Державний механізм регулювання оплати праці

Для визначення витрат на працевідтворення існує державний механізм регулювання трудових відносин і заробітної плати. У масштабах країни він побудований з урахуванням економіки регіонів, значимості галузей, професій і кваліфікації. Такий механізм включає складові, які представлені на рис. 9.10.

Рис. 9.10. Державний механізм регулювання оплати праці

Перша частина – порядок відшкодування витрат на відтворення працездатності працівника встановлює:

основні статті витрат на відтворення працездатності працівника;

джерела їхнього фінансування;

взаємозв'язок джерел;

методи й конкретні форми відшкодування витрат;

суб'єктів, що беруть участь у відшкодуванні;

рівні регулювання відносин для підприємств державних форм власності.

Друга частина державного механізму регулювання трудових відносин включає встановлення мінімальних державних гарантій в сфері праці та її оплати. Вони зазначені в КЗпП і ряді відповідних урядових документів. МЗП (мінімальна заробітна плата) є основою встановлення розміру заробітної плати будь-якого працівника, головним елементом державного механізму регулювання оплати праці в країні.

МЗП повинна бути достатньою для задоволення найбільш значимих фізіологічних і соціальних потреб самотнього працівника й не несе в собі утриманського навантаження. Тому теоретично МЗП прирівнюється до прожиткового мінімуму дорослої працездатної людини.

У структурі прожиткового мінімуму відображені: витрати на харчування; витрати на непродовольчі товари; витрати на послуги; податки; інші обов'язкові платежі.

Прожитковий мінімум як інструмент соціальної політики використається:

як база для адресної соціальної політики;

як цільові орієнтири при регулюванні доходів і споживання малозабезпечених груп населення;

для оцінки матеріальних і фінансових ресурсів, необхідних для реалізації поточних і перспективних соціальних програм, надання цільової допомоги малозабезпеченим верствам населення;

для обґрунтування розмірів мінімальної заробітної плати й трудової пенсії за віком.

В Україні на базі прожиткового мінімуму розраховується споживчий кошик у цілому по країні. Його розмір визначається з обліком:

принципів і порядку формування мінімального набору продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг, необхідних для збереження здоров'я людини й забезпечення її життєдіяльності;

природно-кліматичних умов, національних традицій і місцевих особливостей споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг;

зразкових мінімальних наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг для основних соціально-демографічних груп населення країни.

Величина прожиткового мінімуму розраховується виходячи з:

наукових рекомендацій з мінімальних обсягів споживання й переліку товарів і послуг, необхідних для людини;

фактичного обсягу споживання товарів і послуг незаможних родинах;

соціально-економічних і демографічних факторів, що характеризують рівень грошових доходів населення, складу й статевіковової структури населення, розмірів і структури родин, фінансових можливостей держави з забезпечення соціального захисту населення;

об'єктивних розходжень у споживанні товарів і послуг, обумовлених різними ознаками.

Прожитковий мінімум країни передбачає його диференціацію за наступними основними соціально-демографічними групами населення: а) працездатне населення; б) пенсіонери; в) діти.

У ринковій економіці підприємство самостійно встановлює форми й системи заробітної плати, системи мотивації праці, режим праці й відпочинку працівником, інші показники трудових відносин, які фіксуються трудовими домовленостями. Але при цьому не повинні обмежуватися мінімальні гарантії держави в області праці і його оплати.

Кожне підприємство повинне дотримувати наступних мінімальних гарантій держави з праці й заробітної плати:

мінімальний розмір оплати праці;

мінімальне число днів чергової відпустки працівника (24 робочих дня);

мінімальні районні коефіцієнти;

інші гарантії, установлені КЗпП.

Крім того, передбачаються міри державного, судового й суспільного контролю над своєчасністю виплати заробітної плати й відповідальністю роботодавця за порушення трудових домовленостей.

