double arrow

Заземлення як засіб електробезпеки


 

    Заземлювальний пристрій в електроустаткуваннях забезпечує надійне заземлення корпусів електроустаткування та інших металевих частин електроустаткування, нормально не знаходяться під напругою, але які можуть опинитися під ним внаслідок порушення ізоляції струмопровідних частин.

    Частини підлягають заземленню: метал, корпуси електромашин, трансформаторів, світильників, пересувних й не пересувних апаратів, приводи електромашин – роз'єднувачі, вимикачі, щити, пульти, шафи, металеві двері, ворота, конструкції, пов'язані з устаткуванням електроустаткування, металеві кабельні конструкції, корпуси кабельних муфт, металеві оболонки броні кабелів, дротів, сталеві труби електропроводок, залізобетонних та металеві опори повітряних ліній електропередачі до 1кВ, а також 35кВ з малими струмами замикання на землю у всіх випадках, а при напрузі 3÷20кВ – тільки в населених пунктах.

    Заземленню не підлягають:

– арматура ізоляторів, відтягнення опору, кронштейни та освітлювальна апаратура на дерев'яних опорах, крім випадків, якщо заземлення потрібно для захисту від атмосферних перенапруг;




– обладнання, встановлене на заземлених конструкціях (рис.21);

– електроприймачі до 1000В з подвійною ізоляцією;

– рейки (крім кранових), що виходять за територію електростанції, підстанції, РП та промислових підприємств. Це положення продиктоване небезпекою виносу рейками потенціалу за боковий вівтар електроустаткування;

– знімні або частини, що відкриваються на металевих заземлених каркасах, камерах РП (розподільних пристроїв), на яких не встановлено обладнання.      

 

               

Рисунок 21 – Пристрій захисту від перенапруги

 

     Переносні електроприймачі заземлюються дротом, що знаходяться в шнурі разом з робочими провідниками. Один кінець підключений до корпусу приймача, другий до штепсельної вилці, в якій заземлений штир

довший робочого, для того, щоб він раніше за інших включався в коло. І відповідно пізніше вимикався. Застосовується захисне відключення спеціальними пристроями, щоб при короткому замиканні на корпус 0,1÷0,2с апарат відключився.

 

 

                     3. Схеми заземлення та занулення

 

     Під час роботи з електрофікованим інструментом робочий неминуче торкається до його металевого корпусу і переносного проводу, при несправності їх ізоляції може опиниться під напругою. Щоб уникнути цього використовують схеми заземлення та занулення (рис.22).

     

 

 


                           а)                                                  б)

1 – корпус обладнання;

2 – апарати захисту від струмів короткого замикання (запобіжники, автовимикачі та інше);



Ro – опір заземлення нейтралі джерела струму;

Rn – опір заземлення нульового захисного провідника;

Ік – струм короткого замикання (к.з.);

Ін – частина струму к.з. протікає через нульовий провідник;

Iз – частина струму к.з., протікає через землю.

   Рисунок 22 – Схеми заземлення та занулення: а) заземлення;

б) занулення.

        

4. Монтаж зовнішнього та внутрішнього контурів заземлення

 

    До складу захисного заземлення входять два контури: внутрішній та зовнішній.

    Внутрішній контур монтують шляхом прокладання шин заземлення, що закріплюються вбівкой або зварюванням, або на опорах, що закладаються в основу вмазкой. А також застосовується спосіб наклепання деталей, на яких кріпляться шини. Відстань між точками кріплення смуг заземлення 650÷1000мм. Кожен заземлювальний елемент установки під'єднують самостійно – паралельно.

    Заборонено послідовне заземлення електроприймачів.

    Внутрішній заземлюючий контур фарбують у чорний колір.

    Зовнішній контур виконується в землі, в траншеї глибиною 0,5м й на відстані 2÷2,5м від фундаменту будівлі. Уздовж траншеї (сталеві стрижні діаметром 10÷16мм або куточки з товщиною стінки не менше 4 мм), довжина стрижнів 4÷4,5м, а куточків 0,6÷0,7м від поверхні землі.

    Горизонтальні заземлювачі (кругла сталь діаметром 10мм, або смуги шириною 4мм). Застосовуються для зв'язку між собою вертикальних заземлювачів або як самостійні заземлювачі.



Поглиблені заземлювачі (матеріал той же). Укладаються на дно котловану по периметру фундаменту.

При зварюванні заземлювачів стежать за тим, щоб довжина накладання була в два рази більше ширини провідника, а при круглому перерізі – не менше 6 діаметрів.

Після монтажу заземлювачів складають акт (рис.23) огляду прихованих робіт, після чого траншеї засипають однофазним грунтом.

 

Рисунок 23 – Акт огляду прихованих робіт

Заземлювальні провідники, які прокладені відкрито фарбують у зелений колір з жовтими смугами, шириною 15мм на відстані 150мм одна від іншої.

У силових трансформаторів з глухозаземленою нейтраллю вторинної обмотки трансформатора з'єднується з заземлювачем окремим провідником. При цьому заземлювач розташовують ближче до трансформатору.

В установках з ізольованою нейтраллю заземлення обмотки трансформатора напругу до 1кВ здійснюється через пробивний запобіжник, що забезпечує зниження напруги фаз відносно землі при міжвиткових замиканнях.

 

 

                            5. Загальні вимоги, норми

        

     Опір заземлювального пристрою (Ом) призначеного для електроустановок до і вище 1кВ повинна задовольняти умові R ≤ 125/ I, де

І– найбільший струм однофазного замикання на землю (А). Відповідно до правил воно не повинно перевищувати 4Ом. Тільки при сумарній потужності джерел живлення – генераторів і трансформаторів, рівної 100кВ*А і менше в межах до 10Ом.

     В електроустаткуваннях напругою вище 1кВ з великими струмами замикання на землю (більше 500А), до яких відносяться електростанції та мережі з вищою напругою 100кВ і більше, опір заземлюючого пристрою не повинен перевищувати 0,5Ом. Якщо на території електроустаткування питомий опір землі більше 200Ом*м, то згідно ПУЕ споруджують поглиблені заземлювачі, що відводять струм в нижні, більш провідні шари землі, обробляють землю сіллю з метою підвищення провідності землі; влаштовують виносні заземлювачі (до 1÷2км).

 








Сейчас читают про: