Нормативно-правове забезпечення туристичної діяльності

туристичний бізнес турпродукт маршрут

Туризм як перспективна галузь національної економіки вимагає дієвого правового забезпечення, що покликане створити умови розвитку ринку туристичних послуг та його інфраструктури. Розвиток туризму в Україні як один з факторів формування економіки держави обумовлює необхідність активних цілеспрямованих дій, насамперед у контексті формування туристичної політики держави як важливої складової її зовнішньої та внутрішньої політики, посилення конкурентних позицій на світовому ринку [6].

Основні засади державної туристичної політики в Україні закріплені в Законі України "Про туризм" від 18.11.2003 р. Згідно зі ст. 6 Закону, основними цілями державного регулювання туристичної діяльності є:

) забезпечення прав громадян на відпочинок і оплачувану відпустку, свободу пересування, вільний доступ громадян країни та іноземців до місць і районів туристичного інтересу тощо;

) створення умов для виховання, навчання й оздоровлення туристів;

) розвиток туристичної індустрії, створення нових робочих місць, збільшення доходів держави;

) збереження об’єктів туристичного показу, раціональне використання природного та культурного потенціалу країни, туристичних ресурсів;

) безпека туризму, захист прав та законних інтересів туристів, інших суб’єктів туристичної діяльності.

Туристична діяльність в Україні регулюється нормами як спеціального, так і загального законодавства. Загалом Законодавство України про туризм складається з Конституції України, Законів України "Про туризм", "Про курорти" й інших нормативно-правових актів, що регламентують конкретні аспекти туристичної діяльності.

Основоположним юридичним актом, який визначає загальні правові, організаційні, соціально-економічні засади туристичної діяльності, є Закон України "Про туризм" від 15.09.1995р. із внесеними змінами до нього 18.11.2003р. Уперше в українському законодавстві визначено структуру туристичної діяльності, поняття туроператора і турагента, встановлено необхідність присвоєння категорії якості та рівня обслуговування об’єктам туристичної інфраструктури тощо. У новій редакції Закону визначено також обов’язки суб’єктів туристичної діяльності щодо забезпечення безпеки туристів та збереження об’єктів культурної та природної спадщини [7].

Діяльність, пов’язана з наданням туристичних послуг, підлягає ліцензуванню. Ще в 1994 р. - з моменту включення туризму в ліцензійні види діяльності - ліцензуванню підлягала будь-яка діяльність, пов’язана з наданням туристичних послуг, а саме: організація іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму й екскурсійна діяльність.

Відповідно до чинного Закону України "Про туризм", об’єктами ліцензування є туроператорська та турагентська діяльність. Згідно з Законом "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", туроператори та турагенти зобов’язані здійснювати підприємницьку діяльність відповідно до встановлених для цього виду діяльності Ліцензійних умов, тобто юридично визначених організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов’язкових для виконання. Слід зазначити, що відповідний документ - "Ліцензійні умови провадження туроператорської та турагентської діяльності" був прийнятий дещо з запізненням (у 2007 р.). Одним із найважливіших нововведень цього нормативного акту є те, що в ньому вперше з моменту виникнення необхідності отримувати банківську гарантію (що зазначено в ст. 15 Закону про туризм) було виписано механізм її використання. Водночас, документ потребує доопрацювання, оскільки деякі його положення суперечать Законам України "Про туризм" та "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" [8].

Особливої уваги потребують питання стандартизації туристичних послуг, основною метою якої, відповідно законодавству України, є забезпечення безпеки для життя та здоров’я людини, майна та охорони довкілля, створення умов для раціонального використання всіх видів ресурсів, відповідності об’єктів стандартизації своєму призначенню.

Важливими нормативними документами, які встановлюють норми, правила та вимоги до туристичного продукту, є стандарти.

