Форми й системи заробітної плати

Але основою вважається погодинна форма, тому що саме вона пов'язана з величиною витрат на відтворення працівника й найбільше повно відображає природу заробітної плати. На її основах, як правило, будуються інші форми оплати праці.

Форми й системи заробітної плати представлені на рис. 9.9.

Рис. 9.9. Форми й системи заробітної плати

Погодинною заробітною платою є така її форма, при якій розмір плати за працю працівника залежить від часу роботи, припускаючи належне виконання їм посадових функцій.

Погодинна оплата праці застосовується там, де в працівника немає можливості впливати на збільшення обсягу діяльності, де відсутні кількісні показники обсягу роботи або вони визначені процесом праці, де витрати на урахування результатів праці можуть бути значними, де якісний аспект результатів праці превалює над кількісним або де робота є небезпечною. Типовим прикладом таких робіт є праця керівників, фахівців і службовців.

Різновидом форм оплати праці є системи оплати праці.

Розрізняють кілька систем погодинної оплати праці: проста погодинна, погодинно-преміальна.

При простій погодинній оплаті праці працівник одержує лише заробітну плату за відпрацьований час. Система вважається прийнятної для тих видів робіт, де важко кількісно визначити якісні критерії праці. Це, наприклад, праця вчителя, лікаря, державного службовця. Однак у кожному виді праці можна знайти особливості, що характеризують якість праці. Тому поступово на зміну простій погодинній оплаті праці приходить почасово-преміальна система.

Погодинно-преміальна система оплати праці вважається найпоширенішою. При її застосуванні працівник, крім окладу, одержує премії.

Недоліком погодинної форми оплати праці є те, що посадовий оклад (тарифна ставка) не в змозі врахувати розходження в обсягах робіт, які виконуються працівниками однієї професії й кваліфікації. Такі розходження, обумовлені різним рівнем продуктивності праці, ураховує відрядна оплата праці. 

Відрядна заробітна плата – це оплата праці працівника за виконаний обсяг роботи. Її застосування ефективно там, де є можливість урахувати кількість виконаної роботи. І це звичайно бувають працівники масових професій (робітники). Так, від токаря залежить кількість вироблених деталей у зміну, від водія – обсяг перевезеного вантажу з урахуванням дальності відстані, від продавця – товарообіг за день роботи.

Розрізняють кілька форм типових систем відрядної форми оплати праці: пряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, непряма відрядна, акордна й ін.

Будь-яка система може бути індивідуальною або колективною (бригадною); кожна з них залежно від особливостей застосувань може мати модифікації.

При прямій відрядній оплаті праці нарахування заробітної плати провадиться за незмінною розцінкою прямо пропорційно зміні обсягу роботи. Така система ефективна на підприємствах з необмеженими резервами збільшення обсягу діяльності. Премії в цьому випадку можуть не застосовуватися.

Відрядно-преміальна оплата праці широко застосовується в різних галузях економіки країни. Вона передбачає виплату відрядної зарплати й премій. Умовами виплати премій можуть бути, наприклад, ступінь виконання норм праці або плану роботи, зростання обсягів роботи в порівнянні з відповідним періодом попереднього року (у порівнянних цінах), виконання якісних показників діяльності й т.д.

Відрядно-прогресивна система оплати праці передбачає нарахування заробітної плати наступним чином: 1) за обсяг роботи в межах трудової норми – за стабільною розцінкою; 2) за обсяг роботи, що перевищує норму виробітку, – за підвищеною розцінкою.

Застосування відрядно-прогресивної оплати праці ефективно в тих випадках, коли потрібно стимулювати швидке зростання обсягу роботи (продукції, обороту, послуг), наприклад на новому підприємстві або на новому ринку. Однак при перевиконанні норм праці тут може бути втрачений обґрунтований зв'язок зростання заробітної плати з ростом продуктивності праці.

Акордна система оплати праці трохи відрізняється від типових відрядних систем. Її сутність полягає в тому, що бригаді працівників встановлюється певний (нормативний) обсяг роботи на конкретний період часу з певною сумою витрат на заробітну плату. Бригада самостійно вирішує такі питання, як визначення чисельності працівників і розмір заробітної плати кожного з них. Така система застосовується в основному й будівництві й для допоміжних робіт. Однак її можливості на цьому далеко не вичерпуються. При належному рівні організації праці її застосування може бути досить ефективним у багатьох видах діяльності.

Серед інших форм оплати праці треба відзначити безтарифну модель. Вона заснована на повній залежності заробітку працівника від кінцевих результатів роботи трудового колективу й оцінки праці працівника. Її сутність полягає в тому, що кожному працівникові колективу привласнюється певний кваліфікаційний рівень, що не скаладає ще окладу. Ця модель може застосовуватися: а) на основі постійного коефіцієнта кваліфікаційного рівня працівника; б) на основі постійного й поточного коефіцієнтів кваліфікаційного рівня. У першому випадку працівникові встановлюється єдиний постійний коефіцієнт кваліфікаційного рівня, що відображає його трудовий внесок у результати роботи колективу. У другому випадку постійний коефіцієнт установлюється відповідно до основних результатів праці працівника з урахуванням його кваліфікації, продуктивності праці, відношення до роботи, а поточний коефіцієнт ураховує особливості праці в даний період часу.