Лише 1857 року закінчилося заслання Шевченка. 2 серпня він покинув Новопетровську фортецю. Десять років заслання підірвали фізичні сили Шевченка, але не зламали його поглядів

Друге квітня

Класна робота

Тарас Шевченко. Життєвий і творчий шлях. Балада «Причинна», поема «Наймичка»

Сьогодні на уроці ми поглибимо ваші знання про геніального сина українського народу Тараса Григоровича Шевченка. Пригадаємо його життєвий шлях, ознайомимося з його творами

ЕПІГРАФ:

«Історія мого життя

становить частину історії

моєї Батьківщини…»

Т. Шевченко

− Цю людину представляти не треба. Її знають усі. Портрети Тараса Шевченка змалку впізнає кожний. Українці звикли до його повсякденної присутності у своєму житті, тому сприймають як щось близьке і рідне.

Шевченко для України − не просто народний поет і геніальний митець, а національний пророк, заступник усіх знедолених, провидець − і в цьому немає пере­більшення. У його поезії і прозі кожен читач знайде для себе щось своє.

І. У селі Моринцях на Київщині в убогій сім’ї Григорія Шевченка 9 березня 1814 року народився хлопчик Тарас, майбутній великий поет. Коли він ще був зовсім малий, батьки його переселились у село Кирилівку (нині Шевченкове).

У тяжких злиднях кріпацького життя минало дитинство Тараса. Коли Тарасові було 9 років, померла його мати, згодом і батько. Після батькової смерті почалося поневіряння хлопця по чужих людях. Пробувши короткий час пастухом у дяка Павла, пішов Тарас до дячка Боярського за «школяра – попихача».

Незабаром Тараса зробили козачком. Разом із паном Шевченко виїхав до м. Вільно. Весною 1831 року опинився Шевченко у Петербурзі, куди переїхав його пан. Наступного року, зважаючи на невідступні благання, пан віддав його в науку до «різних живописних справ цехового майстра» Ширяєва, щоб мати свого дворового маляра. 1835 року Шевченко познайомився із земляком Іваном Максимовичем Сошенком, який у цей час закінчував Академію мистецтв. Сошенко помітив у ширяєвського учня справжній художній талант і став йому допомагати. Саме Сошенко знайомить Тараса з Олексієм Венеціановим, Євгеном Гребінкою, Карлом Брюлловим, Василем Жуковським. Благородні друзі зацікавилися обдарованим юнаком і вирішили докласти зусиль, щоб визволити його з кріпацтва. На виручені гроші за катрину Карла Брюллова викупили Шевченка. Це сталося 22 квітня 1838 року.

Після викупу Тарас Григорович захоплено віддається поетичній творчості. 1840 року перші його твори вийшли невеличкою книжечкою під назвою «Кобзар» (у книжці було вміщено 8 творів). У 1841 році було видано окремою книжечкою поему «Гайдамаки». У цей час Шевченко вже навчається в Академії мистецтв.

Року Т. Шевченко поїхав на Україну, де не був 14 років. Відвідав він рідну Кирилівку, був і в інших місцях на Київщині, Чернігівщині, Полтавщині. Важкі враження від подорожі поета на Україну виразно відбились у творах, написаних у той час.

На початку 1844 року Т. Шевченко виїжджає з України. Повернувшись до Петербурга, Т. Шевченко продовжує навчання в Академії мистецтв, яку 1845 року митець закінчив і поїхав на Україну для постійної роботи, оселився у Києві.

У той час у Києві гурток української молоді заснував Кирило – Мефодіївське товариство (братство). У 1846 році, перебуваючи у Києві, Шевченко зблизився з членами цього таємничого політичного товариства і вступив до нього. Весною 1847 року товариство було розгромлено. Царська жандармерія заарештувала членів товариства, і в тому числі й Шевченка.

Заарештованого Т. Шевченка, як і інших учасників товариства, під конвоєм доставили в Петербург і посадили в каземат. Під час арешту в самого поета та інших членів Кирило – Мефодіївського братства знайшли в рукописах його революційні твори «Сон», «Кавказ», «Єретик» та ін. Жандарми і цар МиколаI, який особисто керував слідством у справі кирило-мефодіївців, виділили з-поміж арештованих Шевченка як найбільшого злочинця.

Сидячи у казематі, Т. Шевченко не зрікся революційних поглядів. Слідство закінчилося швидко. Вирок у справі Шевченка був такого змісту: «Художника Шевченка за складання бунтарських і найвищою мірою зухвалих віршів віддати рядовим в Оренбурзький окремий корпус з правом вислуги, доручивши начальству мати найсуворіший нагляд». На цьому вироку МиколаI дописав власною рукою: «Під найсуворіший нагляд і з забороною писати й малювати».

В Оренбурзі, зустрівшись із земляками, Т. Шевченко читає їм свої революційні твори («Сон», «Кавказ»), співає пісні. Через кілька днів поет пішки вирушає в Орську фортецю. Почалося важке життя рядового солдата. Сурова муштра, жорстокі знущання бездушних командирів не зламала його. З великою небезпекою для себе Шевченко порушує «височайший указ» – малює й складає вірші, записуючи їх у невелику книжечку, яку носив завжди при собі «за халявою».

Весною 1850 року за доносом офіцера у нього зробили трус, знайшли зошити з віршами, альбом з малюнками, цивільний одяг і знову заарештували. Понад півроку просидів Шевченко в тюрмі, після чого його заслали в Новопетровську фортецю на березі Каспійського моря. В останні роки заслання поет знову порушив царський наказ і створив низку повістей російською мовою («Художник», «Княгиня», «Музыкант» та ін.).

Лише 1857 року закінчилося заслання Шевченка. 2 серпня він покинув Новопетровську фортецю. Десять років заслання підірвали фізичні сили Шевченка, але не зламали його поглядів.

Навесні 1857 року поет прибув у Петербург. Навесні 1859 року, одержавши після довгих клопотань дозвіл, Тарас Григорович поїхав на Україну. Відвідав Кирилівку, Моринці, побачився з родичами. Їдучи на Україну, поет хотів оселитися тут, писати, працювати. Але царська влада і поміщики не допустили здійснення цих намірів.

Року Тарас Григорович захворів. Стан його здоров’я швидко гіршав, і 10 березня 1861 року він помер. Поховали Шевченка спочатку на Смоленському кладовищі в Петербурзі, а в травні того ж 1861 року тіло його перевезли на Україну і, виконуючи його заповіт, поховали на горі під Каневом. Трагічним було життя Шевченка: із 47 років – 24 він провів у кріпацтві, 10 – на засланні, а решту – під наглядом жандармів.

 

ІІ. Запішіть у зошити основні періоди життя Т. Г. Шевченка (09.03.1814-10.03.1861).  

1. Дитинство Тараса (1814—1829).

2. Юність (1829—1843).

3. 1843—1847 роки — кріпацтво; найплідніші у творчості Шевченка.

4. 1847—1857 роки. Нова неволя або заслання.

5.1857—1861 — останні роки життя Тараса Шевченка.

Як і життя, так і творчість Шевченка поділяється на основні періоди. Запишімо їх у зошит.