Головними міждержавними стандартами які регламентують галузь туризму є стандарти по проектуванню туристичних послуг (ГОСТ 2868 1.1-95 - "Туристко-экскурсионное обслуживание")[9], документ в якому визначені загальні вимоги до туристичних послуг (ГОСТ 28681.2-95 - "Туристские услуги" (общие требования) [10],стандарт який визначає вимоги по забезпеченню туристів та екскурсантів (ГОСТ 28681.3-95 - "Туристко-екскурсионное обслуживание") [11], стандарт в якому визначена класифікація закладів харчування (ГОСТ 30389 - 95 - "Общественное питание") [12], стандарт в якому визначені загальні вимоги до послуг громадського харчування (ГОСТ 30523 - 97 - "Услуги общественного питання") [13].

З 2004 р. в Україні запроваджено нові стандарти на готельні послуги (послуги проживання): ДСТУ 4268:2003 "Послуги туристичні. Засоби розміщення. Загальні вимоги" та ДСТУ 4269:2003 "Послуги туристичні. Класифікація готелів", а на послуги харчування 31.03.2004 р. набув чинності ДСТУ 4281:2004 "Заклади ресторанного господарства".

Стандарти обов’язкові для всіх засобів розміщення, як індивідуальних, так і колективних (готелів, пансіонатів, санаторіїв, будинків і баз відпочинку тощо), і в них містяться мінімальні вимоги для проживання туристів.

Стандарт "Послуги туристичні. Засоби розміщення. Загальні вимоги" був введений у нашій країні вперше. Це класифікація засобів розміщення, розроблена відповідно до рекомендацій ЮНВТО, що висуває загальні вимоги до матеріально-технічного оснащення засобів розміщення та послуг.

В Україні продовжується робота над розробкою національних стандартів, що стосуються різних аспектів туристичної діяльності, однак чи не найважливішими сьогодні є ДСТУ "Послуги туристичні. Знакування туристичних шляхів", що є нормативною базою, яка узаконює туристичні траси та дозволяє забезпечити підвищену безпеку туристів. Однак, через відсутність фінансування роботи з його створення призупинені [14].

Щодо інших аспектів туристичного бізнесу (державна реєстрація підприємств, зовнішньоекономічна діяльність, майнові відносини та ін.), які власне притаманні будь-якому виду підприємницької діяльності, то вони регулюються нормами загального законодавства. Основні права і свободи людини, їх гарантії закріплені Конституцією України.

З великої кількості юридичних актів, які регулюють діяльність туристичного підприємства слід також згадати Закони України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", "Про державну підтримку малого підприємництва", "Про господарські товариства", "Про власність", "Про страхування". "Про рекламу", "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", "Про захист прав споживачів", "Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України", "Про правовий статус іноземців", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про охорону культурної спадщини" тощо. Велику групу нормативно-правових актів, які регулюють організаційно-правові питання туристичної діяльності, складають закони про працю та соціальне страхування.

Розділ 2. Сучасний стан діяльності туристичного підприємства "Мері-тур"

Характеристика туристичної фірми "Мері-тур"

 

Туристичне агентство "Мері-тур", засновано в 2008 році і знаходиться в Закарпатській області, м. Виноградів, вул.. Пушкіна,10. Тел.: (03143) 2-44-45, e-mail: mmp@sevlush.net, meritour@bk.ru.

Свідоцтво про реєстрацію видане виконавчим комітетом Закарпатської міської ради, ідентифікаційний код № 90300.

Підприємство діє на основі ліцензії Держтурадміністрації. За формою власності туристичне підприємство є приватним, фізична особа підприємець Попопвич Марія Михайлівна.

Девіз фірми такий: "Час - найкраще свідчення надійності та якості імені".

Державна реєстрація та сертифікація туристичного агентства

Установчі документи підприємства(Свідоцтво про реєстрацію, сертифікат).

Свідоцтво про державну реєстрацію - це документ встановленого зразка,

який засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру - автоматизованої системи збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - запису про їх державну реєстрацію.

