Поняття, принципи та форми профілактики злочинності

Лекція 5. ПРОФІЛАКТИКА ЗЛОЧИННОСТІ

Завдання

1. Вивчити тему

2. Відповісти на контрольні запитання

3. Скласти термінологічний словник

 

План

1. Стан правопорушень та злочинності в суспільстві

2. Поняття, принципи та форми профілактики злочинності

3. Індивідуальні профілактичні заходи

 

Література

1. Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року.

2. Закон України "Про адміністративний нагляд за особами, звільнених з місць позбавлення волі" від 01 грудня 1994 року.

3. Указ Президента України "Про додаткові   заходи щодо поліпшення діяльності органів внутрішніх справ та громадських формувань з охорони громадського порядку" від 16 червня 1999 року.

4. Аванесов Г.А. “Криминология й социальная профилактика”. - Москва, 1980 г.

5. Блувштейн Ю.Д. й другие “Профилактика преступлений”.- Минск, 1986 г.

 

Стан правопорушень та злочинності в суспільстві

 

Однією з найгостріших проблем сьогодення є правопорушення неповнолітніх та молоді. За офіційними даними Державного комітету статистики України, протягом 2010 року кількість злочинів, скоєних неповнолітніми та молоддю, становила майже 120 тисяч. В останні роки спостерігається зменшення кількості злочинів, скоєних неповнолітніми, в містах Києві, Севастополі та 21 області, зокрема Кіровоградській (-35,1 %), Миколаївській (-28,8 %), Київській (-29,1 %), Житомирській (-25,0 %), Дніпропетровській (-19,3 %). Разом з тим, криміногенна ситуація в ряді регіонів залишається складною. Зареєстровано зростання кількості злочинів серед неповнолітніх у Львівській (29,2 %), Чернігівській (1,8 %), Чернівецькій (1,0 %) областях та Республіці Крим (1,5 %).

Проблема залишається актуальною ще й тому, що кількість засуджених підлітків та молоді складає понад 50 % від загальної кількості засуджених. Кожен другий злочин неповнолітніх – тяжкий. Зростає злочинність серед дівчат. На 20 % збільшилася рецидивна злочинність. До 70 % молодих людей, які скоїли протиправні дії, перебували у нетверезому стані. Майже 40 % підліткових правопорушень мають груповий характер. Змінилася соціальна характеристика і структура злочинних підліткових угрупувань. Сьогодні їх чисельність складає не 3–5, а 50, 100 і більше чоловік.

З кожним роком злочинність набуває все більшого і більшого розмаху. Вона щоденно у всьому світі забирає десятки тисяч людських життів, приносить людям великі страждання та муки, спричинює суспільству велику майнову та моральну шкоду. Тільки в Україні від рук злочинців щоденно в середньому гине 12 чоловік.

З нею можна боротися застосовуючи різні засоби і методи, до яких, зокрема, можна віднести:

- наявність добре розробленої законодавчої бази;

- встановлення жорстких санкцій;

- професіоналізм працівників ОВС по розкриттю злочинів та встановленню злочинців;

- утримання злочинців тривалий час в місцях позбавлення волі;

- звільнення з посади та інші.

На сьогоднішній час вчені всього світу нараховують десь біля 400 факторів. Але незважаючи на це, закономірністю є те, що формування особистості злочинця, життєвого шляху людини, не проявляється несподівано одночасно з фактом скоєння злочину. Особистість злочинця, його злочинний намір та якості формується поступово.

Відомо, що злочину передує декілька антигромадських проступків. Ці дії починаються з виникнення окремих негативних властивостей, що проявляються в менш небезпечних діях і, поступово розвиваючись, стають закономірним явищем протиправної поведінки, сталою звичкою, коли вже і вбивство не викликає жалю. В одних людей факт такої протиправної поведінки може проявитись скоро, в інших – наприкінці свого життя, ще в інших – ніколи. Злочин уже є завершальним етапом, «вінком» такого процесу. Тому надзвичайно важливим є питання профілактики злочинності.

 

Поняття, принципи та форми профілактики злочинності

 

Під профілактикою злочинності слід розуміти спеціальний вид діяльності уповноважених на це державних органів, громадських формувань і окремих осіб, спрямований на здійснення системи певних заходів з виявлення та усунення причин і умов, що сприяють скоєнню злочинів та вплив на осіб, що схильні до протиправних дій.

По іншому, профілактика злочинності – це своєрідний, найбільш гуманний спосіб боротьби зі злочинністю, засіб підтримання належного рівня правопорядку в суспільстві, забезпечення прав і законних інтересів громадян.

Профілактика злочинності, як і кожна дисципліна, ґрунтується на певних принципах, панівних загальних положеннях, недотримання яких може потягнути за собою ряд негативних наслідків та звести нанівець проведену в цьому напрямку роботу.

До таких принципів насамперед відносяться:

1. Законність – тобто, дотримання під час проведення профілактичної роботи приписів нормативних актів.

2. Гуманізм – тобто, моральне людяне ставлення до об’єкта профілактики. Недопустимо застосовувати під час проведення профілактичної роботи до осіб фізичне насильство, приниження людської гідності тощо. Бувають непоодинокі випадки, коли працівники міліції під час затримання осіб, проведення допитів та інших дій вдаються до застосування спеціальних методів (залякування, фізичний, психічний тиск). Такі дії згідно діючого законодавства недопустимі. По-перше, особи, що вдаються до таких методів, можуть підпадати під дію кримінального закону. З іншої сторони, такі дії викликають озлобленість у винних осіб, і ні про який виховний вплив не може бути і мови. Тому повинна бути пріоритетність методів переконання над методами примусу.

3. Індивідуальний підхід. Цей принцип означає, що до кожної особи слід підійти під час проведення профілактичної роботи з урахуванням її індивідуальних вольових, психічних, професійних та інших особливостей. Що може бути дієвим для однієї особи, те може бути шкідливим (протипоказаним) для іншої.

4. Комплексність. Найбільш дієвий результат приносить не окремий якийсь засіб профілактики, а цілий комплекс, які гармонійно один одного доповнюють. У випадку, якщо не спрацює один, тоді можуть спрацювати інші.

5. Своєчасність – тобто, профілактична робота повинна бути здійснена своєчасно, щоб не дати злочинному наміру перерости в конкретні дії, злочинний акт, так як тоді вже злочин попереджати пізно.

Розрізняють в кримінології дві форми профілактики:

• рання;

• безпосередня, що мають за мету недопущення злочинних дій на певному етапі виникнення чи реалізації злочинного умислу.

Якщо певна робота проводиться з особами ще на першому етапі можливого становлення особи на злочинний шлях, то така робота називається ранньою профілактикою. Коли вже особа знаходиться на стадії підготовлення до злочину до моменту добровільної відмови від нього, то тут діє безпосередня профілактика стосовно даного злочину.

Межі профілактики визначаються усією системою соціально-політичних, економічних, організаційних, моральних, психологічних, виховних, правових, технічних та інших методів і засобів впливу. Але вони охоплюють лише ту сферу, в якій діють процеси, що впливають на злочини та інші правопорушення.

Розкрити з достатньою повнотою зміст профілактики правопорушень можна лише за умов урахування й аналізу функцій, що їх вона виконує, а також цілей і завдань, що стоять перед нею. Функціями профілактики злочинів є:

- запобіжно-регулятивна функція – покликана коригувати у специфічних формах взаємозв'язок особи і суспільства і впливати на поведінку людей та суспільні інтереси. Іншими словами, ця функція покликана не лише перешкоджати розвитку одних і допомагати удосконаленню інших суспільних відносин, але й, вирішувати суперечності, що виникають між особою і суспільством; сприяти утвердженню їх взаємозв'язку. Профілактика покликана забезпечити таку поведінку людей, яка відповідала б вимогам, закріпленим у нормах права та інших нормативних актах;

- охоронна функція – покликана забезпечити захист суспільних інтересів і соціальних цінностей громадян і держави від злочинних посягань. Профілактика злочинів спрямована на недопущення антигромадської поведінки, а також вона реалізує не лише можливості переконання, але й примусу до осіб, які не хочуть ставати на шлях виправлення, і тим самим активно виявляє цю функцію;

- виховна функція – профілактика злочинів в основному зводиться до цієї функції, адже її призначення – не у примусі, а у переконанні, тобто не в тому, щоб карати, а в тому, щоб виховувати з метою недопущення злочинної поведінки;

- ідеологічна функція – її призначення полягає у забезпеченні загальної ідейної спрямованості профілактичних заходів, обґрунтуванні їх змісту, правильному визначенні шляхів, засобів і методів профілактичної діяльності. На сучасному розвитку держави питанням ідеології, на жаль, не надається належної уваги;

- прогностична функція – збагачує теорію і практику профілактики правопорушень інформацією, яка дозволяє визначити перспективні напрямки протидії злочинності.

