Типи електричних схем

 

     Бувають, залежно від основного призначення [ 1, стр. 275]:

1. Структурні – перша стадія проекту, призначені для ознайомлення з пристроєм, установкою. Функціональні частини позначають

прямокутником, а стрілками позначають (на лініях зв'язку) напрямок потоку енергії (рис.44).

Рисунок 44 – Структурна схема

2. Принципові (повні) – визначає повний склад елементів та зв'язків між ними, є підставою для розробки конструктивної документації, для вивчення роботи пристрою, наладки, контролю, ремонту. Багатофазні схеми виконуються однолінійними й багатолінійними. Кожен елемент на схемі має буквено-цифрове позначення (рис.45).

Рисунок 45 – Принципова схема

3. Схема розташування (рис.47) визначає взаєморозташування складових частин пристрою (рубильники, автомати, запобіжники, джгути, клеми (рис.46), пускачі тощо).

Рисунок 46 – Клеми

Рисунок 47 – Схема розташування

 

     Креслиться в масштабі спрощеного виду (прямокутники, кола). Вказують позначення та тип елементів.

4. Схема сполук (монтажна) – для розробки (рис.48) конструктивної документації (проводів джгутів, місць з'єднань, тощо).

Рисунок 48 – Схема монтажна

     На схемі наносять зразковий обрис пристроїв та елементів схеми з дотриманням взаєморозташування. Схеми виконують тільки для внутрішніх з'єднань з повним зазначенням всіх внутрішніх зв'язків окремих елементів.

 

                             5. Монтаж устаткування та щитів

 

    Проводиться відповідно до електромонтажного креслення, на якому у спрощеному вигляді зображені вироби, дроти, джгути, або за відсутності креслення для простих схем, згідно зі схемою з'єднань. 

    Послідовність розробки схем:

     1 – структурна;

 2 – принципова;

 3 – схема розташування;

 4 – схема з'єднань (монтажна);

 5 – електромонтажне креслення.  

    Розміщення починають з автомата та запобіжників – розташовують вгорі панелі. Апарати й шафи встановлюють за рівнем та схилом. Відхилення по вертикалі не більше 5°. Клемники, затискачі кріплять внизу панелі, іноді справа або зліва. До однієї клеми рекомендується приєднувати не більше двох однойменних проводів.

     Кількість клем визначається числом відведених проводів по закінченні викреслювання схеми з'єднань.

    При розміщенні апаратури слід враховувати необхідні відстані між струмоведучими частинами, які при напрузі 250В складають:

     – при поверхні ізоляції 36мм;

– по поверхні ізоляції в освітлювальних щитках 10мм;

– по повітрю – 15мм;

– по повітрю в освітлювальних щитках 10мм;

– до захисних сіток 100мм;

– до суцільних зйомних огорож – 50мм.

    Підготовчі роботи включають перевірку комплектації необхідними апаратами, приладами, дротами, інструментами, а також перевірку стану комплектуючих.

    Послідовність виконання розмічальних робіт:

     1. встановлення апаратів;

 2. розмітка проводки;

 3. встановлення місць кріплення проводки.   

    При монтажі рубильників стежать за щільністю та одночасністю входу контактних ножів в стійки. Перевіряється щільність щупом 0,05мм. У разі проходу щупа більш ніж на 1/3 контактної поверхні встановлюють перекос.

     При монтажі автоматів з переднім приєднанням дротів, для кріплення використовують отвори, розташовані між виводами, а при монтажі із заднім приєднанням проводів автомати кріпляться на ізоляційних панелях. Верхні шини, що приєднуються до автомата, ізолюють збоку дугогасильних камер на довжині 200мм.

    При монтажі запобіжників.

     Після закріплення стійок та встановлення патрону перевіряють щільність зіткнення ножа (ковпачка) зі стійкою щупом – 0,05мм. У разі проходу на 2/3 – усувають перекос.

     Патрони повинні міцно триматися в стійках, не бовтатися та не випадати.

     При монтажі вторинних ланцюгів.

    Ізольовані дроти укладають в джгути й прокладають найкоротшим шляхом, розташовуючи горизонтально та вертикально. Припустимі відхилення від горизонталі й вертикалі дорівнює 6мм на 1м довжини.

    При формуванні потоків уникають перехрещень, відгалуження виконують під прямим кутом, не більше 10 дротів в потоці. Довгі дроти в нижніх, а короткі у верхніх рядах. Потоки кріплять на панелях скобами на гвинтах або бандажними приварними смужками. При металевих панелях – під дроти клеять смугу електро-картону. Кріпити дроти можна і іншими засобами: на відгалуженнях до апаратури, в пластмасовому або сталевому коробі з виведенням проводів через отвір в щілини. При прокладанні коробів на задній стінці панелі дроти прокладаються найкоротшим шляхом – на пряму. Вихід на лицьову сторону проводитися в прохідних ізоляційних втулках. У місцях перехрещення проводів накладають бандаж з липкої стрічки.

    Для монтажу використовують як мідні, так і алюмінієві дроти при дотриманні умов: вигин в одному місці виконується одноразово, радіус – не менше трьох діаметрів проводу, гнуття виробляються руками, відстань від затиску до кріплення не менше 200мм (при проводі діаметр до 2мм) зріз ізоляції та затяжку затискачів виконують особливо обережно – для виключення надрізів, надривів.