Реєстрація підприємств є процесуально-правовою дією, внаслідок якої підприємства включаються до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій. Днем включення визначено день реєстрації підприємства. Зазначена дія має за мету надати підприємству формально-юридичних ознак суб'єкта права, згідно з якими воно починає функціонувати у господарсько-правовому обігу як загальновідома для третіх осіб і органів держави юридична особа. Запис у Єдиному державному реєстрі про реєстрацію підприємства становить юридичний факт виникнення підприємства - суб'єкта права з правами юридичної особи. Відповідно до законодавства України підприємство визначається діючим, стає юридичною особою, набуває прав та обов'язків з дня його державної реєстрації.

Дане туристичне агентство зареєстроване 24.09.2007 року.

Сертифікація - процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу встановленим законодавством вимогам.

Матеріально-технічне забезпечення

Агентство знаходиться в центрі міста, за площею відповідає нормам(22 кв.м.). Офіс агентства - це кабінет генерального директора, який служить і для обслуговування клієнтів. Для обслуговування клієнтів в туристичній фірмі розташовані такі меблі:

два комп'ютерні столи;

дві тумбочки для паперів та журналів;

одна книжкова шафа для розташування в ньому каталогів та прайс-листів;

стільці.

Також в кімнаті обслуговування клієнтів є кондиціонер.

У туристичній фірмі "Мері-тур" широкого поширення набули інформаційні технології. Застосування інформаційних технологій орієнтовано в першу чергу на автоматизацію професійної праці конкретних фахівців. Вирішується це завдання за рахунок використання сучасних технічних засобів обробки, зберігання та передачі інформації. Вони вибираються виходячи з обсягу та складності виконуваних на підприємстві завдань, рівня розвитку інформаційних технологій у даній сфері людської діяльності. Можна запропонувати наступний підхід до класифікації технічних засобів, що використовуються в сучасному офісі "Мері-тур":

комп'ютери;

мережеве обладнання;

пристрої введення-виведення інформації;

пристрої зберігання інформації;

два телефони.

Для забезпечення функціонування технічних засобів і рішення з їх допомогою задач користувача необхідно відповідне програмне забезпечення. У даній фірмі використовують такі комп'ютерні програми як: Microsoft World, Microsoft Excel, Microsoft Out look, Out look Express, Microsoft Power Point, Internet, GDS Amadeus.

Посадові інструкції

Директор туристичного агентства "Мері-тур":

- визначає, формулює, планує, здійснює і координує всі види діяльності підприємства.

направляє діяльність персоналу на досягнення високих економічних та фінансових результатів.

здійснює заходи щодо соціального захисту колективу підприємства, забезпечення і збереження зайнятості працівників.

збирає, вивчає і аналізує вимоги клієнтів до туристичних послуг.

здійснює пошук найбільш вигідних за вартістю, термінами та якістю послуг, послуг туроператорів, що надають послуги з розміщення та екскурсійного обслуговування туристів.

забезпечує клієнта необхідної усній та письмовій інформацією і консультує клієнта:

· Про правила в'їзду в країну і перебування в ній;

·   Про порядок і терміни оформлення віз;

·   Про валютний та митний контроль;

·   Про пам'ятки історії та культури;

·   Про транспортний, візовий, екскурсійне обслуговування;

·   Про розміщення і харчування туристів;

·   Про маршрут подорожі та програму перебування;

·   Про дату і час початку та закінчення подорожі;

·   Про порядок зустрічі, проводів і супроводу туристів;

·   Про заходи, що гарантують безпеку під час подорожі.

- формує списки туристів і складає графіки заїздів в готелі.

отримує інформацію про місце та час прибуття туристів, організовує своєчасний від'їзд і приїзд туристичної групи.

веде статистику організованих турів та готує звітність.

Правила внутрішнього розпорядку

Порядок прийому і звільнення працівників та службовців:

1. Працівники реалізують своє право на працю шляхом укладання трудового договору про роботу на підприємстві.

