Категорія часу, особи

Категорія часу виражає відношення дії до моменту мовлення. В основі цієї граматичної категорії лежить розуміння часу як об᾽єктивно реальної форми буття. У сучасній українській мові дієслова мають значення чотирьох часів: теперішнього, майбутнього, минулого і давноминулого.

Давноминулий (або передминулий) час означає дію, що відбулася перед іншою минулою дією. Наприклад: Ніби й задрімав був зразу, але щось приверзлося, що й прокинувся рано (Гол.).

Форми давноминулого часу творяться переважно від дієслів доконаного виду аналітичним способом: до основного дієслова в минулому часі додається допоміжне дієслово бути в родових формах однини й у формі множини. Наприклад: сказав був, сказала була, сказало було, сказали були.

Парадигма теперішнього — майбутнього часів будується на основі протиставлень 1-ї, 2-ї і 3-ї особи в однині та множині.

I дієвідміна

Однина                                                        Множина

1-ша ос. вед-у віднес-у                             вед-емо віднес-емо

2-га ос. вед-еш віднес-еш                             вед-ете віднес-ете

3-тя ос. вед-е віднес-е                                   вед-уть віднес-уть

II дієвідміна

Однина                                                              Множина

1-ша ос. друж-у забіж-у                                друж-имо забіж-имо

2-га ос. друж-иш забіж-иш                      друж-ите забіж-ите

3-тя ос. друж-ить забіж-ить                          друж-ать забіж-ать

 

Дієслова, що означають дію поза відношенням її до особи (діяча), називаються безособовими, наприклад: світає, смеркає. Безособові дієслова утворюють окремі тематичні групи. Вони виражають:

а) явища природи: вечоріє, дніє, розвидняється, дощить, смеркає;

б) фізичний і психічний стан людини: морозить, нудить, хочеться (не хочеться), не сидиться, не віриться;

в) модальні значення необхідності, буття/небуття: належить (вам належить оцінити), не було, немає, не стало;

г) значення випадковості, незалежного від особи стану: щастить (не щастить), таланить;

д) значення міри наявності: вистачить (вистачило), бракує (бракувало) та ін.

Безособові дієслова значень особи і числа не виражають, не змінюються ні за особами, ні за числами, ні за родами.

Безособові дієслова можуть утворюватися від особових за допомогою постфікса      -ся: лежати — не лежаться, ходити — не ходиться, спати — спиться (не спиться), їсти — їсться (не їсться).

ДІЄПРИКМЕТНИК

Дієприкметник — це відмінювана дієслівна форма, що передає дію або стан як динамічну ознаку предмета, виявлену в категоріях виду і стану. Як і інші форми дієслова, дієприкметник має значення виду, часу (теперішнього, минулого), стану (активного, пасивного), може керувати формою залежного іменника й означатися словами, що виражають ступінь вияву ознаки та різні обставини. Наприклад: написаний чорнилом, посинілий від холоду, давно забутий, злегка затягнений.

Дієприкметник, подібно до прикметників, узгоджується з пояснюваним іменником у роді, числі й відмінку. Наприклад: довго не стихаючий вітер; пісня, виконана хором; заросле споришем подвір’я.

Дієприкметникові форми зберігають значення того виду, який має дієслово в початковій формі. Наприклад: зітхаючий — недоконаний вид (початкова форма — зітхати), завезений — доконаний вид (початкова форма — завезти).

Дієприкметники поділяються на активні й пасивні.

Активні дієприкметники творяться від неперехідних дієслів і рідше — від перехідних, пасивні — тільки від перехідних.

Зовсім не утворюються в українській мові дієприкметники від дієслів з постфіксом -ся. Порівняйте рос: учащийся, светящийся — укр.: той, що навчається; той, що світиться.

У сучасній українській мові не творяться активні дієприкметники минулого часу за допомогою суфіксів -ш-, -вш-. Цей суфікс зберігся лише в кількох давніх дієприкметниках, як-от: перемігший, здолавший, бувший, минувший (діал.).

У пасивних дієприкметниках суфікси основи -и-, -і- (-ї-) змінюються на -є- (-є-). Наприклад: бачити — бачений, топити — топлений, напоїти — напоєний, заспокоїти — заспокоєний.

Дієприкметникові форми можуть втрачати ознаки дієслів і переходити в розряд прикметників, що виражають статичні ознаки предмета. Наприклад: сидяча робота, колючий дріт, спілий кавун, сіяне борошно, битий шлях.

У прикметниках дієприкметникового походження може змінюватися наголос. Наприклад: ва́рений, пе́чений (дієпр.) і варе́ний, пече́ний (прикм.).

Дієприкметникові форми можуть також переходити в розряд іменників. Наприклад: заручений, наречений, суджений, полонений, учений, придане, трудящі.

У сучасній українській мові вживаються співвідносні з пасивними дієприкметниками незмінювані форми на -но, -то, наприклад: подано, виконано, розбито, перекрито.

Ці форми творяться від основи інфінітива перехідних дієслів. Від форм пасивних дієприкметників вони відрізняються тим, що не змінюються і в реченні виконують тільки предикативну функцію: виступають головним членом безособового речення.

Наприклад: Кожній людині відкрито в нас дорогу — твори, дерзай (Бойч.).

Предикативні форми на -но, -то можуть означатися словами з обставинним значенням (іменниками, прислівниками), наприклад: посіяно в полі, зроблено вдало, помічено недавно.