Сутність та функції політичних міфів

Міф політичний – ілюзорна ідея, що стверджує певні цінності та норми, які сприймаються перш за все на віру, без раціонального, критичного осмислення.

Міф – психологічно доступна усім відповідь на проблеми загальної значущості.

Ознаки міфу:

1. Міф – антропологічний феномен, орієнтований на емоційно-образне відображення дійсності;

2. Міф – цілісне і самодостатнє утворення;

3. Внутрішня конструкція міфу – протидія “добра” та “зла”;

4. В основі міфу лежить дещо незвичайне, “Чудесне”;

5. Міф спирається на глибинні властивості характеру людини (наприклад, страх);

Функції міфів:

1) Пояснення;

2) Інтеграція;

3) Розкриття суперечностей у суспільстві і політиці;

4) Організації влади та політичної поведінки;

5) Зняття політичного невдоволення;

Шляхи виникнення міфів:

з реальних ситуацій;

з ідеології;

з масової свідомості;

Небезпеки міфологізації:

1. Міфам не притаманна межа між реальним та нереальним.

2. Міфологізована свідомість втрачає здатність самостійного оцінювання дійсності.

3. Домінування міфологізованої свідомості створює загрозу втрати раціональності реальною політикою.

Протидія міфологізації:

1. Розвиток незалежних ЗМІ;

Посилення критичних настроїв в суспільстві.

Реклама, пропаганда та агітація в сучасному політичному житті.

Пропаганда — це діяльність, спрямована на популяризацію і поширення ідей у суспільній свідомості. Пропагувати — означає усно, через радіо, телебачення, друковані засоби масової інформації чи за допомогою інших засобів поширювати їхні ідеї, теоретичні знання, погляди, переконання тощо.

Метою пропаганди є забезпечення загальної орієнтації, позитивного або негативного ставлення до певного об’єкту.

Головна мета пропаганди — довести головні ідеї та теоретичні знання до широких верств населення і перетворити на особисті переконання.

Пропаганда – процес закріплення в свідом певних цінностей.

Агітація (від лат. agitatio — спонукання до дії) – пропагандистська діяльність з метою пробудження до політичної активності як окремих груп, так і широких верств населення.

Агітація— це вплив на свідомість людей шляхом поширення окремих ідей та гасел з метою мобілізації їх на виконання поставлених завдань.

Основні підходи до розуміння агітації:

а) це поширення політичних ідей і гасел з метою впливу на суспільну свідомість і настрої народних мас, спонукання їх до цілеспрямованої активності політичних дій;

б) це один з поширених засобів політичної боротьби;

в) це усна, друкована і наочна політична діяльність, за допомогою якої ті чи інші політичні сили впливають на свідомість і настрої мас з метою спонукати їх до активної дії у певному напрямі.

У політичній боротьбі агітація викор-ся як у явній, так і в прихованій формі.

Завдання пропаганди: поєднання теоретичного та буденного рівнів свідомості.

Фактори пропаганди:

1.Чим більший розрив між досвідом людей та ідеєю, тим більше викривлення і брехні у пропаганді;

2.Пропаганда має орієнтуватись на референтні групи (“лідерів думок”);

Види пропаганди:

- “біла” пропаганда(відоме джерело, правдиве повідомлення)

- “сіра” пропаганда (джерело невідоме, істинність не встановлена);

- “чорна” пропаганда (фальсифікація джерела і повідомлення);

Головна відмінність між пропагандою та агітацією полягає в тому, що пропагандист, розкриваючи одне питання, повинен висловити багато ідей, так багато, що їх не одразу в змозі засвоїти пересічні громадяни. Агітатор, розкриваючи те саме питання, візьме тільки одну його складову (частину), причому найбільш відому всім громадянам, і спрямує всі свої зусилля на те, щоб, спираючись на цей всім відомий факт (приклад), показати людям напрям дій, що приведуть до покращання заг. стану.

Реклама – позитивне повідомлення про конкретний об’єкт для конкретної аудиторії (Г. Г. Почепцов).

Метою реклами є забезпечення продажу.

Політична реклама – інструмент ринкової політичної конкуренції.

Основна функція політичної реклами: реклама формує політичні пріоритети у ситуації вибору.

Завдання політичної реклами:

1.Подати у доступній формі суть політичної платформи певних сил і настроїти аудиторію на їх підтримку.

2.Сформувати та закріпити в масовій свідомості уяву про характеристики політичних сил.

3.Створити бажану психологічну установку, яка визначає напрямок відчуттів, симпатій, дій людини.

Різновиди політичної реклами:

1.Авторитетні свідчення;

2.Інституціональна реклама;

Типологія політичної реклами за завданнями:

1.Інформаційна (покликана дати уявлення про певне явище);

2.Заохочувальна (спрямувати увагу, підштовхнути до певних дій);

У залежності від цілей виділяють 3 види рекламних звернень:

1. інформативна реклама;

2. реклама-переконання;

3. реклама-нагадування.