Гроші, їх сутність і функції. Концепції походження грошей

Гроші – це товар особливого роду, що виконує функцію загального еквіваленту, абсолютно ліквідний засіб обміну.

Ліквідність – це здатність активів легко і без ризику фінансових втрат приймати бажану товарну форму.

Обмін – це рух товару від товаровиробника-продавця до покупця, що передбачає еквівалентність, отже, співвимірювання різних за видом, якістю, формою та призначенням товарів. Саме необхідність такого співвимирювання різних товарів вимагає єдиної загальної основи – грошей.

Гроші – це все те, що використовується як гроші.

Згідно портфельному підходу в дослідженні грошей використовується умовний портфель активів окремого суб’єкта по мірі зниження ліквідності цих активів:

Портфель активів включає:

- готівкові гроші;

- внески до запитання;

- строкові внески;

- облігації;

- акції;

- будови;

- земельні ділянки;

- дачі;

- автомобілі тощо.

Згідно з портфельним підходом визначення грошей охоплює їх призначення як засобу обміну та платежу, так і засобу нагромадження.

Існує дві основні концепції походження грошей:

1. Раціоналістична (ІІІ ст. до н.е., Аристотель), існувала до XVII століття.

Згідно з даною концепцією, гроші – це результат угоди між людьми, або результат законодавчих актів.

2. Еволюційна (на початку XVIII століття, Адам Сміт). Згідно з даною концепцією виникнення грошей обумовлено труднощами обміну продуктами праці.

Матеріальною основою розвитку грошових відносин виступив розвиток форм обміну від простої до грошової.

На ранніх ступенях суспільної історії обмін носив випадковий характер. Такому обміну відповідала проста, чи випадкова, форма вартості, при якій один товар виражав свою вартість через інший, товар-еквівалент. Товар-еквівалент служить тут засобом вираження вартості першого товару.

Виділення скотарських і землеробських племен привело до регулярного обміну і появи повної форми вартості. Ця форма відрізняється від простої тим, що при ній в обміні беруть участь численні товари, а тому кожен товар може бути обмінений на різні товари-еквіваленти.

Розгорнута форма вартості виражала більш розвинений обмін. Поступово виділялися товари, що у даний період часу на місцевому ринку стали виражатися в одному товарі, що стає загальним еквівалентом.

Грошова форма вартості. Грошима стає будь-який найбільш важливий предмет споживання. У багатьох народів роль грошей грала худоба. Латинська назва грошей – pecunia – походить від pecus – худоба. Гомер, говорячи про деякі види зброї, оцінював їх у биках. У різних народностей грошима були цукор, слонова кістка, хутро, опіум, какао, і т.д.

Гроші – це абстрактна цінність, або втілення багатства.

Важливо розрізняти:

- Гроші як гроші (простий посередник в обміні);

- Гроші як капітал (для забезпечення зростання і вартості).

Функціональна сутність грошей мало змінилась у сучасних умовах, але форма вираження її зазнала суттєвих змін. Це, передусім, знайшло своє виявлення в трансформації товарної природи грошей у нетоварну, що зробило гроші більш еластичними у виконанні ними своїх функції і водночас значно ускладнило й посилило роль грошей як самостійного за своїм впливом на економіку елементу.

У процесі реалізації своєї сутності як загального еквівалента гроші виконують певні функції. У сучасній західній економічній літературі виділяють три функції грошей. Це дещо спрощений варіант. К. Маркс у своєму дослідженні походження і суті грошей виділяв п’ять функцій: міри вартості, засобу обігу, засобу нагромадження, засобу платежу і світові гроші.

1. Міра вартості – перша і головна функція грошей. Її сутність полягає в тому, що гроші виступають засобом виміру вартості всіх інших товарів.

Реалізація функції грошей як міри вартості передбачає певний механізм. Його першим важливим моментом є те, що цю функцію гроші виконують як ідеальні, тобто уявні гроші, а формою її виявлення є ціна.

2. Засіб обігу. Сутність цієї функції грошей полягає в тому, що гроші виступають посередником в обміні товарів за формулою Т — Г — Т. Ця функція грошей нерозривно пов’язана з функцією міри вартості і її зовнішнім виявом. На відміну від функції грошей як міри вартості тут потрібні вже не ідеальні, а реальні гроші.

3. Засіб платежу. Сутність функції грошей як засобу платежу полягає в тому, що покупець оплачує товар не в момент придбання товару, а через якийсь час. У цьому русі грошей, що здійснюється після руху товару, реалізується їх функція як засобу платежу. Вона тісно пов’язана з іншими функціями грошей і насамперед із їх функцією як міри вартості.

Розвиток товарного виробництва сприяє поступовому розширенню кредитних відносин, і в сучасному високорозвиненому товарному виробництві вони стають важливою складовою частиною економічних відносин. Важливим наслідком функції грошей як засобу платежу є поява кредитних грошей (вексель, банкнота, чек). З розвитком товарного виробництва вони стають дуже поширеними.

4. Засіб нагромадження (заощадження). Сутність функції грошей як засобу нагромадження полягає в тому, що гроші виходять зі сфери обігу і перетворюються в заощадження.