 

 

                          6. Випробування РП

 

     1. вимірюють опір ізоляції первинних ланцюгів;

 2. вимірюють опір ізоляції вторинних ланцюгів;

 3. проверяют вторинні ланцюги підвищеною напругою;

 4. випробують підвищенням напруги ізоляцію первинних ланцюгів;

 5. перевіряють викатні частини й блокування (4–5 викачування та вкочуванням візків РП);

 6. вимірюють опір постійного струму контактів збірних шин та роз'єднувальних контактів первинних й вторинних ланцюгів.

 

                    7. Техніка безпеки

 

     Розміщують апаратуру РП так, щоб було безпечне обслуговування; виникаюча при експлуатації іскра та електрична дуга не повинна завдавати шкоди робочому персоналу, запалити або пошкодити навколишні предмети, викликати коротке замикання або замикання на землю. На час монтажу необхідно зняти запобіжні ланцюги управління. При установці запобіжників та запуску, необхідно видалити людей від апарату. При монтажі РП стежать за відсутністю дотику струмоведучих частин апарату та шин монтованої РП з дротами електродротів й зварювальних кабелів. Заборонено кріплення (тимчасово) електродротів й зварювальних дротів до струмоведучих частин.

Вивішуються попереджувальні плакати.

 

 

           Тема 7 Електропроводки, кабельні лінії

     План:

     1. Проводка в металевих трубах.

  2. В гумових та напівтвердих ебонітових трубах.

  3. В поліетиленових та вініпластових трубах.

  4. У гумобітумних трубах.

 5. В коробках та лотках.

  6. Тросова проводка, обробка решт кабелів.

  7. Прокладання кабелів всередині будівлі по кабельних конструкціях.

 8. З'єднання в муфтах, сухе кінцеве закладення.

     9. Техніка безпеки      

 

               1. Проводка у металевих трубах, коробах, лотках

        

     Застосовуються для захисту проводів від механічних пошкоджень, для захисту від агресивного навколишнього середовища. Перевага прихованих проводок – великий термін служби дроту, простота монтажу. Недолік – труднощі при ремонті та виконанні додаткових відгалужень.

    У металевих трубах: (розглянуто в темі 5, п.10) у вологих та несприятливих приміщеннях трубопровід виготовляють пилонепроникним та вологонепроникним (рис.49). Зухвале порушення ПУЕ та ППБ –  електромонтаж прихованої електропроводки у горючу основу в трубах ПВХ КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНЕНО.

Рисунок 49 – Проводка у металевих трубах

 

                2. В гумових та напівтвердих ебонітових трубах

Проводки в гумових й напівтвердих ебонітових трубах дозволяються у сухих, опалювальних приміщеннях, при напрузі не більше 380В. Трубки випускають з внутрішнім діаметром 9, 11, 13, 16, 23, 29, 36мм. Не дозволяється прокладання під освітлювальними або протяжними коробами. Для полегшення затягування проводів, на відстані 4÷6 м на прямих ділянках та після 2÷3 поворотів ставлять протяжні короба. На трубку одягається металорукав або спіраль з м'якого дроту діаметром 0,5÷1мм – немає сплющивання при повороті під прямим кутом. Кінці труб кільцюють втулками або воронками.

 

                    3. В поліетиленових та вініпластових трубах

    Проводка в поліетиленових та вініпластових трубках застосовується  в приміщеннях з хімічно активним середовищем, в грунтах, бетонних фундаментах, за умови захисту їх від механічних пошкоджень. З'єднання виконують спеціальної зварюванням, обсадкою або тугою насадкою. Вініпластові труби з'єднують за допомогою муфт з розтрубами на кінцях. Можна приклеїти.

                                     4. У гумобітумних трубах

 

    Проводка в гумобітумних трубах використовується  у вогнетривких стінах. Ділянки труб з'єднують відрізками таких самих труб більшого діаметру довжиною 100мм (металевою муфтою) або відрізком тонкостінної труби довжиною 100÷120мм, відстань між коробами повинно бути не більше 12м на прямій ділянці й 8,6,4м при двох-трьох вигинах. Кінець труби входить всередину короба на 10мм.

 

                                         5. В коробках та лотках

 

Проводку в коробах та лотках застосовують для силових, освітлювальних та оперативних мереж промислових підприємств (рис.50). Лотки й короба призначені для вертикальної та горизонтальної прокладки проводів та кабелів.

Рисунок 50 – Проводка в коробах та лотках

    З'єднання й відгалуження виконують у коробах встановлених та закріплених в лотках. З метою захисту від механічних пошкоджень застосовуються проводки у коробах.

    Короба – П-подібного сталевого профілю з кришками, виконані прямими секціями довжина якої три метри, для поворотів й відгалужень використовують трійники, хрестовини. Зміцнюються на підвісках, кронштейнах, стійках. Секції з'єднують манжет гвинтами, заземлюється конструкція в гвинтових з'єднаннях.

 

                       6. Тросова проводка, обробка решт кабелів

 

     Тросові проводки (розглянуто в темі 5, п.7) [1, с. 255].

Обробка кінців силових та контрольних кабелів (тема 5, п.11) [1,с. 256].