Вибори до Верховної Ради України 1998 Р

1 2 3 4 5

ТЕМА: УКРАЇНА в умовах НЕЗАЛЕЖНОСТІ

(1994 – 2004 рр.)

Липня 1994 р. Л.Кучма склав присягу на вірність українському народові й офіційно став Президентом України.

ПОЛІТИКА ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ Л. КУЧМИ (1994 – 1999 рр.)

· призупинення падіння обсягів виробництва;

· гальмування економічної кризи в країні;

· зупинення гіперінфляції;

· введення гривні (1996 р.);

· прийняття Конституції України (28 червня 1996 р.);

· утвердження України на міжнародній арені;

· дуже повільні темпи соціально-економічних реформ;

· політична та економічна нестабільність (за 1994 – 1999 рр. в Україні змінилося 4 уряди).

КОНСТИТУЦІЙНИЙ ПРОЦЕС В УКРАЇНІ

1978 р. Договір 1995 р. 1996 р. Зміни 2004 р.

(зміни 1990-1993 рр.)

Конституційний Договір – політико-правова угода між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України. Цей документ укладено 8 червня 1995 р. у м. Києві і підписано Головою Верховної Ради України О. О. Морозом та Президентом України Л. Кучмою.

Червня 1996 року о 9 год 18 хв після 24 годин безперервної роботи Верховна Рада України прийняла і ввела в дію Конституцію України («за» проголосували 315 народних депутатів).

Основні положення Конституції

15 розділів, 161 стаття

· Україна – суверенна, незалежна, демократична, соціальна і правова держава;

· єдиним джерелом влади в Україні є народ;

· Україна – президентська-парламентська республіка;

· Україна – унітарна республіка;

· державною мовою є українська;

· закріплення різноманітних форм власності

ВИБОРИ ДО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ 1998 р.

- відбулися за змішаною (мажоритарно-пропорційною) системою

Мажоритарно-пропорційна виборча система – це виборча система, за якою половина депутатів обиралася одномандатними виборчими округами, інша половина – за списками кандидатів у депутати від політичних партій на основі пропорційного представництва.

28.03.1998 року сталися вибори до Верховної Ради III скликання, що відбулися за мажоритарно-пропорційною схемою:

· по 225 депутатів за партійними списками

· по 225 по мажоритарними округами.

За результатами народного волевиявлення з тридцяти партій-кандидатів бар’єр у 4% подолали 8 політсил:

КПУ (84 місць), Народний Рух (32), Блок СПУ та СелПУ (29), Партія зелених (19), Народно-демократична партія (17), ВО «Громада» (16), ПСПУ (14), СДПУ(о) (14).

необхідний 4% бар’єр подолали такі партії: КПУ (24,65%), Народний Рух (9,4%), виборчий блок СПУ та СелПУ (8,6%), Партія зелених (5,4%), НДП (5%),

Всеукраїнське об’єднання «Громада» (4,7%), ПСПУ (4%), СДПУ (4%);

Ці партії разом з депутатами-мажоритарниками утворили фракції:

· «Лівий центр» (КПУ, СПУ, СелПУ);

· Прогресивної соцпартії;

· СДПУ(о);

· Народно-демократичної партії;

· ВО «Громада»;

· Партії зелених;

· НРУ.

Ø домінування в парламенті лівих партій (комуністичних та соціалістичних);

Ø жодна політична сила не отримала необхідної кількості голосів для створення парламентської більшості, що гальмувало прийняття найважливіших рішень і законів.