Основні правила техніки безпеки. Знайомство з інструментом й майстерні

Корпус електрифікованого інструменту повинен бути надійно заземлений. Заземлення проводиться через спеціально заземлюючий провідник, що кріпиться з одного боку до корпусу інструменту, з іншого боку до заземлювального штиря штепсельної вилки, який довший двох інших і тому включається раніше штирів робочих проводів, а відключається пізніше.

Найменший переріз заземлювального провідника – 4мм².

Для зниження напруги застосовуються трансформатори, вторинні обмотки яких з'єднуються з корпусом і землею.

Провід, що живить електроінструмент необхідно берегти від торкання до гарячих джерел, обертових частин, від ударів, від попадання хімічних речовин. Пошкодження електроустановки може служити джерелом виникнення пожежі, супроводжуваних іскрінням, електричною дугою, місцевих перегрівів проводів та кабелів або обладнання.

Засоби пожежогасіння: пісок, вогнегасники.

ЗАБОРОНЕНО гасити електроустановки водою.

Засоби захисту видаються:

– рукавички (одні в 6 місяців);

– калоші (одні в 12 місяців);

– боти (одні в 36 місяців);

– ізолюючі накладки (1 раз на 24 місяця);

– робочий інструмент (1 раз на 12 місяців);

– електровимірювальні та ізолюючі кліщі (1 раз на 24 місяці) і т.д.

До додаткових засобів захисту відносяться огороджувальні щити – висота не менше 1,7м від нижньої кромки до підлоги (не більше 10см).

Встановлюють плакати або роблять написи (рис.2).

Плакати - попередження

«Обережно! Електрична напруга», «Стій! Напруга», «Випробування. Небезпечно для життя» – чорні літери на білому тлі, червона облямівка.

З аборонні

«Не включати. Працють люди», «Не відкривати. Працюють люди», «Не включати. Робота на лінії» – червоні літери на білому фоні.

Рисунок 2 – Засоби захисту

Розпорядчі

«Працювати тут», «Влізати тут» – біле коло на зеленому тлі, літеривсередині кола чорні, облямівка біла.

Вказівний

«Заземлено» – чорні літери на синьому тлі, облямівка біла.

Класифікація приміщень за характером навколишнього середовища:

1/ сухі – вологість не перевищує 60%;

2/ вологі – вологість більше 60%÷75%;

3/ сирі – вище 75%;

4/ особливо сирі – близько 100% (все вкрите вологою);

5/ спекотні – температура більше +35°С (сушарні, котельні);

6/ пильні – у процесі виробництва утворюється пил, осідає всередині машин;

7/ з хімічно активним чи органічним середовищем.

Класифікація за небезпекою ураження струмом

1. Без підвищеної небезпеки.

2. З підвищеною небезпекою:

– сирість і струмопровідний пил;

– токопровідні підлоги;

– висока температура;

– можливість людини одночасно торкатися металевих конструкцій, і з іншого боку – корпусу електрообладнання.

3. Особо небезпечні:

– особлива вологість;

– хімічно активне або органічне середовище;

– одночасно дві або більше умови підвищеної небезпеки;

4. Території розміщення зовнішніх електроустановок. У відношенні небезпеки пораження людей електричним струмом відносяться до особливо небезпечних приміщень.

Електрозахисні засоби до 1000В (основні): ізолюючі штанги, ізолюючі та електровимірювальні кліщі, покажчики напруги (рис.3), рукавички, інструмент з ізолюючими ручками.

Рисунок 3 – Покажчик напруги; струмовимірні кліщі (вимірювання: струму до 400А; змінна і постійна напруга, опір, ємність, температури, цілісність ланцюгів)

Додаткові (до 1000В): калоші, килими, переносні заземлення, ізолюючі підставки та накладки, огороджувальні пристрої, плакати і знаки безпеки.

Виробництво електроенергії

Потужність турбіни з метою підвищення економічності приймається можливою: 150, 200, 300, 500, 800, 1200МВт і більше. При передачі електроенергії (електростанція-споживач) використовують напругу: 35, 110, 220, 330, 500, 750кВ і вище. Для цього використовують підвищувальні трансформатори. Напруга на затискачах застосовується можливо рівнює 10÷25кВ. Міські мережі отримують живлення від електростанцій через ЛЕП 35÷220кВ. Трансформаторні підстанції знижують напругу з 35÷220кВ до 6÷20кВ і далі 0,4кВ. Лінійна напруга на затискачах споживача 380В (фазова напруга дорівнюе 220В).

Електричний приймач – електроустановка, в якій споживається електроенергія.

По надійності електричні приймачі діляться на три категорії:

1/ збій електропостачання (ймовірність загрози для життя людей) шкоди народному господарству;

2/ перерва в електропостачанні (простої техніки, людей; недоробка продукції);

3/ усе інше (електричні приймачі допоміжних цехів, невеликі селища і т.д.).

