Дослідження та загальна характеристика водоспадів

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Теоретико-фізичні аспекти водоспадів

1.1 Дослідження та загальна характеристика водоспадів

Класифікація водоспадів

РОЗДІЛ 2. Водоспади південної Америки

2.1 Водоспади-велетні

Найлегендарніші водоспади південної Америки

Найбільший водоспад світу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

ВСТУП

 

Навіть при побіжному погляді на карту Південної Америки одразу впадає в око яскраво виражена своєрідність будови її поверхні. Це країна високих гір, великих плоскогір'їв і низин.

Уздовж усього західного узбережжя на тисячі кілометрів простяглося гігантське гірське пасмо Анд (Кордільєри). На півночі й сході материка піднімаються Гвіанське і Бразільське нагір'я, а між цими трьома висотними районами розташовані найбільші впадини - Амазонська і Ла-Платська низини.

Гори й нагір'я материка є колискою його могутніх водних артерій - цариці річок Амазонки, величної Оріноко і багатоводної Парани.

Спускаючись із гірських хребтів і нагір'їв, ці велетні і їхні притоки стають гримучими порожистими річками. У своїй більшості вони несудноплавні, бо їхня течія розбивається численними водоскатами і водоспадами.

Південна Америка, мабуть, найбагатший на водоспади континент земної кулі. Серед них є і рекордсмени світу: Гуайра - найбільш багатоводний, Теквендама і Паулу-Афонсу - найбільш легендарні, Анхель - найвищий. Є тут й інші водоспади - високі й багатоводні, про які мало хто знає, бо вони знаходяться в джунглях ї горах малодоступних басейнів річок Амазонки, Оріноко та інших.

Зважаючи на популярність та актуальність даної проблеми, ми обрали наступну тему курсового дослідження: “Водоспади Південної Америки”.

У даній курсовій роботі висвітлюються теоретико-фізичні аспекти водоспадів. В роботі у стислій та доступній для сприймання формі охарактеризовано найбільш відомі водоспади Південної Америки.

Об’єкт дослідження - Південна Америка.

Предмет дослідження - водоспади Південної Америки.

Мета дослідження - охарактеризувати найбільш відомі водоспади південної Америки.

Згідно з метою і предметом дослідження було визначено такі завдання:

1) розглянути теоретико-фізичні аспекти водоспадів;

)   дослідити класифікацію водоспадів;

)   визначити найбільш відоміші водоспади Південної Америки;

)   охарактеризувати водоспади Південної Америки.

Методи дослідження. Для розв’язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз літературних джерел, синтез, порівняння, картографічний, статистичний.

Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел.

 

РОЗДІЛ 1. Теоретико-фізичні аспекти водоспадів

 

Дослідження та загальна характеристика водоспадів

 

Водоспади - одне з найбільш величних явищ і цікаві пам'ятники природи - опинилися, як не дивно, майже «білою плямою» в географічній літературі. У працях по гідрології, загальній і динамічній геології і геоморфології учені приділяють водоспадам скромну увага.

До недавнього часу у вітчизняній літературі була лише єдина робота, цілком присвячена водоспадам. У 1979 р. українською мовою вийшла книга А. П. Муранова «В світі водоспадів. Легенди і правда про водоспади світу». Родоначальником водоспадів був, поза сумнівом, Іоганн Гербіній, що видав в 1678 р. в Амстердамі на латинській мові «Міркування про дивовижні водоспади світу» (зберігається в бібліотеці Британського музею в Лондоні). Зарубіжна література новітнього часу володіє єдиною монографією англійського автора Едварда К. Решлея «Серед водоспадів світу» (Лондон, 1935), яка містить описи і фотографії багатьох найбільших водоспадів всіх континентів. В Англії ж в 1974 р. був виданий альбом Ріти М. Бартон «Водоспади світу». У свою книгу «Незвичайне і грізне в природі» ленінградський гідролог А. П. Муранов включив розділ «Водоспади-велетні», а кельнский професор - геолог Мартін Шварцбах присвятив один з розділів своєї праці «Великі пам'ятники природи», перекладеного російською мовою в 1973 р., чотирьом знаменитим водоспадам - Ігуасу, Вікторія, Ніагарському і Рейнському [3, 4].

Що ж таке водоспади?

