Найбільший водоспад світу

 

У столиці Венесуели місті Каракасі жив юнак Джіммі Анхель. Він так сліпо вірив у середньовічну легенду про існування в Південній Америці казково багатої країни Ельдорадо, що вирішив за всяку ціну розшукати її.

Особливо цікавив його район плоскогір'я Ла-Гран-Сабана в Гвіанському нагір'ї. Чув, ніби там є багаті родовища коштовних каменів.

Це плоскогір'я - один із найбільш диких і важкодоступних районів Південної Америки. Недарма англійський письменник Конан-Дойль обрав його місцем загубленого світу для одного із своїх романів, який дістав широкий розголос.

У північно-західній частині плоскогір'я на 2500 метрів здіймається плоске підвищення Ауян-Тіпуї, чи Гора Диявола. її скелясті стіни подекуди утворюють кручі один-півтора кілометра заввишки.

Якось Анхель пролітав над цією горою і раптом нобачив могутній потік води, що падав згори, ніби з хмар. Гуркіт від її падіння був такий сильний, що його можна було чути навіть при шумі мотора. Аби краще розгледіти це місце, Анхель облетів його кілька разів. І тоді побачив грандіозний водоспад, що падав із горішнього краю урвища Гори Диявола. Це було незвичайне видовище.

Проте, водоспад залишався географічною загадкою аж до 1949 року, коли в цей район вирушила добре споряджена венесуельсько-американська експедиція. Експедиція зробила детальне обстеження природного унікуму, і осі що було з'ясовано: висота падіння струменів води дорівнює 979 метрам а вся висота водоспаду разом із нижніми каскадами становить 1054 метри. Це більш ніж у 20 разів перевершує висоту уславленого Ніагарського водоспаду.

Колись висота водоспаду Анхеля була ще більшою. Але вода, що на дала з горішнього краю урвища, поступово «пропиляла» глибокий жолоб і дно потоку приблизно на 80 метрів стало нижчим від поверхні плоскогір'я.

Площа поверхні Гори Диявола невелика, через те дослідників зацікавило питання: звідки ж береться стільки води?

Плоскогір'я Ауян-Тіпуї розташоване на шляху вологоносних повітря них мас, які надходять сюди з боку Карібського моря. Тут часто виникають хмари місцевого походження, тому що відбувається велике винаровування з рослинного покриву джунглів, які з усіх боків оточу ют: плоскогір'я. Повітря перенасичене вологою, опадів випадає багато - до 7000-8000 міліметрів на рік, тобто втричі більше, ніж, скажімо, в Батумі - найвологішому районі.

Під час дощів водоспад Анхель скидає сотні кубометрів води на секунду - це вже чимала ріка.

З'ясувалося також, що плоскогір'я - район великих гроз та блискавок. З липня по вересень тут майже безперервно бушують грози і небо розпанахують блискавки. На поверхні гори немає жодного дерева, не понівеченого вогняними стрілами неба.

Після експедиції світ одержав детальні відомості про великий водоспад. За ним збереглася колишня назва - Анхель - за ім'ям першовідкривача; так він і позначений на картах світу (різночитання: Ангел, Енджел, Анхель).

А в індіанців водоспад відомий під поетичною назвою Апе-Мей, що означає «дівоча брова». Венесуельці за красу і велич називають його восьмим чудом світу.

Водоспад Анхель поки що вважається найвищим на нашій планеті. Але в географів в останні роки виникли щодо цього деякі сумніви.

Річ у тому, що в 1962 році двоє венесуельців побували у витоках річки Каури - найбільшої правої притоки Оріноко - і, повертаючись на літаку, бачили водоспад, який, за їхніми уявленнями, значно вищий від водоспаду Анхеля.

Про дуже високий водоспад, який знаходиться десь у глибині важкодоступних невивчених джунглів, чутки доходили й раніше. їх поширювали індіанці, які розповідали про «воду, що падає з неба», і про гору Месате-де-ла-Пава, населену якимись дивовижними істотами, що дуже спритно ховаються від людей. І їх начебто можна побачити тільки випадково на шпилі гори в ясні місячні ночі.

Наскільки вірогідні ці індіанські розповіді, поки що ніхто не знає. Судячи з усього, водоспад-велетень знаходиться в місцевості, де ще не ступала нога білої людини. І щоб досягти цього району, треба організувати, спеціальну експедицію.

