужинецькі „господарі”, т. зв. фанаріоти (перев. греки), призначувані тур. султанами.
Назва волоського горіха походить від назви цього краю.
Ця історична область Румунії всесвітньо відома одним із своїх володарів - Владом III Дракулою.
Добру́джа (рум. Dobrogea, болг. Добруджа), історична область в Європі, розташований між нижньою течією р. Дунай і узбережжям Чорного моря. Північна частина входить до складу Румунії, повіти (Тульча і Констанца), південна - до складу Болгарії (округи Толбухинський і Силістренський).
У давнину територія Добруджі була заселена фракійцями. У 5 ст. до Р.Х. її зайняли скіфи. У 1 ст. Р.Х. територія Добруджі була зайнята римлянами, а з 3 ст. зазнала нашестя готів, гунів та ін. племен. З початку 6 ст. тут з'являються слов’яни.
З утворенням Першого Болгарського царства (у 7 ст.) Добруджа входить у його склад. У 11-12 ст. належала Візантії. З кінця 12 ст. - у складі Другого Болгарського царства. Ослаблення останнього призвело до утворення на території Добруджі у 14 ст. самостійної феодальної держави. Засновником його був Балік. На ім'я його наступника Добротіци територія отримала назву Добруджи.
Наприкінці 20-х рр. 15 ст. територію Добруджи захопила Османська імперія. Після Російсько-турецької війни 1877-78 рр. Південна Добруджа відійшла до Болгарії, а Північна була передана Румунії. За Бухарестським мирним договором 1913 Південна Добруджа була передана Румунії, у складі якої знаходилася до 1940, за винятком 1916-18 рр., коли вся територія Добруджі були зайнята болгарськими та німецькими військами. Відповідно до болгаро-румунського договору, підписаного 7 вересня 1940 р. у місті Крайове, Південна Добруджа була повернена Болгарії. У 1947 болгаро-румунський кордон у Добруджі підтверджений мирними договорами із Болгарією та Румунією.
Мармаро́щина (румунське Maramures, Марамуреш) - українська етнічна територія в закарпатській Румунії. Межує з українським Закарпаттям. Багато яблуневих садів.
Головні міста: Бая-Маре, Сату-Маре (укр. Сатмір) і Сигіт.
Річки краю: Тиса, Самош і Красна.
ст. - край був заселений слов’янами (білі хорвати).
ст. - прикордонний край Угорщини Борсова (або Боршова; англ. Borsova; згодом став округою Берег (Берегове)) заснована Штефаном (Stephen) I-им.
ст. - виділена округа Мармарощина з області Борсова (головне місто Борша (Borşa)).
1241 р. - татарська навала знищила тут до 50 % населення.
р. - мармароський князь Драґош (Dragoş) посланий Луї І заснував Молдову васальну Угорщині.
р. - мармароський князь Богдан здобув незалежність для Молдови і став її володарем.
В середньовіччі Мармарощина була відома багатими покладами солі (шахти) і згодом за деревину.
За рішенням Паризької мирної конференції 1920 року (Treaty of Trianon, 1920)історичний край Мармарощина був розділений між Чехословаччиною (60 % території) і Румунією (південніше річки Тіса; 40 % території).
У 1944-1945 рр. за бажанням місцевого населення Марамарощина могла бути приєднана до радянської України.
При довгих роках румунізації на території Мараморощини досі зберігається українська мова і в місті Сигіт діє український ліцей. Майже все населення краю можна назвати нащадками українців, але знають про свої українські корені мало.
Мунтенія, Мунтянія (рум. Muntenia, від рум. munteni - горці, munte - гора) - назва східної частини Волощини, розташованої на схід від р. Олт, яка відокремлює її від західної частини Волощини - Олтенії.
За сучасним адміністративним устроєм Мунтенія включає жудці Арджеш, Бреїла, Бухарест, Бузеу, Димбовіца, Ілфов, Прахова, Телеорман, Яломіца, частину повітів Вилча і Олт.
В Україні поширені прізвища вихидців із Мунтенії: Мунтяну та інші варіанти.
Олтенія - західна частина Волощини, східна частина Волощини - Мунтенія. Межа між ними проходить через річку Олт.
Румунська Молдавія, Молдавія - румунська, західна частина великого краю Молдавія, Молдова (рум. Moldova), історична область на сході Румунії. Розташована між Східними Карпатами на заході та р. Прут на Сході. Східна частина Молдавії, яка також називається Басарабія, розташована у міжріччі Прут і Дністер, що майже тотожня територіально державі Молдавія. За сучасним адміністративним устроєм включає повіти Бакеу, Васлуй, Вранча, Галац, Нямц, Яси, частина повітів Ботошани і Сучава.
Півде́нна Букови́на - історична область Румунії.
У давні часи була заселена волохами та слов'янами. Сьогодні тут проживають переважно румуни. У 12-13 ст. входила до складу Галицько-Волинського князівства, у 14 ст. стала центром формування феодального Молдавського князівства. З початку 16 ст. знаходилась під владою Туреччини. З 1774 р. до 1918 р. - у складі Австрійської імперії.
У 1918 р. увійшла до Румунії, де стала однією з найбільш відсталих в економічному відношенні областей. Зі звільненням Південної Буковини радянськими військами у 1944 р. та встановленням на її території народної влади перетворилась на індустріально-аграрний район Соціалістичної республіки Румунія.
Кришана, Крішана (рум. Crişana, угор. Körösvidék, нім. Kreischgebiet) - історичний край Румунії.
Названий від трьох притоків річки Криш (угор: Кьорьос, слав. Криж): Криш-Алб, Криш-Негру й Криш-Репелє. Румунській край Кришана частково відповідає угорському Партіум.
До краю відносять румунські жудці: Арад, Біхор й іноді Селаж.
Трансільванія - край в центральній Румунії, найбільшими містами є:
Алба-Юлія, Бра шов, Деж, Келан, Лупені, Сармізегетуза, Семи город,
Совата, Хунедоара
Річки: Бистриця (притока Сомешул-Маре), Бистриця-Несеуд
Література
1. Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Гол. ред. В. Кубійович. - Париж, Нью-Йорк: „Молоде Життя”, 1954-1989.
. Исторические связи народов СССР и Румынии в XV - начале XVIII в. Документы и материалы в 3 тт. - М., 1965.
. Ласло М. До питання про укр.-рум. зв’язки у другій половині XIX ст. Укр. Іст. Журнал, ч. 5. - К., 1962.
. Ласло М. Дослідження укр. фолкльору в Румунії. - ч. 1. - К., 1965.
. Попов П. З історії укр.-рум. літературних зв’язків. Вісник АН УРСР, ч. 9. - К., 1956.