. При прийомі на роботу адміністрація фірми вимагає від того, хто влаштовується на роботу, подавати:

· трудову книжку, оформлену у встановленому порядку (якщо особа влаштовується на роботу вперше, - довідку про останнє заняття, видану за місцем проживання відповідною житлово-експлуатаційною організацією);

·   військовий квиток;

·   паспорт;

·   довідку про присвоєння ідентифікаційного коду;

·   диплом (свідоцтво) про закінчення учбового закладу (при необхідності);

·   заповнити анкету встановленого зразка.

Прийом на роботу без зазначених документів не допускається.

При прийомі на роботу, що потребує спеціальних знань, адміністрація фірми може вимагати від працівника пред’явлення диплома або іншого документа про здобуту освіту або фахову підготовку.

Прийом на роботу оформлюється наказом директора фірми, що оголошується працівнику під розписку. У наказі зазначається найменування роботи (посади) відповідно до штатного розпису і умов оплати праці.

. При прийомі працівника на роботу або при переведенні його на інше місце праці у встановленому порядку адміністрація фірми зобов’язана:

· ознайомити працівника з дорученою роботою, умовами й оплатою праці, роз’яснити його права і обов’язки;

·   ознайомити його з правилами внутрішнього розпорядку і колективного договору, що діє на підприємстві;

·   провести інструктаж з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці, протипожежної безпеки та правил з охорони праці.

4. На всіх працівників, які пропрацювали понад 5 днів, заводять трудові книжки в порядку, встановленому чинним законодавством. Усім працівникам з відрядною оплатою бухгалтер видає під час виплати заробітної плати розрахункові листки.

. Працівники мають право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений термін, попередивши це письмово адміністрацію фірми не менше як за два тижня. При розірванні трудового договору з поважних причин, передбачених чинним законодавством, працівники попереджують про це директора письмово не менше як за один тиждень. Час виконання робіт, на які працівник переведений за порушення трудової дисципліни, у термін попередження не зараховується.

Працівнику, що звільняється, надається час необхідний для передачі справ та матеріальних цінностей, які за ним рахуються, а також розрахунку з всіма службами і відділами. Документальні матеріали та матеріальні цінності передаються по акту, про що робиться відмітка в обхідному листі цього працівника.

По закінченні зазначених термінів попередження працівник має право припинити роботу, а адміністрація підприємства зобов’язана видати йому трудову книжку та здійснити з ним розрахунок [21].

За домовленістю між працівником і директором трудовий договір може бути розірваний і до закінчення терміну попередження про звільнення. Терміновий трудовий договір підлягає розірванню достроково на вимогу працівника у випадках його хвороби або інвалідності, що перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення директором законодавства про працю, колективного або трудового договору й з інших поважних причин.

Припинення трудового договору оформляється наказом директора.

. День звільнення є останнім днем роботи. Працівник, що звільняється, зобов’язаний представити в цей день обхідний лист встановленого зразка, який свідчить про те, що він передав у встановленому порядку справи та матеріальні цінності, а адміністрація фірми зобов’язана видати працівнику його трудову книжку з внесеним записом про звільнення і зробити з ним остаточний розрахунок.

Основні обов’язки працівників:

7. Працівники зобов’язані:

· працювати чесно і сумлінно, дотримуватись дисципліни праці, своєчасно і точно виконувати розпорядження адміністрації та вимоги внутрішніх інструкцій та положень;

·   використовувати весь робочий час для продуктивної праці, утримуватися від дій, що заважають іншим працівникам виконувати їхні трудові обов’язки;

·   поліпшувати якість роботи;

·   своєчасно виконувати планові норми з найменшими витратами трудових та фінансових ресурсів;

·   додержуватися вимог з охорони праці, техніки безпеки і протипожежної охорон;

·   вживати заходів щодо негайного усунення причин і умов, що перешкоджають або ускладнюють нормальну роботу і негайно повідомити про те, що трапилося, адміністрацію фірми;

·   утримувати своє робоче місце, обладнання у порядку, чистоті і передавати їх такими працівнику, який його замінює, а також дотримуватися чистоти у відділ), встановленого порядку збереження матеріальних цінностей і документів.