Кілька років тому в газетах промайнуло повідомлення, що така експедиція була створена, однак про результати її досліджень нічого не повідомлялося.

Не виключено, що світ колись-таки буде здивований сенсаційним повідомленням про відкриття «нового восьмого чуда світу» - ще одного рекордсмена у світі водоспадів.

 

ВИСНОВКИ

 

Курсова робота досліджувала одну з актуальних проблем сучасної географічної науки - водоспади Південної Америки. Вивчення та аналіз низки літературних джерел дають можливість зробити певні висновки та узагальнення:

Водоспади - це падіння води в річці в місцях різкої зміни висоти її дна з утворенням майже прямовисного уступу.

Висота падіння і ширина потоку - два найважливіших чинника, що визначають будь-який водоспад, але основу його як явища природи складає падіння води з уступу тієї або іншої висоти, і тому основний критерій при визначенні і оцінці будь-якого водоспада - його висота.

Причин утворення водоспадів багато, а тому на земній кулі їх нараховується величезна кількість і найрізноманітніших - великих і малих, високих і низьких, широких і вузьких; деякі з них жебонять, дзвенять, ревуть, страшенно гуркочуть, і немає жодного, який був би точною копією іншого.

Залежно від ширини і висоти падіння вод водоспади ділять на дві великі групи. До першої групи належать найбільші водоспади Землі. У них ширина фронту падаючих вод значно перевищує висоту. До другої групи належать водоспади, у яких, навпаки, висота значно більша за ширину.

Кожний водоспад має свій, тільки йому притаманний «голос», яким він «співає», «шумить», «розмовляє». «Голос» водоспаду залежить від його висоти і кількості води, що падає.

Південна Америка, мабуть, найбагатший на водоспади континент земної кулі. Серед них є і рекордсмени світу: Гуайра - найбільш багатоводний, Теквендама і Паулу-Афонсу - найбільш легендарні, Анхель - найвищий. Є тут й інші водоспади - високі й багатоводні, про які мало хто знає, бо вони знаходяться в джунглях ї горах малодоступних басейнів річок Амазонки, Оріноко та інших.

Водоспад Ігуасу знаходиться майже на стику кордонів трьох південноамериканських країн - Аргентини, Бразилії і Парагваю, за 26 кілометрів від гирла річки Ігуасу. При підході до гребеня водоспаду Ігуасу уповільнює швидкість течії, розширюється, стає мілкою і до обриву підходить широким фронтом, утворюючи разом з островами гігантську дугу завширшки близько 3700 метрів. Цих базальтових островів, вкритих буйною рослинністю, безліч. Вони дроблять до того єдиний потік на велику кількість струменів, які потім падають з урвища. Усього нараховується 270 великих і малих водоспадів, і все це разом узяте називається водоспадом Ігуасу. Загальна висота падіння води дорівнює 72 метрам. Серед них виділяються водоспади Беньямін, Теодоро, Пелька Диявола, Три Мушкетери, Сан-Мартін.

Водоспад Урабупанга - ущелина блискучих вод. Через його гребінь завширшки близько півтора кілометра донедавна скочувалося близько 3000 кубометрів води, майже дві таких річки, як Дніпро. Вода спадала широкою завісою з висоти 12 метрів.

Гуайра - це величезний каскад із 18 водоспадів, зосереджених на ділянці з падінням 115 метрів. Найбільший із них падає з прямовисного уступу заввишки понад 30 метрів. У Гуайри два господарі - Бразілія і Парагвай. Державний кордон між цими країнами проходить через водоспад і ділить його на дві нерівні частини: сім найбільших падінь знаходяться на бразільському боці. Тому на картах і в літературі можна зустріти назву Сеті-Кедас, що означає «сім водоспадів».

Водоспад Анхель- найвищий у світі. Висота падіння струменів води дорівнює 979 метрам а вся висота водоспаду разом із нижніми каскадами становить 1054 метри. Це більш ніж у 20 разів перевершує висоту уславленого Ніагарського водоспаду. Колись висота водоспаду Анхеля була ще більшою. Але вода, що на дала з горішнього краю урвища, поступово «пропиляла» глибокий жолоб і дно потоку приблизно на 80 метрів стало нижчим від поверхні плоскогір'я.