Обставинні прислівники

Лекція № 5. Дієприкметник, дієприслівник, прислівник

І. При перекладі з російської мови активні дієприкметники теперішнього часу відтворюються:

А) іменниками: заведующий (рос. чем? складом, кафедрой, канцелярией) – завідувач (чого? складу, кафедри, канцелярії), командующий – командувач, учащийся – учень, служащий – службовець, красящее вещество – барвник;

Б) словосполученнями з іменником: запрещающий сигнал – сигнал заборони, питающая сеть – мережа живлення, митингующий – учасник мітингу, воздействующий фактор –чинник впливу;

В) описовим зворотом: развивающиеся страны – країни, що розвиваються; движущийся автомобиль – автомобіль, що рухається;

Г) прикметниками та віддієслівними прикметниками: следующий – наступний (для передачі значення, яке потім уточнюється, доповнюється, вживається займенник такий: на таких умовах, домовлятися про таке, випливають такі висновки тощо), ведущий – провідний, присутствующий – присутній, неимущий – незаможний, обезболивающее – знеболювальне.

ІІ. При перекладі активних дієприкметників минулого часу користуються:

А) описовою формою: развившийся – який розвинувся, купивший – який придбав (купив), создавшееся положение – становище, що склалося;

Б) іменником: купивший – покупець, победивший – переможець.

В) прикметником та віддієслівним прикметником: бывший – колишній, зарубцевавшееся – зарубцьоване, неприсоединившаяся страна – позаблокова країна, осложнившийся – ускладнений.

ІІІ. Російські пасивні дієприкметники теперішнього часу при перекладі замінюються описовими конструкціями: регулируемый – який регулюється, избираемый – який обирається або дієприкметниками минулого часу: регульований, обраний.

 

Дієприслівник — це незмінювана дієслівна форма, яка, вказуючи на додаткову дію, пояснює в реченні основне дієслово-присудок. Наприклад: Брати, пригинаючись, входять до хати (Ст.).

Дієприслівник завжди пов᾽язується з тим самим іменником, що й основне дієслово, але, виражаючи додаткову дію (або додаткову динамічну ознаку предмета), виступає в реченні обставиною часу, причини, мети або способу дії. Наприклад: Хлопець, увійшовши, привітався (коли?); Захворівши, Маринка пропустила заняття (чому?).

За синтаксичною роллю в реченні і морфологічною ознакою незмінності дієприслівники зближуються з прислівниками. Дієприслівники, як і прислівники, виступають у реченні обставинами.

Дієприслівники мають значення виду і часу.

Дієприслівники недоконаного виду творяться від основи теперішнього часу за допомогою суфіксів -учи (-ючи) від дієслів першої дієвідміни і -ачи (-ячи) — від дієслів другої дієвідміни: вед(уть) — ведучи, мел(ють) — мелючи, стеж(ать) — стежачи, ход(ять) — ходячи.

Дієприслівники минулого часу творяться від основи інфінітива дієслів доконаного і недоконаного виду за допомогою суфіксів -ши- і –вши- (якщо основа закінчується на голосний), наприклад: біг(ти) — бігши, вез(ти) — візши, взува(ти) — взувавши, взу(ти) — взувши, відда(ти) — віддавши.

Окремі дієприслівники можуть втрачати ознаку дієслова (здатність підпорядковувати собі залежні слова) і набувати значення прислівників.

Найчастіше переходять у прислівники (адвербіалізуються) дієприслівники недоконаного виду теперішнього часу. Наприклад: Раділи люди встаючи (Т. Ш.); Він не кликав і не стогнав, він умирав стоячи. (Ян.).                                                                              

Прислівник -це повнозначна незмінювана частина мови, що виражає ознаку дії, стану чи ознаку іншої ознаки.

У реченні прислівник пов᾽язується з дієсловом, виконуючи роль обставини дії. Наприклад: Синіла (де?) навкруги далечінь (Гонч.); Дорога все глибше (як?) врізалась в ущелину, зверху (звідки?), зі скель, понапувало (М. Ол.).

Може також пов᾽язуватися з прикметником або іншим прислівником, слугуючи для вираження ознаки якості в ролі обставини міри, ступеня: Ось зовсім (наскільки?) близько з води вихопилась гостра скеля (Баш); Коли моя білява донька виросте, я буду надто (якою мірою?) старий (Досв.).

Інколи прислівник має зв᾽язок з іменником, виконуючи роль неузгодженого означення: Карлос вибрав шлях (який?) направо, Гвідо вибрав шлях (який?) наліво (Л. У.). Менш типовою для предикативних прислівників є роль присудка в односкладному реченні: Тихо, пустельно, мов на краю світу (Гонч.).

За значенням і синтаксичною роллю в реченні прислівники поділяються на три розряди: означальні, обставинні та безособово-предикативні.

Означальні прислівники

Означальні прислівники виражають якісні ознаки дії або стану (швидко бігти, міцно спати) та спосіб, міру або ступінь вияву їх (піклуватися по-батьківськи, занадто вразлива натура, утричі більша вага).

Означальні прислівники поділяються на три групи: 1) якісно-означальні; 2) способу або образу дії; 3) кількісно-означальні.

1. Якісно-означальні прислівники дають якісну характеристику дії або стану, відповідаючи на питання як? Вони творяться від основ якісних прикметників за допомогою суфіксів -о або -є, наприклад: гарно, розумно, вдало, гаряче, добре.

Якісно-означальні прислівники утворюють форми вищого і найвищого ступенів порівняння, наприклад: легко — легше — найлегше; гірко — гіркіше — найгіркіше.

Вищий і найвищий ступені якісно-означальних прислівників творяться так само, як і ступені порівняння якісних прикметників. Вищий ступінь утворюється за допомогою суфіксів –ше або -іше (довго — довше, тепло — тепліше), а також суплетивно (гарно — краще, погано — гірше) або аналітичним способом (вдало — менш вдало, ясно — більш, ясно). Найвищий ступінь твориться за допомогою частки най-, що додається до форми вищого ступеня, наприклад: весело — веселіше, найвеселіше, дорого — дорожче, найдорожче.

2. Прислівники способу або образу дії вказують на спосіб дії і відповідають на питання у який спосіб? (гуртом, уплав, по-нашому, по-материнському).

3. Кількісно-означальні прислівники виражають ступінь інтенсивності дії або міру чи ступінь вияву якісної ознаки і відповідають на питання скільки? наскільки? якою мірою? як багато? (двічі, утричі, дуже, занадто).

Обставинні прислівники

Обставинні прислівники виражають різні обставини, за яких відбувається дія, тобто характеризують дію або процес за часовими, просторовими, причиновими відношеннями, рідше — за метою її виконання.

Обставинні прислівники поділяються на чотири групи:

1) прислівники часу;

2) прислівники місця;

3) прислівники причини;

4) прислівники мети.

1. Прислівники часу характеризують дію за часовими відношеннями і відповідають на питання коли? відколи? як довго? доки? (тепер, колись, віддавна, щороку, завжди).

2. Прислівники місця характеризують дію за просторовими відношеннями і відповідають на питання де? куди?звідки? (угорі, вниз, здалеку, праворуч).

3. Прислівники причини виражають причину дії і відповідають н а питання чому? через що? з якої причини? (зопалу, згарячу, здуру, знічев᾽я).

4. Прислівники мети виражають мету дії і відповідають на питання для чого? на що? з якою метою? (умисне, наперекір, напоказ).