Перелічені основні функції профілактики характеризують її соціальне призначення і практичну цінність.

А які ж цілі профілактики злочинів? Вони конкретизуються на різних етапах розвитку суспільства залежно від його напрямів, рівнів, видів, методів тощо. Основними цілями профілактики є:

а) обмеження впливу негативних обставин, пов'язаних з причинами та умовами злочинності;

б) вплив на причини злочинних виявів та їх умови;

в) вплив на негативні обставини безпосереднього соціального оточення (мікросередовище) особи, що формують мотивацію злочинної поведінки;

г) вплив на особу, здатну вчинити злочин або продовжувати злочинну діяльність.

Специфіка цілей профілактики допомагає відокремити цей вид діяльності від інших напрямів та засобів протидії злочинності. Із вказаних вище цілей випливають і завдання профілактики злочинів. Інакше кажучи, цілі визначають шляхи вирішення і створюють, певним чином, умови для реалізації цих завдань. Завданнями профілактики є:

- систематичне виявлення й аналіз явищ, процесів, факторів, ситуацій, що сприяють злочинам;

- вивчення суперечностей і конфліктів, що призводять до виникнення та реалізації злочинних намірів, а також до формування особи правопорушника;

- постійне виявлення осіб, від яких можна очікувати вчинення злочинів, їх вивчення й активний профілактичний вплив на них;

- усунення або нейтралізація явищ, що сприяють злочинній поведінці.

Ці загальні завдання конкретизуються залежно від рівнів, видів, форм і напрямів профілактичної діяльності. Тому ступінь ефективності профілактики залежить від того, як виконуються завдання, що стоять перед нею.

Здійснення політики у сфері профілактики злочинності повинно ґрунтуватися на певних принципах, основними з яких є принципи: демократизму, соціальної справедливості та гуманізму, комплексності, диференціації та індивідуалізації, своєчасності та необхідної достатності, наукової обґрунтованості, законності та економічної доцільності.

Принцип демократизму профілактики злочинів виявляється у широкій участі у профілактичній діяльності як населення в цілому, так, зокрема, і громадських та релігійних осередків; вивчення громадської думки щодо застосування тих чи інших заходів у профілактичній діяльності. Цей принцип полягає в тому, що громадяни повинні достатньо широко використовувати право звертатись особисто або колективно з питань боротьби зі злочинністю в державні органи і органи місцевого самоврядування.

Принцип соціальної справедливості та гуманізму полягає в тому, що профілактика як особливий вид діяльності пов'язана, як правило, із завданням конкретним особам позбавлень та з правом обмежень і спрямована на запобігання з боку конкретних осіб протиправної поведінки.

Принцип комплексності передбачає програмно-цільовий підхід, всебічний аналіз і прогнозування ситуації, використання на цій основі заходів економічного, виховного, управлінського, правового характеру для впливу на всю сукупність причин та умов злочинності, її окремих видів тощо.

Принцип диференціації та індивідуалізації – це співвідношення між характером та інтенсивністю визначених заходів і конкретними завданнями впливу та врахуванням статусу і особливостей особи, до якої застосовуються профілактичні заходи, а також умов її життєдіяльності та динаміки поведінки.

Принцип своєчасності та необхідної достатності означає, що профілактична діяльність повинна бути спрямована на ранній етап виникнення ситуації, яка несе у собі загрозу вчинення злочину.

Профілактична діяльність неможлива без кримінологічних досліджень, за допомогою яких вивчаються стан і тенденції злочинності, причини й умови, що впливають на її територіальні особливості, тощо. Такі дослідження дають змогу конкретизувати завдання й об'єкти профілактики, основні напрями й засоби попереджувального впливу, коло суб'єктів. У цьому виявляється принцип наукової обґрунтованості.

Важливе значення для ефективної профілактичної діяльності має принцип законності. Правові основи профілактики повинні регламентувати її основні напрями й форми, компетенцію суб'єктів, підстави для застосування заходів індивідуально-профілактичного впливу, а також передбачати гарантії захисту прав і законних інтересів осіб, стосовно яких вони здійснюються.

Принцип економічної доцільності полягає в тому, що, плануючи профілактичну діяльність, необхідно враховувати майбутні витрати на плановані заходи, оскільки останні можуть бути невиконаними через їхню надмірну вартість.