Особливості апеляційного розгляду цивільних справ та його наслідки

 

За результатами розглянутої в апеляційному порядку справи суд ухвалює рішення або постановляє ухвалу. Ними є постанови суду апеляційної інстанції, у яких даються відповіді на апеляційні скарги суб’єктів права апеляційного оскарження з приводу наслідків нового (повторного) розгляду і вирішення цивільної справи, перевірки з фактично та правової сторони рішення, ухвали суду першої інстанції, що не набрало законної сили, їх обґрунтованості і законності.

Рішення і ухвали суду апеляційної інстанції ухвалюються чи постановляються іменем України після розгляду справи за апеляційною скаргою в нарадчій кімнаті, де ніхто не має права перебувати, крім колегії у складі трьох суддів, яка розглядає апеляційну скаргу. Це правило забезпечує вільне обговорення доводів скарги та виключає можливість стороннього впливу на суддів при ухваленні ними рішення або постановлення ухвали, які приймаються більшістю голосів і підписуються всім складом суду, який розглядав справу. Суддям заборонено оголошувати міркування, які були висловлені в нарадчій кімнаті (ст. ст. 19, 196, 313 ЦПК). У випадку незгоди з рішенням/ухвалою, суддя має право викласти письмово свою думку, яка підшивається до справи.

Апеляційний суд ухвалює рішення тільки у разі скасування, зміни чи ухвалення нового рішення (ч.2 ст. 314 ЦПК), а згідно з п. п. 1-6 ч.1 ст. 314 ЦПК, постановляє ухвалу у випадках,

відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду без зміни;

скасування рішення, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції;

скасування рішення суду із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду;

· відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без зміни;

· зміни ухвали суду першої інстанції;

- скасування ухвали та вирішення питання по суті.

Зміст ухвали суду апеляційної інстанції визначено в ст. 315 ЦПК України. Відповідно елементи змісту, що поєднані найближчою метою згруповані в чотири частини: вступну, описову, мотивувальну та резолютивну.

У вступній частині ухвали зазначається: час і місце її постановлення, найменування суду; прізвища та ініціали головуючого і суддів; прізвище та ініціали секретаря судового засідання; найменування справи та повні імена (найменування) осіб, які беруть участь у справі; вказівка, в якому засіданні відкритому чи закритому - розглядалась справа.

Описова частина ухвали апеляційної інстанції має містити зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції, викладених у стислій, але вичерпній формі. В цій частині ухвали також зазначаються узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальнені доводи та заперечення інших осіб, які беруть участь у справі; обставини, встановлені судом першої інстанції.

Ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути мотивованою. Мотивувальна частина ухвали - це її аналітична система, що є основою для висновків суду апеляційної інстанції щодо законності, обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, та свідчить про якість перевірки. Викладення мотивів визначає, як судом оцінені докази, чим керувався суд при вирішенні справи, чому дійшов саме до такого висновку, має велике значення як для учасників процесу, так і для суду апеляційної інстанції, робить ухвалу суду переконливою. Відповідно до п.3 ч.1 ст. 315 ЦПК в цій частині зазначаються мотиви, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. Мотиви мають бути ретельно аргументовані, спиратись на матеріали, наявні в справі, нові докази.

Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зазначає мотиви цього. Дійшовши висновку щодо необхідності скасування рішення суду першої інстанції і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, в ухвалі зазначають, які порушення закону були допущені судом першої інстанції.

В резолютивній частині ухвали, що є завершальною, суд у точній відповідності до своїх повноважень, визначених ст. 307 ЦПК, має коротко і чітко сформулювати свій кінцевий висновок щодо наслідків розгляду апеляційної скарги. Як при скасуванні рішення, так і при залишенні його без змін в резолютивній частині ухвали слід зазначити, рішення якого суду і в якій справі скасовується або залишається без змін. Також має міститись вказівка щодо розподілу судових витрат, строку і порядку набрання ухвалою законної сили та щодо права на її оскарження. Крім того, якщо оскаржуване рішення вже виконане (ст. 306 ЦПК), суд апеляційної інстанції у разі скасування рішення із закриттям провадження по справі, залишенням позову без розгляду має зазначати в резолютивній частині про поворот виконання (ст. 380 ЦПК).

За змістом рішення має відповідати правилам ст. 316 ЦПК України. За загальними вимогами воно також складається зі вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин.

Стосовно вимог до вступної частини рішення, то вони такі самі, як в ухвалі суду апеляційної інстанції.

В описовій частині коротко вказуються зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції, стисло зазначається зміст вимог апеляційної скарги, викладаються узагальнені доводи особи, яка подала скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших осіб, які беруть участь у справі.

У мотивувальній частині наводяться всі міркування суду апеляційної інстанції, на яких ґрунтується рішення у справі: мотиви зміни рішення, скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового; встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини. Мотивувальна частина місить також опис підстав задоволення вимог: чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулась до суду. Необхідним атрибутом цієї частини є посилання на закон, на основі якого вирішено справу, з зазначенням статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту, а також процесуальний закон, яким суд керувався.

