Порядок роботи лікарів спеціалістів гарнізонного в/госпіталю з надання практичноі допомоги мед. Служби в/ч

Із числа найбільш підготовлених лікарів лікувально-профілактичних закладів наказом начальника гарнізону призначаються гарнізонні медичні фахівці (хірург, терапевт, інфекціоніст, дерматовенеролог, стоматолог, офтальмолог, оториноларинголог, фтизіатр тощо). Із своєї спеціальності вони зобов'язані:

вивчати з лікарями і командуванням частин, з'єднань, начальниками закладів причини виникнення захворювань (травм) серед особового складу військ гарнізону і розробляти заходи щодо їх профілактики;

надавати практичну допомогу військовим лікарям з організації і проведення профілактичної і лікувально-діагностичної роботи в частинах;

здійснювати контроль за організацією диспансерного динамічного нагляду в частинах гарнізону;

здійснювати методичне керівництво роботою лікарів медичних підрозділів, частин і закладів;

впроваджувати в практику роботи медичної служби гарнізону нові методи діагностики, лікування і профілактики захворювань;

брати участь у розробці проектів наказів начальника гарнізону щодо питань медичного забезпечення військ;

брати участь у проведенні занять із спеціальної підготовки офіцерів медичної служби військ гарнізону;

організовувати підготовку і проведення гарнізонних лікарських конференцій з актуальних питань профілактичної і лікувально-діагностичної роботи зі своєї спеціальності;

брати участь у пропаганді гігієнічних знань та здорового способу життя військовослужбовців.

Усі посадові особи гарнізону виконують свої обов'язки без звільнення від виконання прямих посадових обов'язків.

 

ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ МЕДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Зміст медичного забезпечення ЗС України. Завдання медичної служби

1.1.1. Медична служба є однією із служб всебічного забезпечення діяльності ЗС України і складається з медичних підрозділів, частин, установ, закладів та органів управління. Медична служба призначена для медичного забезпечення військ (сил) у мирний і воєнний час.

1.1.2. Медичне забезпечення військ (сил) – це самостійний вид забезпечення, що являє собою систему заходів, які проводяться з метою збереження та зміцнення здоров'я особового складу, надання медичної допомоги військовослужбовцям, їх лікування та найшвидшого відновлення праце- і боєздатності після захворювань і травм. Система заходів включає: санітарно-гігієнічні, протиепідемічні, лікувально-профілактичні заходи, забезпечення медичним майном, підготовка і перепідготовка військово-медичних кадрів, наукове вирішення проблем військової медицини, а також забезпечення високої бойової та мобілізаційної готовності медичної служби.

1.1.3. Завдання медичної служби у мирний час визначаються: умовами бойової підготовки та побуту військовослужбовців; станом здоров'я, фізичним розвитком, рівнем і характером захворюваності особового складу; санітарно-епідемічним станом та умовами розташування військ (сил).

1.1.4. Основні завдання медичної служби у мирний час:

медичне забезпечення бойової підготовки військ (сил);

медичне забезпечення підрозділів і частин українського миротворчого контингенту;

забезпечення високої бойової та мобілізаційної готовності сил та засобів медичної служби;

участь у комплектуванні ЗС України здоровим, фізично розвиненим поповненням;

організація та проведення медичних заходів для збереження та покращення здоров’я особового складу;

забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя військ (сил);

надання медичної допомоги та лікування визначених нормативними документами категорій хворих;

забезпечення військ медичним майном;

підготовка, допідготовка та перепідготовка військово-медичних кадрів;

організація бойової підготовки особового складу медичної служби;

військово-медична підготовка, пропаганда гігієнічних знань та здорового способу життя;

наукове вирішення проблем медичного забезпечення військ у мирний та воєнний час.