З розвитком товарного виробництва і товарного обігу функція нагромадження зазнає великих змін. Вони полягають у тому, що нагромадження грошей стає одним із моментів безперервної організації суспільного відтворення. Так, нагромадження грошей необхідно для закупівлі товарів сезонного характеру, видачі заробітної плати, придбання устаткування і т. ін. На відміну від простої форми нагромадження у вигляді збирання скарбів у розвинутому товарному виробництві гроші не виходять остаточно зі сфери обігу, не перетворюються в скарб, а на умовах терміновості, платності і повернення використовуються тими, хто має в них тимчасову потребу.

5. Світові гроші. Гроші, що є засобом руху товарів і послуг, які вийшли за межі окремої країни, виконують функцію світових грошей. У цій функції вони виступають як загальний купівельний, загальний платіжний засіб, як матеріалізація багатства взагалі.

У якості таких грошей нині виступає долар, євро і валюти деяких найбільш могутніх в економічному відношенні країн.

 

Еволюція форм грошей

Гроші пройшли тривалий і складний шлях розвитку з точки зору не тільки ускладнення їх економічної суті та підвищення суспільної ролі, а й урізноманітнення їх форм. Під впливом зміни суспільних відносин, формою виразу яких є гроші, та ускладнення вимог ринку до грошей останні періодично скидали одну форму і набували іншої, більш адекватної новим умовам. Історія грошей по суті є процесом поступового відбору окремих товарів чи особливих штучних форм, найбільш придатних виконувати функції грошей у певних ринкових умовах.

Еволюція форм грошей відбувалася в напрямі від повноцінних грошей до неповноцінних, якими є сучасні гроші (рис. 1.1).

Повноцінними були гроші, що мали внутрішню реальну вартість, адекватну вартості товару, який виконував функції грошей, чи вартості того матеріалу, з якого гроші були виготовлені, наприклад золоті чи срібні монети. Неповноцінними є гроші, які набувають своєї вартості виключно в обігу. При цьому вона може істотно відхилятися від вартості того матеріалу, з якого вони виготовлені (банкноти, білонна монета, депозитні та електронні гроші). У сучасний період усі країни світу користуються виключно неповноцінними грошима.

 

 

Рис. 1.1. Еволюція форм грошей

 

Між періодами використання повноцінних і неповноцінних грошей знаходиться епоха використання змішаних форм. У цей період в одних країнах використовували повноцінні гроші, в інших – неповноцінні (паперові). Крім того, в одних і тих самих країнах поряд з повноцінними монетами нерідко використовувалися неповноцінні – білонні – монети, а також паперові, знаки грошей (банкноти). Останні не мали внутрішньої вартості і були за формою ідентичні неповноцінним грошам. Проте вони тривалий час вільно обмінювалися на повноцінні монети, і їх вартість, що формувалася в обміні, зближалася з вартістю металу, на який вони обмінювалися. Тому такі банкноти були тотожні повноцінним грошам.

Початковою висхідною формою повноцінних грошей були товарні гроші. Спочатку це були предмети першої необхідності – худоба, сіль, зерно, риба, хліб тощо як найбільш ходові товари. На зміну предметам першої необхідності в ролі грошей поступово прийшли предмети розкоші, передусім прикраси: намисто з черепашок, перли, хутра, інші дорогоцінні вироби.

 Другий великий поділ праці (відокремлення ремесла від землеробства) істотно розширив межі товарного виробництва й обміну та прискорив розвиток ринку. Тому ринок поставив перед грошовим товаром нові вимоги – бути однорідним, економічно подільним, здатним тривалий час зберігати свою вартість. Задовольняти такі вимоги попередні гроші не могли у зв'язку з їх фізичними властивостями. На їх місце ринок стихійно висунув метал. Почалася тривала ера панування металевих грошей.

З появою металевих грошей вони використовувалися у формі простих зливків чи кусків металу. З розвитком торгівлі виникла потреба таврування зливків більш відомою й авторитетною особою, і ця функція перейшла до держави. Держави стали виготовляти за встановленою формою зливки металу, вагу і пробу яких засвідчували своїм штемпелем. Такі зливки дістали назву монети.

Білонна монета – головна відмінність її полягає в тому, що вона карбується не з дорогоцінного металу, отже є неповноцінною. Карбування поряд з повноцінною монетою неповноцінної було першою реакцією грошей на нову вимогу обігу – вимогу економічності, що ставала дедалі відчутнішою у міру розвитку товарно-грошових відносин.

Еволюційні процеси в економіці, які спричинили демонетизацію золота, підготували підґрунтя для запровадження нематеріальних носіїв грошової суті – так званих кредитних (неповноцінних) грошей.

Неповноцінні гроші – це гроші, які не мають власної субстанціональної вартості. Перші їх форми з'явилися ще за часів панування металевих грошей. Тому в історії грошей був тривалий період існування змішаних форм, властивих повноцінним і неповноцінним грошам. Основними формами неповноцінних грошей є білонна (розмінна) монета, паперові гроші (казначейські зобов’язання), банківські зобов'язання (банкноти), депозитні вклади, квазігроші. Не маючи субстанціональної вартості, усі вони застосовуються як гроші лише тому, що в економічних контрагентів, які їх одержують як платіж, є віра в можливість використати їх для забезпечення своїх майбутніх платежів. Фактор довіри до цих форм стає вирішальним для їх функціонування як грошей, завдяки чому вони дістали також назву кредитних.

Кредитні гроші класифікуються за кількома критеріями.

Залежно від форми існування виділяють паперові гроші, монету, депозитні гроші, електронні гроші.