Організація логістичних систем

ВСТУП

У сучасних умовах існування ринку покупця актуальність ло­гістики зумовлена тим, що на українських підприємствах при по­будові організаційних структур управління значно поширений функціональний підхід, при якому, звичайно, проявляється таке протиріччя. З одного боку, управлінню матеріальним потоком властивий міжфункціональний характер, тобто успішне досяг­нення мети логістики залежить від діяльності багатьох функціо­нальних підрозділів. З іншого, — децентралізована відповідаль­ність за здійснення логістичних функцій між відділами, що мають різні, нерідко протилежні оперативні цілі, робить практи­чно неможливим досягнення мети логістики внаслідок акценто­ваної уваги на виконанні індивідуальних функцій. Недостатня координація між останніми призводить до збільшення витрат і очевидного зниження прибутку. А втім, саме прибуток, а не ло­кальні досягнення окремих служб є узагальнюючим показником діяльності системи в цілому. Причинами цього є недоліки існую­чого організаційно-управлінського механізму:

— управлінський механізм характеризується тим, що нерідко від­сутня точна дата відвантаження. Запуск партій деталей, а також ку­півля предметів постачання здійснюються не в міру скорочення за­пасу до точки замовлення, а спорадично. У цьому випадку розміри партій, що закуповуються та запускаються, неекономічні, а великі запаси маскують неефективність управлінських процедур. Оскільки невідомий точний термін відвантаження, то дата випуску готового виробу встановлюється, виходячи з графіку його запуску у виробни­цтво. Потенціальний товар виробляється не тоді, коли потрібно спо­живачеві, а тоді коли це вигідно виробнику. Отже, недоліки вироб­ничо-збутової координації проявляються в неякісному обслуго­вуванні клієнтів. Закономірністю є відносні простої — господарська ситуація, при якій планові завдання втрачають регулююче значення і замість того, щоб виробляти необхідні вироби в необхідний час ви­готовляються непотрібні на даний час. Відносні простої сприяють утворенню некомплектних запасів незавершеного виробництва і зростанню логістичних витрат. Декоративність оперативно-кален­дарних планів виробництва значною мірою зумовлена неузгодженіс­тю процесів виробничого споживання і матеріального забезпечення;

організаційний механізм характеризується тим, що підпри­ємства мають функціональні схеми організації. Їх монофункціо- нальні відділи роз'єднані, інформаційні зв'язки розвинуті слабко, висота розділяючих бар'єрів дуже велика, а спеціалізація потре­бує немалих зусиль на координацію. Для такої організаційної по­будови характерними є також: повільний процес прийняття рі­шень; ієрархічний порядок взаємовідносин; відсутність взаємо­розуміння між представниками спеціалізованих служб; слабкі зв'язки по горизонталі; розвинута система вертикальних взаємодій.

Функціональний підхід робить систему дуже консервативною до інновацій, хворобливо реагуючою на кожну зміну: збільшу­ються матеріальні запаси на усіх етапах «технологічного кон­вейєру продуктопостачання»; «закриваються очі» на неритміч- ність; усуваються її наслідки, а не причини.

Функціональна організація не завжди забезпечує досягнення мети логістики за рахунок керування «зверху» та адміністративних методів координації. Вирішити це протиріччя можна, реалізуючи концепцію і методологію логістики. Повинен впроваджуватися новий логістичний організаційно-управлінський механізм саморе­гулювання, що бере курс на розвиток інтеграційних процесів, при якому більшість протиріч вирішується «знизу». При логістичному підході організаційні форми з монофункціональних повинні пере­творитися на багатофункціональні з «орієнтацією на споживача».

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЯ ЛОГІСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Організація логістичних систем

Логістична система (ЛС) - це адаптивна система зі зворотним зв’язком, яка виконує ті чи інші логістичні функції (операції), складається із підсистем і має розвинуті внутрішньосистемні зв’язки та зв’язки із зовнішнім середовищем. Економічна система, яка має високі адаптивні властивості в процесі виконання комплексу логістичних функцій і операцій, є логістичної системою, яка складається з декількох підсистем, взаємозв'язаних між собою і зовнішнім середовищем. Промислові або торговельні підприємства, територіально-виробничі комплекси належать до об'єктів логістичних систем.