Державний стандарт «Гідрологія суші: терміни і визначення» (1983) не містить визначення водоспаду. У Великій Радянській Енциклопедії (3-е видавництво) водоспад визначається як «падіння води в річці в місцях різкої зміни висоти її дна з утворенням майже прямовисного уступу». Б. А. Апо-ллов у «Вченні про річки» (1963) називає водоспадом «ділянку річки з великим падінням, близьким до вертикального». По короткій географічній енциклопедії, «водоспад - падіння води річки з уступу, що перетинає річкове русло».

У деяких роботах зустрічається ділення водоспадів на два типи. До першого відносять водоспади, у яких ширина падіння води перевищує висоту, до другого - водоспади, висота яких значно перевищує ширину. Такий підхід до визначення типу представляється неправильним. Будь-який водоспад - складне явище, арена і результат боротьби і взаємодії Води, Каменя і Атмосфери. Тут протікають складні процеси гідроаероіонізації, природньої флотації, безперестанній ерозії, що не припиняється ні на секунду. Діючі водоспади по своїй суті - природні perpetuum mobile (вічні двигуни). Висота падіння і ширина потоку - два найважливіших чинника, що визначають будь-який водоспад, але основу його як явища природи складає падіння води з уступу тієї або іншої висоти, і тому основний критерій при визначенні і оцінці будь-якого водоспаду - його висота.

Водоспадами першого типу слід вважати ті, у яких висота перевищує ширину потоку, до другого типу відносяться водоспади, у яких висота менше ширини. У більшості відомих енциклопедичних, картографічних і літературних джерел приводяться переліки, списки водоспадів, і там ці об'єкти розташовуються по висоті.

Висота і ширина водопаду не вичерпують всіх параметрів, необхідних для складання якнайповнішої характеристики цього явища природи. Важливо, яка кількість води скидається через гребінь водоспаду - витрата, вимірювана в м куб./с. Гідроенергетиків в першу чергу цікавить потужність водоспаду, що обчислюється по формулах N = 9,8Qh (теоретична) і N = 8,0Qh (промислова), де N - потужність, Q - витрати води і h - висота падіння. С. В. Григорьєв пропонував проводити порівняльну оцінку водоспадів по питомій водоносності, для числення якої рекомендував брати питому витрату води, тобто багаторічна середня річна витрата, віднесена до одиниці ширини водопаду [3, 5].

Проте, водоспадом також вважається падіння води з уступу під кутом більш 45°; падіння води під кутом менш 45° буде водоскатом; водоспад менше 1 м заввишки, на нашу думку, слід відносити до порогів; витрата води для водоспаду повинна бути не менше 1 м куб./с. Утруднення викликає визначення складних систем водопадів. Ступінчастий крутопадаючий потік (каскад) пропонується вважати єдиним водоспадом, якщо в профілі протяжність горизонтальної частини уступу (уступів) менша, коротша за передування і подальшого відрізків вертикалі. Необхідно також враховувати товщину шару води на гребені, яка залежить від питомої водоносності, глибину велетенського казана, швидкість перебігу на зламі струменя, а для найбільш высоких- кількість і площу води, що знаходиться в кожен даний момент у польоті.

Надзвичайно важливим представляється вивчення геології району розташування водопаду, а отже, і порід, створюючих гребінь і що вистилають ложе водопаду. Абсолютно очевидно, що водопади утворюються лише там, де порода володіє такою твердістю, що здатна витримати вікову ерозійну дію водних мас, інакше водопад виробить русло і зникне.

Цікаве явище відмічене П. А. Барановим. Породи в ложі деяких водопадів, представлені пісковиками, що містять титан і марганець, під дією води тверднуть, як бетон [3, 7].

Водоспади - виключно багатообразні явища природи. Два відмічених вище типа - лише крайні точки в дивно широкому за різноманітністю ряду не самих схожих один на одного каскадів. Особливе місце займають так звані щілисті водопади, де річка, будучи затиснута скелями великої потужності, не скидається з уступу, а проривається через порівняно вузьку щілину в щонайміцнішій породі. Мабуть, щілисті водопади слід виділити в самостійний, третій тип.

Часто вода падає по східчастому річищу каскадом великих і малих, високих і низьких водоспадів. Буває, що, зруйнувавши горішню частину уступу, промивши у прямовисному обриві прохід, вода падає не вертикально, а стрімко мчить по дуже крутому скелястому руслу. Це водоскати. Усі великі водоспади світу являють собою складну систему із водоспадів, водоскатів, порогів, бистрин [14, 5].