Аналіз вірша«Молюсь і вірю»

Входить до збірки: «Під осінніми зорями».

Рід: лірика.

Жанр: вірш-рефлексія.

Різновид лірики: інтимно-філософська.

Тема: людина у вирі життя.

Ідея: утвердження віри й краси як стрижнів, які тримають людину в цьому світі; возвеличення краси й гармонійності світу; висловлення бажання жити.

Мотиви: відтворення краси почуттів людини, її єднання з природою, стану закоханості у світ, звеличення любові до життя.

Композиція. Твір вибудувано як монолог, але поет здійснює майстерний психоаналіз внутрішнього світу персонажа. Вірш складається з 4-х катренів: ліричний герой, натхненний молитвою й вірою, знаходячись у бурхливому житті, радіє й виносить спокій із осереддя бурі, пов’язуючи майбутнє з любов’ю до великого щасливого світу.

Образи: людей:

- ліричний герой — людина, яка любить життя, його красу й натхненно йде в майбуття;

- міфологічних істот: вид пречистої надії; дух життя;

- природи: вітер, зграї голубів, води;

- предметів і явищ: моління й віра, клятва, синя глибина, берег, серце.

Символічні образи:

- голуби (символ божественної присутності);

- пречиста надія (символ чистоти, асоціація з Пречистою Дівою Марією як символом надії, захисту);

- неба береги (символ досяжної гармонії);

- блакитний, ясний, золотий (християнські символічні кольори чистоти, божественості).

Художні засоби

- епітети — пречиста надія, синя глибина, веселий світ, щасливі води, тремтячі зграї,

- метафора — вітер грає, даль ясніє, стоїть у глибині,

- порівняння: серце б’ється як в огні,

- риторичні оклики: мені дозволить дух життя! Ходім!

- інверсія: голубів тремтячі зграї, черкають неба береги.

- анафора: кленусь; і-і-ї,

- повтор(рефрен): черкають неба береги.

У творі відтворено красу природи і почуттів. Автор показує радості почуттів героя, який впевнений у собі, він уже вважає світ своїм другом, і готовий жити дуже довго, поки «дозволить дух життя».

У вірші поет майстерно відтворює красу почуттів ліричного героя, його єдність з природою, стан закоханості у світ. Поет здійснює своєрідний психоаналіз внутрішнього світу персонажа. Вірш пройнятий життєрадісністю, спрагою жагучого серця, вишуканістю почуттів. Поезія сповнена оптимізму; кожен її рядок наснажений світлими тонами, саме тому ліричний герой вірша клянеться, що буде жити, доки йому дозволить «дух життя».

 

Композиційно твір будується як монолог. У вірші виразно проступає неокласицистична поетика: витонченість образів, захоплення красою світу, гармонія думки і почуттів.

Солодкий світ

Солодкий світ! Простір блакитно-білий

 І сонце - золотий небесний квіт.

Благословляє дух ширококрилий

Солодкий світ. Узори надвесняних тонких віт,

Твій погляд, ніби пролісок несмілий,

Немов трава, що зеленить граніт,

Неначе спогад нерозумно-милий...

Солодкий світ. Чи янголи нам свічі засвітили

По довгих муках безсердечних літ,

 Чи ми самі прозріли й зрозуміли

Солодкий світ?

1919

 

Тема: краса навколишнього світу, вміння сприймати її.

Ідея: радісне сприйняття життя, щастя у дрібницях, неповторність кожної хвилини буття.

Основна думка: треба пройти довгий та тернистий шлях за для розуміння та сприйняття «солодкого світу».

Жанр: сонет.

Римування: перехресне.

Віршований розмір: п’ятистопний ямб.

Художні засоби

- епітети - солодкий світ, простір блакитно-білий, дух ширококрилий, золотий небесний квіт, узори надвесняних тонких віт, пролісок несмілий, спогад нерозумно-милий, по довгих муках безсердечних літ,

- метафори - благословляє дух ширококрилий солодкий світ, янголи нам свічі засвітили уособлення — пролісок несмілий,

- порівняння — сонце-золотий небесний квіт, погляд, ніби пролісок несмілий;немов трава, що зеленить граніт, неначе спогад нерозумно-милий,

- лексика старослов’янського походження - благословляє, прозріли,

- епіфора – у кінці кожної строфи повторюються слова солодкий світ,

- інверсія - дух ширококрилий, пролісок несмілий, спогад нерозумно-милий, свічі засвітили,

- риторичне питання: Чи янголи нам свічі засвітили По довгих муках безсердечних літ, Чи ми самі прозріли й зрозуміли Солодкий світ?

Вірш М. Рильського «Солодкий світ!» сповнений радості життя, розуміння його привабливості й неповторності. Особливо цінні вияви справжніх, чистих почуттів («погляд, ніби пролісок несмілий», «ніби спогад нерозумно-милий»). Епіграф до вірша, лексика старослов’янського походження (благословляє, прозріли) вказують на вплив біблійних джерел.

 ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Виразно читати поезії М. Зерова, М.Рильського.

2. Вивчити напам’ять одну з поезій М.Зерова або М.Рильського (на вибір).

3. Опрацювати тему, знати біографії поетів, уміти характеризувати їх творчість, аналізувати вірші (усно).

4. Виконати завдання практичного заняття (усно).

5. Записати у зошити основні положення теми.