Мета створення логістичної системи - мінімізувати витрати або зберегти їх на заданому рівні при доставці продукції (послуг, інформації) в потрібне місце, в певній кількості, асортименті і максимально підготовленими до споживання. Цілісна сукупність різноманітних елементів, об'єднаних в підсистеми і субсистема, що знаходяться в тісному взаємозв'язку між собою, представляє логістичну систему. Межі логістичної системи визначаються циклом обігу засобів виробництва (рис.1.). Спочатку закупляються засоби виробництва, які у вигляді матеріального потоку, поступають в логістичну систему і потім йдуть з логістичної системи в споживання, в обмін на поступаючі в логістичну систему грошові ресурси.

Мал. 1 – Цикл обігу засобів виробництва

 

 

Практичне використання логістики в умовах ринкової економіки виступає як найважливіший фактор розвитку підприємництва. Організація логістичних систем на перших етапах на рівні макроекономіки відбувалася мимоволі, методом проб і помилок. Для полегшення цього процесу в подальшому на базі наявного досвіду були розроблені методики формування організаційних структур логістики в господарських суб'єктах. Шляхом розробки альтернативи моделей і порівняння між собою за їх характеристиками відбувався пошук найбільш ефективних логістичних рішень. На основі відповідності максимально ефективному досягненню логістичних цілей здійснюється вибір найкращого варіанту. При проектуванні і вдосконалення логістичних систем потрібно мати у своєму розпорядженні достатнім обсягом різнобічних даних, облік яких, як і хід збору і обробки, надалі не повинен припинятися.

Основні відомості, що враховуються при проектуванні логістичних систем.

1. Інформація про ринок:

1) його склад, масштаб, статичність;

2) число покупців і їх особливості;

3) розміщення замовників;

4) гнучкість попиту;

5) стан фінансової області;

6) законодавство;

7) політика державного економічного регулювання і т. д.

2. Інформація про виробництво:

1) необхідність матеріальних ресурсів, машин, обладнання та комплектуючих виробів;

2) ймовірність поставок по кооперації;

3) методика виробництва;

4) оснащеність виробництва і ступінь завантаження потужностей;

5) виробничий темп;

6) тривалість і специфіка виробничого циклу.

3. Інформація про матеріальні потоки:

1) характеристика специфіки та стану матеріальних потоків;

2) інформація про пересувати вантажі;

3) спосіб робіт та операцій при пересуванні;

4) час транспортувань і загальний час доставок.

4. Відомості про інформаційних потоках:

1) характеристика специфіки та стану інформаційних потоків;

2) відомості про систему інформаційного забезпечення;

3) методика обробки і закріплення інформації;

4) спосіб отримання та розповсюдження інформації;

5) потенціал зберігання та накопичення інформації і т. д.

Дуже важко, але можливо врахувати всі фактори, які впливають на проектування логістичних систем. Дослідження і прогнозування поведінки логістичних систем на практиці здійснюється за допомогою економіко-математичного моделювання, тобто опису логістичних процесів у вигляді моделей. Під моделлю в даному випадку розуміється відображення логістичної системи (абстрактне або матеріальне), яке може бути використане замість неї для вивчення її властивостей і можливих варіантів поведінки.

При побудові таких моделей необхідно дотримуватися таких вимог:

• поведінка, структура та функції моделі повинні бути адекватні логістичній системі, що моделюється;

• відхилення параметрів моделі в процесі її функціонування від відповідних параметрів логістичної системи, що моделюється, не повинні виходити за рамки допустимої точності моделювання;

• результати дослідження моделі та її поведінки повинні виявити нові властивості логістичної системи, яка моделюється, що не відображені у вихідному матеріалі, використаному для складання даної моделі;

• модель повинна бути більш зручніша, ніж її реальний аналог - логістична система.

Дотримання цих вимог дозволяє реалізувати якісно нові можливості моделювання, а саме:

• проведення дослідження на етапі проектування логістичної системи для визначення доцільності її створення та застосування;

• проведення дослідження без втручання у функціонування логістичної системи;

• визначення гранично допустимих значень обсягів матеріальних потоків та інших параметрів логістичної системи без ризику руйнування системи, яка моделюється.

При розробці моделей логістичних систем користувачі повинні пам'ятати про вплив великої кількості об'єктивних і суб'єктивних факторів, що функціонують в певний момент часу.

Головні з них такі:

1)Склад суб'єктів і їх розміщення.

Система може включати одну або декілька юридично залежних або незалежних організацій галузі виробництва та обігу. Потребою в матеріальних, економічних і трудових ресурсах визначається вибір моделі логістичної системи, а також маркетинговою стратегією на ринку товарів і послуг. При організації логістичної системи, формуванні нових виробництв неодмінно враховується наявність і розміщення постачальників. Не мають можливості ефективно впливати на локалізацію постачальників або споживачів більшість господарських структур. Тому вони мають свої підприємства з урахуванням скорочення транспортних витрат.

2)Число і розміщення складів і перевалочних пунктів.

Вони можуть влаштовуватися прямо на підприємствах, з'єднуватися в системи зберігання і переробки матеріальних ресурсів, прийнятих від постачальників, або в складські трансформаційні центри, орієнтовані на задоволення потреб споживачів. При необхідності можуть бути створені проміжні склади в безпосередній близькості від споживачів.

3)Транспортні моделі.

При формуванні логістичних систем розробляється кілька варіантів транспортних моделей. Кожен з них виділяється витратами, типом транспорту, швидкістю поставки, надійністю, ритмічністю, оригінальністю упаковки та складування.

Обумовлюється і реалізується оптимальний у сформованих на даний момент умовах варіант. При зміні умов, що спричинило за собою трансформування розрахункових показників, суб'єкти логістичних систем повинні мати можливість використовувати інші варіанти транспортних моделей.

4) Зв'язок.

Функціональні підрозділи логістичної системи всіх рівнів інтегровані не тільки транспортним, контрольним, але і комунікаційним зв'язком, що утворює складні підсистеми. Взаємозв'язок між підрозділами і підсистемами реалізується за допомогою телефону, телеграфу, кабельного зв'язку, комп'ютерної мережі та іншого. Кожен з видів зв'язку має свої плюси і мінуси. Фактор швидкого зв'язку відіграє важливу роль у ході функціонування логістичної системи. Він впливає на рівень адаптації системи до навколишнього середовища, надає прямий вплив на процес прийняття та реалізації рішень.

5) Інформаційна система.

При створенні логістичних систем її наявність є обов'язковим. Її структура залежить від користувачів, до числа яких входять елементи не тільки певної системи, а й зовнішнього середовища.

1.2. Формування логістичних систем

Мета кожного підприємства  - забезпечити доставку потрібних товарів у належне місце в потрібний час і з мінімальними витратами. На жаль, логістична система не спроможна одночасно забезпечити максимальний сервіс для клієнтів та скорочення до мінімуму витрат на розподіл товару. Максимальний сервіс передбачає зберігання великих товарно-матеріальних запасів, бездоганну систему транспортування та наявність багатьох складів, а все це сприяє зростанню витрат на розподіл. Для зменшення витрат необхідні: дешева система транспортування, зберігання невеликих товарно-матеріальних запасів та наявність невеликої кількості складів. Витрати на рух товарів часто пов’язані між собою обернено пропорційною залежністю:

1. Керівники експедиційно-транспортної служби найчастіше віддають перевагу перевезенню товару залізницею, а не літаком. Це зменшує транспортні витрати фірми. Однак через меншу швидкість руху поїздів порівняно з літаками капітал виявляється зв’язаним довше, затримуються платежі клієнтів. Крім того, це може змусити клієнтів купувати товар у конкурентів, які доставляють його за більш короткі строки.

2. Для зведення витрат до мінімуму відділ відвантаження використовує дешеві контейнери, що нерідко призводить до численних пошкоджень товару в дорозі й незадоволення ним споживачів.