У резолютивній частині рішення зазначаються: висновок апеляційного суду про зміну чи скасування рішення, задоволення або відмову в позові повністю чи частково; висновок суду апеляційної інстанції по суті позовних вимог: розподіл судових витрат, строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження. Вказується про поворот виконання за умов, передбачених ст. 380 ЦПК, у разі негайного виконання рішення суду першої інстанції, а також у випадку виконання рішення, якщо пропущений строк апеляційного оскарження було поновлено.

Якщо суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в позові повністю, у резолютивній частині рішення має зазначатись, кому саме, в чому і проти кого суд відмовляє. Якщо позовні вимоги задоволено частково, то має бути зазначено, які вимоги задоволені і в чому відмовлено. З метою запобігання незрозумілостей при виконанні рішення у резолютивній частині зазначається точне і повне найменування організації, прізвище, ім’я по батькові громадян, відносно яких суд вирішив питання.

Постановлена ухвала, ухвалене рішення суду апеляційної інстанції проголошуються за правилами, передбаченими ст. 218 ЦПК, згідно з якою рішення суду або проголошуються негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно, крім випадків передбачених ч.3 ст. 6 ЦПК, ст. ст. 218, 317 ЦПК; головуючий роз’яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження; в разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин судового рішення, суд зобов’язаний повідомити коли особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись з повним рішенням суду.

Рішення і ухвала апеляційного суду вступають в законну силу з моменту проголошення (ст. 319 ЦПК). Дане положення також закріплене в ч.1 ст. 223 ЦПК, яка передбачає, що у випадку подачі апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, вступає в законну силу після розгляду справи апеляційним судом. Рішенню, яке набуло законної сили, притаманні такі ознаки як неопровержімість, виключність, преюдиціальність, виконавчість, загальнообов’язковість (ст. 223 ЦПК). Разом з тим ч.2 ст. 318 ЦПК встановлює виключення з принципу неопровержімості вступу в законну силу рішення чи ухвали суду апеляційної інстанції. Згідно з ст. 308 ЦПК, якщо апеляційні скарги на рішення суду чи ухвалу суду першої інстанції були подані в установлені ЦПК строки, але поступили після закінчення апеляційного розгляду справи чи коли строки на подачу апеляційної скарги в зв’язку з пропуском їх по поважним причинам були відновлені чи продовжені і особа, яка подала апеляційну скаргу, не була присутня при розгляді справи; апеляційний суд в залежності від обґрунтованості апеляційної скарги може скасувати своє рішення чи ухвалу.

Відповідно до ст. 320 ЦПК апеляційний суд може постановити окрему ухвалу в разі виявлення при розгляді справи порушення закону та причин, які сприяють порушенню законності і направити цю ухвалу відповідним особам та органам для вжиття необхідних заходів по усуненню цих причин. На протязі місяця від дня отримання окремої ухвали суд, який її виніс, повинен бути повідомлений про вжиті заходи. Про необхідність більш повного виявлення причин і умов, які сприяли виникненню цивільних правопорушень і на необхідність реагувати на порушення законності шляхом постановлення окремих ухвал звертає увагу судів п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008р. №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку». Попередження і усунення випадків порушення законності являється метою окремих ухвал суду. Вона безпосередньо пов’язана з цілями правового регулювання і з цілями будь-якого провадження, яке повинне сприяти укріпленню правопорядку і законності, попередженню правопорушень, формуванню поваги до закону та суду.

Апеляційний суд на відміну від суду першої інстанції, має право постановити окрему ухвалу не тільки у випадку виявлення при розгляді справи фактів порушення законності і правопорядку окремими особами чи органами, але має право також постановити окрему ухвалу, в які вказати порушення норм права і помилки, які допустив суд першої інстанції, котрі не являються підставою для скасування рішення чи ухвали суду першої інстанції (наприклад, якщо суд першої інстанції значно порушив строки призначення справи до розгляду).

Судові рішення апеляційного суду оформляються, видаються або надсилаються в порядку, передбаченому ст. ст. 222, 321 ЦПК. Так, судові рішення і ухвали апеляційного суду оформляються і видаються особам, що брали участь у справі, на їх вимогу не пізніше п’яти днів з дня проголошення рішення, ухвали, а особам, що брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні - на протязі того ж терміну висилаються копії судового рішення, ухвали наказним листом з повідомленням про вручення. Копії судових рішень, ухвал апеляційного суду повторно видаються судом першої інстанції, де знаходиться на зберіганні справа.

Слід також звернути увагу на те, що у випадку скасування апеляційним судом оскаржуваного рішення суду першої інстанції, підсумки і мотиви, по яким скасовано рішення, викладеш в ухвалі суду апеляційної інстанції обов’язкові для суду першої інстанції при новому розгляді справи. Зважаючи на цю обставину, після закінчення апеляційного провадження справа в семиденний термін направляється до суду першої інстанції, який розглядав оскаржуване рішення чи ухвалу.

цивільний апеляційний касація оскарження




Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



double arrow
Сейчас читают про: