Дажук Антоніни (52 МІм)

Кафедра математики і теорії та методики навчання математики

КОНТРОЛЬНА РОБОТА З ІСТОРІЇ МАТЕМАТИКИ

Дажук Антоніни (52 МІм)

Варіант №4

№ завдання	Максимальна кількість балів	Відмітка про виконання
№ завдання	Максимальна кількість балів	Студент	Викладач
І	1	1
ІІ	1	1
ІІІ	1	1
IV	1	1
V	2	2
VI-a	2	2
VI-b	2	2
VII-a	2	2
VII-b	2	2
VIII-a	3
VIII-b	3
Загальна оцінка

2012

1. Запишіть подане число у відповідній нумерації (1-бал).

№4	987	Римська	CMXXCVII
	123	Єгипетська
	101	Вавилонська
	67	Іонійська
	96	Слов’янська
	30	Майя

2. Встановіть, яким століттям датуються відомості про заданий математичний об’єкт (1-бал).

№	Математичний об’єкт	Століття
4	Основна теорема алгебри.	XVII ст., 1617р, опубліковано 1746

3. З розвитком якої галузі математики пов’язане ім’я вказаного вченого?

№	Ім’я вченого	Галузь математики.
4	Г.Вороний	Теорія чисел(цілі алгебраїчні числа, неперервні дроби), геометрія (примітивні паралелоедри), математичний аналіз (суми числових рядів).

4. Доберіть висловлення (1-бал):

1) Відомого математика;

2) Про задану галузь математики;

3) Про діяльність визначного математика.

№	Автор висловлювання	Галузь математики	Про математика
4	Ю. Митропольський	Арифметика	Д. Гільберта
4	Проходячи крізь сухі математичні формули, думка людини перетворю_ ється в героїчну пісню творчої праці.	Арифметика – це лічильна мудрість. Без цієї мудрості ні філософа, ні лікаря не може бути. Л. П. Магницький	«Наше поколение не выдвинуло ни одного математика, который мог бы сравниться с ним… Пытаясь разглядеть сквозь завесу времени, какое будущее нам уготовано, Гильберт поставил и рассмотрел двадцать три нерешённые проблемы, которые… действительно сыграли важную роль в развитии математики на протяжении последующих сорока с лишним лет. Любой математик, решивший одну из них, занимал почётное место в математическом сообществе.» Герман Вейль

5. Подайте локалізацію у часі, просторі та розвитку математики заданої історичної події. (Короткий опис відкриття, хронологічна схема.)

Розробка векторного числення
Рік	Автор	Опис відкриття
1797	К. Вессель	У роботі «Досвід про аналітичне представлення напряму і його застосування, переважно до розв’язування плоских і сферичних многокутників».
1799	К. Вессель	Робота надрукована у вигляді мемуара у Працях Академії.
1804	Л. Пуансо	Виходить книжка «Елементи статики», де широко застосовувалися векторні методи, зокрема силовий многокутник і орієнтовані паралелограми.
1806, 1813	Ж. Арган	«Досвід про спосіб зображення уявних величин в геометричних побудовах». Предметом дослідження у роботі виступають напрямлені відрізки, котрі розглядаються як радіуси одиничного кола, помножені на деяке число.
1843	У. Гамільтон	Почав розглядати числа виду: a+bi+cj+dk, де i, j, k – уявні одиниці, такі, що i²=j²=k²=-1, ij=k, jk=i, ki=j, ji=-k, kj=-i, ik=-j, ijk=-1, встановив закони дій над ними і тим самим поклав початок теорії кватерніонів.
1845	А. де Сен-Венан	Видав працю «Про геометричні суми і різниці та їх застосування для спрощення механіки». Тут він сформулював правило не комутативного векторного добутку, поширив його на добуток трьох векторів, розглянувши тим самим мішаний добуток, увів геометричне диференціювання та інтегрування векторних функцій по скалярному аргументу.
1853	У. Гамільтон	Праця «Лекції про кватерніони».
1854	Д. Беллавітіс	Числення компланарних напрямлених відрізків досягло свого завершення. Він створив своєрідну аналітичну геометрію на площині і опублікував отримані результати у вигляді монографії «Метод еквіполенції».
1864	Й. Сомов	Довершив модернізацію геометричного апарату механіки, розвинув струнку теорію «геометричного диференціювання» векторних функцій по скалярному аргументу. Робота «Про прискорення різних порядків» стала першим систематичним курсом векторного аналізу.
1864	П. Ромер	Почав будувати теорію векторів на основі теорії кватерніонів, вперше коротко виклав основи векторної алгебри на засадах алгебри кватерніонів Гамільтона.
1866	У. Гамільтон	Елементи теорії кватерніонів.
1866	П. Ромер	Систематичний і детальний виклад векторного числення і теорії кватерніонів у докторській дисертації «Основні початки методу кватерніонів».
1887	В. Єрмаков	«Теорія векторів на площині. Застосування до дослідження конічних перерізів».