3. Керівники служби товарних запасів віддають перевагу наявності невеликих товарно-матеріальних запасів, щоб скоротити витрати на їх зберігання. Однак при цьому частішають випадки, коли товару на складі зовсім немає, зростають кількість невиконаних замовлень, обсяг канцелярської роботи; виникає потреба у виробництві незапланованих партій товару та використанні дорогих матеріалів - засобів його прискореної доставки. Створення логістичної системи починається з вивчення потреб клієнтів та пропозицій конкурентів.

Споживачів цікавлять: а) своєчасність доставки товару; б) готовність постачальника; в) обережне поводження з товаром під час вантажно-розвантажувальних робіт; г) готовність постачальника приймати назад браковані товари та швидко замінювати їх, а також зберігати товарно-матеріальні запаси заради клієнта. Визначивши цілі логістики, підприємство приступає до формування такої системи руху товарів, яка забезпечить їх досягнення з мінімальними витратами. При цьому треба прийняти рішення стосовно того, як потрібно працювати із замовниками (обробка замовлень); де потрібно зберігати товарно-матеріальні запаси (складування); який запас завжди необхідний (товарно-матеріальні запаси); як треба відвантажувати товари (транспортування); в якій кількості та як саме (дистрибуція). Система розподілу характеризується наявністю складних зв'язків як усередині цієї системи, так і у відносинах з навколишнім середовищем. Функціонування і управління окремими ділянками розподілу часто супроводжується їхньою неефективністю щодо підсумкових результатів роботи, оскільки прийняття окремих рішень без урахування загальних цілей функціонування системи та запропонованих до неї вимог може виявитися недостатнім, а можливо й помилковим.

Система розподілу належить до найбільш важливих прикладних сфер застосування логістики, тому варто виділити основні принципи побудови логістичної системи розподілу:

1. Логістична система розподілу являє собою не взагалі суму окремих елементів, а тільки вибірково залучених до процесу розподілу, що сприймаються як єдине ціле. Умовою системного підходу при цьому є чітка взаємодія і погодженість усіх функціональних елементів логістичної системи.

2. Важливою умовою функціонування логістичної системи є забезпечення координації всіх процесів розподілу продукції, починаючи від надходження готової продукції на склад підприємства і закінчуючи доставкою готової продукції кінцевому споживачу.

3. Логістичний підхід обумовлює необхідність впровадження системи інтегрованого управління і контролю розподілу продукції. Причому інтегрована система націлена на оптимізацію всього процесу розподілу в цілому і передбачає, що оптимізація повинна починатися з кінця логістичного ланцюга і переміщатися в зворотному напрямку. Це пов'язано з тим, що в ціні споживача вплив вартості розподілу товару наприкінці ланцюга більше, ніж у його початку.

4. У логістичній системі повинна бути забезпечена безперервність надходження достовірної інформації про рух продукції. Безперервність має на увазі не просто оперативний супровід матеріальних потоків інформаційними, а обов'язковий оперативний зв'язок між ними в реальному масштабі часу на основі «бездокументних» носіїв інформації.

5. Для сучасного стану ринку характерні випадкові процеси та непередбачені тенденції, тому логістична система повинна мати високу здатність до адаптації. У той же час вона повинна мати високу гнучкість до інноваційного розвитку внутрішніх складових системи відповідно до змін, що відбуваються, у зовнішньому середовищі. Процес внутрішнього розвитку повинен відбуватися на основі постійного контролю та зіставлення діяльності, підсистеми в цілому і кожного її елементу окремо, оцінки ефективності її роботи, а також розробки необхідних коригувальних впливів.

6. З метою створення та забезпечення функціонування логістичних систем розподілу необхідно створити на підприємствах спеціалізовані структурні підрозділи, що відповідають за оптимізацію матеріальних потоків. Раціональна побудова такого спеціалізованого структурного підрозділу є необхідною умовою успішної координації управлінських функцій із просування продукції.

Логістика збуту розглядається інтегровано як специфічна сфера, інколи разом із логістикою торгівлі і розподілу, оскільки продукція, особливо товари споживання на шляху від виробника до безпосереднього споживача, проходить ці фази. Логістика збуту охоплює в комплексі планування, керування та фізичне оброблення готової продукції від здавання-приймання з виробництва включно до ринку збуту, із необхідним для цього інформаційним потоком, щоб прискорити процес збуту і мінімізувати витрати.