Коло обов’язків (робіт), які виконує кожний працівник за своїм фахом, кваліфікацією або посадою, визначається посадовими інструкціями, службовими інструкціями, трудовим та колективним договором та у відповідності до Статуту компанії [20].

Заохочення за успіхи в роботі:

8. За зразкове виконання трудових обов’язків, тривалу і бездоганну працю й за інші досягнення в роботі передбачаються такі заохочення:

· видавання премії;

·   нагородження коштовним подарунком;

·   подяка.

Заохочення оголошується в наказі, доводяться до відома всього колективу і заносяться до трудової книжки працівника [18].

Відповідальність за нарушення трудової дисципліни

9. Порушення трудової дисципліни, тобто не виконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов’язків, спричиняє вжиття заходів дисциплінарного впливу, а також інших заходів, передбачених чинним законодавством.

. За порушення трудової дисципліни адміністрація фірми застосовує такі дисциплінарні стягнення:

· догану;

·   звільнення.

Звільнення, як дисциплінарне стягнення може бути застосоване за не виконання обов’язків, покладених на працівника трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, незалежно від того, чи до нього раніше вживалися заходи дисциплінарного характеру, в т.ч. за відсутність на роботі більше ніж три години протягом робочого дня без поважних причин, а також за появу на роботі в нетверезому стані.

Прогулом вважається неявка на роботу без поважної причини протягом усього робочого дня. Так само вважаються прогульниками працівники, які були відсутні на роботі понад три години протягом дня без поважних причин, - і до них вживаються такі ж заходи, як і за прогул [19].

. За прогул (у т. ч. за відсутність на роботі більше ніж три год. протягом робочого дня) без поважної причини адміністрація фірми застосовує:

· дисциплінарні стягнення, передбачені в п.17. правил;

·   зниження в межах, встановлених чинним законодавством, розміру одноразової винагороди за вислугу років (за стаж роботи з фаху на цьому підприємстві) або позбавлення права на одержання відсоткової надвишки за вислугу років на термін до трьох місяців.

Незалежно від дисциплінарних стягнень працівник, який вчинив прогул (у т.ч. був відсутній на роботі понад три год. протягом робочого дня) без поважних причин або з’явився на роботі в нетверезому стані, за рішенням адміністрації фірми може позбавлятися премії цілком.

. Дисциплінарні стягнення застосовуються директором компанії.

. До застосування стягнення від порушника трудової дисципліни повинні бути отримані пояснення у письмовій формі. Відмову працівника дати пояснення не може бути перешкодою для застосування стягнення.

Дисциплінарні стягнення застосовуються директором безпосередньо після виявлення провини, але не пізніше ніж протягом одного місяця з дня виявлення, не враховуючи часу хвороби або перебування працівника у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути застосоване пізніше ніж через шість місяців з дня вчинення провини. До зазначених термінів не включається час провадження кримінальної справи.

. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосоване тільки одне дисциплінарне стягнення.

. Наказ про застосування дисциплінарного стягнення з вказівкою мотивів його застосування повідомляється працівнику, на якого накладено стягнення, під розписку в триденний термін.

. Якщо протягом року з дня застосування дисциплінарного стягнення на робітника не накладатиметься нове стягнення, то він вважатиметься таким, до якого не застосовано дисциплінарне стягнення.

Директор за своєю ініціативою може видати наказ про зняття стягнення, не очікуючи закінчення року, якщо робітник не допустив нового порушення трудової дисципліни і проявив себе як хороший, сумлінний працівник.

Протягом терміну дії дисциплінарного стягнення заохочення, зазначені в цих правилах, на працівника не поширюються [27].