Зараз середня зарплата зберігається за працівником, що перебуває в трудових відносинах з роботодавцем підприємства незалежно від його організаційно-правової форми, у випадках:

перебування працівника у відпустці (щорічній, додатковій, навчальній);

виплати компенсації за невикористану відпустку при звільненні;

виплати вихідної допомоги при звільненні й наступних виплатах на період працевлаштування;

виконання суспільних або державних обов'язків;

переведення на більш легку працю;

направлення на навчання для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва;

знаходження в медичній установі на обстеженні, а також для здачі крові для переливання;

в інших випадках, коли за працівниками по тій або іншій причині, передбаченої законодавством України, зберігається середній заробіток.

Висновки

1. Доходи населення – сукупність надходжень грошових і натуральних коштів, отриманих за рахунок праці працівників й інших джерел за певний проміжок часу, які використовує людина з метою споживання й нагромадження.

2. Виділяють наступні види доходів: грошові та натуральні доходи, натуральна форма доходів, сукупний доход, загальний доход, номінальні та реальні доходи, легальні й тіньові.

3. За джерелами одержання можна виділити доходи, одержувані з наступних джерел: фонду підприємств (заробітна плата, доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, премії, соціальні виплати й пільги на підприємствах); з державного бюджету й державних позабюджетних фондів (пенсія, допомоги, стипендія, пільги); від власності громадян (дивіденди, відсотки, орендна плата, доходи від особистого підсобного господарства); підприємницькі доходи.

4. Структура загального доходу працівника складається з трудового доходу працівника та доходів не пов’язаних із трудовою діяльністю. У свою чергу трудовий дохід працівника включає заробітну плату і соціальний пакет.

5. Структурно заробітна плата складається з трьох частин: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Основна заробітна плата складається з винагороди за виконану роботу в межах встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, нормовані завдання, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок – для робітників і посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. До фонду додаткової заробітної плати входять доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати – це виплати в формі винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні й інші виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

6. Сутність заробітної плати проявляється у функціях, які вона виконує у фазах суспільного відтворення: виробництві, розподілі, обміні й споживанні. Для ринкової економіки основними функціями заробітної плати є: розподільна, відтворювальна, статусна, забезпечення соціальних нагромаджень, формування платоспроможного попиту працюючих, ресурсно-розміщувальна, стимулююча.

7. Тарифна система це сукупність нормативів, за допомогою яких визначається диференціація заробітної плати працівників різних категорій. Основними її елементами є тарифні сітки, тарифні коефіцієнти, посадові оклади, тарифно-кваліфікаційні довідники й окремі тарифно-кваліфікаційні характеристики.

8. Існують дві основні форми заробітної плати: погодинна й відрядна. Крім них застосовуються інші форми, наприклад безтарифна оплата праці. До погодинної системи відносяться проста погодинна та погодинно преміальна. До відрядної – пряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно прогресивна, непряма, акордна.

9. Державний механізм регулювання оплати праці передбачає порядок відшкодування витрат на відтворення працездатності працівника та встановлення мінімальних державних гарантій в області праці і його оплати. Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). Прожитковий мінімум – показник обсягу й структури споживання найважливіших матеріальних благ і послуг на мінімально припустимому рівні, що забезпечує умови для підтримки активного фізичного стану дорослих, соціального й фізичного розвитку дітей і підлітків

Контрольні запитання

1. Дайте визначення поняттю «доходи населення».

2. Наведіть класифікацію особистих доходів населення.

3. Проаналізуйте взаємозв'язок номінальних і реальних доходів.

4. Назвіть джерела доходів населення.

5. Дайте визначення поняттю «соціальні трансферти».

6. Проаналізуйте різницю між основними й додатковими джерелами доходів.

7. Назвіть складові загального доходу працівника.

8. Які види послуг і пільг включає соціальний пакет?

9. З чого складається трудовий доход працівника?

10.Що відноситься до доходів працівника, не пов'язаних з його трудовою діяльністю?

11.З яких напрямків складається структура використання сукупного доходу?