Кабель – одна або більше ізольованих жил, укладених в металеву або неметалеву оболонку, поверх якої може перебувати захисний покрив (рис.4).

Провід – одна неізольована або одна і більш ізольованих жил, поверх яких може перебувати неметалічна оболонка, обмотка, обплетення і т.д.

Шнур – дві або більше ізольованих жил (гнучких або особливо гнучких) перерізом до 1,5мм, скручених або паралельно покладених, поверх яких може бути неметалева оболонка та захисні покрови.

Шинопровід – суцільний короб з вмонтованими нішами, напруга до 1000В.

Для збільшення відстані між опорами провід повітряний неізольованого електричного кола та лінії електротранспорту виготовляють сталеалюмінієвимі та сталебронзовимі.

Ізольовані – розподіл енергії в силових і освітлювальних мережах (проводи з гумовою, пластмасовою ізоляціями) – приміщення, на відкритому повітрі або прихованій прокладці. Бувають: одно, двох, трьох, чотирьох і багатожильні на змінну напругу 380, 660, 3000В.

Ізоляція проводів та кабелів

1. просочена паперова;

2. поліетіленова;

3. політетрафторетілена;

4. полівінілхлорідний пластик (ПВХ);

5. гумова.

Дроти обмотувальні:

– емалеві ПЕВ, ПЕВ2, ПЕТВ;

– шовкова ізоляція ПЕЛШО;

– з паперовою ізоляцією;

– з термостійкої;

– зі стеклонітевим.

1 – покривна оболонка (джутовий покрив);

2 – броня;

3 – подушка;

4 – паперовий прошарок;

5 – герметична оболонка;

6 – поясна паперова ізоляція;

7 – жильна ізоляція;

8 – струмовідні жили;

9 – кульова жила.

Рисунок 4 – Кабель

Наприклад кабель СБ

Перша літера – матеріал оболонки:

С – свинець,

А – алюміній,

Н або НР – негорюча гума,

ВР – полівінілхлорид.

Друга літера –захисне покриття:

А – алюмінієвий;

Б – броньований;

Г – оголений;

К – круглими броньованими дротами;

П – плоскими.

Позначення марки кабелю з алюмінієвими жилами починається з «А», кожна жила в свинцевій оболонці з «О».

Техніка безпеки

При поводженні з електроприладами потрібно строго виконувати правила безпеки (порушення цих правил може стати причиною нещасних випадків):

1. Ні в якому разі не можна торкатися оголених проводів, по яких йде електричний струм.

2. Не можна перевіряти наявність електричного струму в приладах або проводах пальцями. Щоб не пошкодити ізоляції і щоб не було коротких замикань (спалахів полум'я), не можна защемляти дроти дверима, віконними рамами, закріплювати дроти на цвяхах. Потрібно стежити за тим, щоб електричні дроти не стикалися з батареями опалення, трубами водопроводу, з телефонними і радіотрансляційними проводами.

3. Не можна вішати одяг та інші речі на вимикачі, ролики та проводи, так як дроти можуть обірватися. Торкнувшись один іншого, вони викличуть пожежу.

4. Небезпечно включати і вимикати електричні лампочки, а також побутові прилади мокрими руками. Замінювати перегорілі лампочки потрібно при відключеному вимикачі.

5. Категорично забороняється користуватися побутовими електроприладами, по корпусу яких проходить струм (прилад „щипає“).

6. Штепсель при включенні та виключенні приладів потрібно брати за пластмасову колодку, а не за провід.

7. Потрібно стежити також і за тим, щоб шнури, зняті з приладів, не залишалися приєднаними до штепсельної розетки, тому що при випадковому дотику до них можливе ураження струмом.

8. Вмикати та вимикати будь-який електропобутовий прилад потрібно однією рукою, бажано правою, не торкаючись при цьому водопровідних, газових та опалювальних труб.

Тема 2 Пайка та лудіння. Зварювання

План:

1. Пайка та лудіння проводів і наконечників.

2. Припої, флюси, їх різновиди та склади.

3. Основний інструмент – паяльник.

4. Закладення кінців проводів кабелів.

5. Техніка безпеки при виконанні робіт.

6. Зварювання, техніка безпеки при зварювальних роботах.

1. Пайка та лудіння проводів і наконечників

Паяння – процес отримання нероз'ємного з'єднання різних металів за допомогою розплавленого проміжного металу, що плавиться при більш низькій температурі, ніж з'єднувальні метали.

Паяння широко застосовується в різних галузях промисловості. У електропромисловості та приладобудуванні паяння є, в ряді випадків, єдино можливим методом з'єднання деталей.

До переваг пайки відносять:

– незначний нагрів з'єднуючих частин (зберігання структури і механічних властивостей металів);

– чистота з'єднання, що не вимагає в більшості випадків подальшої обробки;

– збереження розмірів і форм деталей;

– досить висока точність з'єднання;

Сучасні способи дозволяють паяти вуглецеві, леговані та нержавіючі сталі, кольорові метали та їх сплави.

Припій – проміжний сплав або метал, що застосовуєтьсяпри паянні (рис.5).

Рисунок 5 – Припій

Припої повинні мати властивості:

– мати температуру плавлення нижче температури плавлення спаювальних металів;

– у розплавленому стані, взаємодіючи із захисним середовищем, флюсом або в вакуумі добре змочувати паяємий матеріал та легко розтікатися по його поверхні;

– забезпечувати досить високі характеристики (міцність, пластичність і герметичність) паяємого з'єднання;

– з паяємимі матеріалами не утворювати корозійно-нестійкої пари;

– мати коефіцієнт температурного розширення, близький до коефіцієнта паяемого матеріалу;

Лудіння – покриття поверхні припоєм. Застосовується для захисту підготовлених болтових з'єднань або пайки поверхні.

2. Припої та флюси, їх різновиди та склад

Припої бувають:

– легкоплавкі (м'які), температура плавлення до 500°С.

– тугоплавкі (тверді), температура плавлення вище 500°С.

Легкоплавкі припої застосовуються у всіх галузях промисловості та в побуті.

Склад: сплав олова зі свинцем (марка ПОС), вміст олова від 18% – ПОС18 до 90% – ПОС90.

Питома провідність цих припоїв – 9÷13% питомої провідності міді. Існують також м'які припої з добавками алюмінію, срібла. Ще більш м'які припої, до складу яких входять вісмут і кадмій.

Для пайки мідних жил застосовують припій ПОС18, а для тонких мідних провідників – більш м'які припої (ПОС40, ПОС50, ПОС61). Легкоплавкі припої випускають у вигляді «чушок», дроту, литих прутків, дерен, фольги, трубок з внутрішнім набиванням каніфолю, діаметром від 2 до 5мм, а також у вигляді порошків і паст з порошку та флюсу.

Тверді припої – медно-цінкові (ПМЦ) та срібні (ПСР).

Мідно-цинкові припої (ПМЦ36; ПМЦ48 та інші) і мідно-фосфорні припої (ПФОЦ 7,3,2 та інші) володіють крихкістю і не стійки до вібрації, ударних навантажень, електричний опір швів дуже малий.

Срібно-мідні припої (мідь 40%; срібло 25%; цинк 35%) відрізняються малим питомим електричним опором. Широко застосовуються для пайки струмоведучих частин, для чорних і кольорових металів. При цьому утворюється механічно міцні і корозійно-стійкі шви.

Припій на алюмінієвій основі з додаваннями міді, кадмію, олова відрізняються підвищеною механічною міцністю і стійкістю до атмосферної корозії.

Для пайки алюмінієвих жил проводів застосовують цинково-олов'янистих припій марки А (40% олова), цинково-олов'янистих ЦО12 (12% олова і 88% цинку) припій.

Флюс – друга важлива речовина при паянні. При паянні металів флюс очищає поверхні від окислів, забруднень. Охороняє спаювані метали від окислення в процесі пайки, знижує поверхневий натяг припою, покращує розтікання припою та змочуваність їм спаеваемих поверхонь (рис. 6).

Рисунок 6 – Флюси

Флюси бувають:

– тверді порошкоподібні речовини (бура, борна кислота, каніфоль);

– рідина (водний розчин хлористого цинку, спиртовий розчин каніфолі);

– пасти (застосовуються рідко).

По дії, взаимодії на метал, що піддається паянню, флюси ділять на групи:

– активні (кислотні) флюси – соляні кислоти, хлористі та фтористі з'єднання металів, тощо.

Після пайки цим флюсом місце обробки ретельно промивається. При монтажі електрорадіоприладів застосування активних флюсів неприпустимо.

– безкислотні флюси – каніфоль і флюси, приготовані на її основі з додаванням спирту, гліцерину та інших неактивних речовин;

– активовані флюси – каніфоль з добавкою активаторів (невеликих кількостей солянокислого або фосфорно-кислотного аміаку);

– антикорозійні флюси – на основі фосфорної кислоти з додаванням органічних сполук та розчинників. Залишки цих флюсів не викликають корозії.

3.Основний інструмент при паянні – паяльник

Жало періодично зачищати терпугом [1, с.178].

Конструкції паяльників бувають:

– з внутрішнім нагрівом (рис. 7);

– мікропаяльнікі (пайка мікросхем, плівкових схем тощо) потужність 4 і 6Вт;

Рисунок 7 – Паяльник з внутрішнім нагрівом

а)

б)

Рисунок 8 – Паяльник з автоматичною стабілізацією температури жала

– з автоматичною стабілізацією температури жала (рис. 8). Складається з двох електрично пов'язаних між собою вузлів: блок стабілізації температури і власне паяльника.

На малюнку 9 зображено преносний газовий паяльник.