Охарактеризуйте процес ведення випадку в соціальній роботі

Ведення випадку (робота з випадками) – метод соціальної робо­ти, який полягає у забезпеченні представників вразливих груп на­селення (людей похилого віку із функціональними обмеженнями, проблемами психічного здоров'я тощо) необхідною індивідуаль­ною підтримкою для продовження життя у громаді. Традиційно практика соціальної роботи більшою мі­рою орієнтована на індивідуальну роботу з клієнтами.
Одним із традиційних методів соціальної роботи є ве­дення випадку (ситуації особи чи родини, які звернулися по допомогу до соціальної служби і мають право на її отри­мання). Воно охоплює такі основні етапи: звернення клієн­та, первинне оцінювання проблеми, визначення цілей втручання, планування втручання, організація втручан­ня, моніторинг (спостереження, оцінювання і прогноз) послуг і стану клієнта, оцінювання результатів діяльності.
Один із напрямів ведення випадку, суттю якого є робо­та соціального працівника-консультанта з клієнтом, який переживає складні емоційні та поведінкові проблеми, в американській літературі називають клінічною соціаль­ною роботою.   
Діяльність щодо управління етапами, процедурами ведення випадку кваліфікується як менедж­мент (управління) випадку. Реалізація процесу ведення випадку може відбуватися за адміністративною моделлю або моделлю інтенсивного догляду. Робота з кризовими сім'ями складається з етапів, які відповідають фазам процесу індивідуальної соціальної роботи:    
1. прийом і вивчення направлення до служби (інтерв'ювання клієнта, збір інформації про нього від дотич­­них служб і установ);
2. первинне обстеження клієнта (відвідання помеш­­кання, огляд умов проживання, роз'яснення клієнтові­змісту та умов діяльності служби, зустріч членів команди­з метою прийняття рішення про відповідність/невідповід­­ність потенційного клієнта критеріям програми підтрим­­ки сім'ї, офіційне повідомлення клієнта про прийняте­рішення), а згодом комплексне обстеження клієнта (визна­­чення на командній зустрічі працівників, які працювати­­муть із сім'єю, збір детальної інформації про сім'ю, запов­­нення анкети);    
3. планування догляду, укладення угоди (спільне з клієнтом планування догляду, затвердження угоди на коман­­дній зустрічі, перегляд угоди разом з клієнтом);   
4. надання допомоги клієнтові (здійснення втручання, надання матеріальної або фінансової допомоги);       
5. завершення стосунків і оцінювання проведеної робо­­ти (заповнення соціальним працівником оцінної форми з­певними індикаторами виконання, заповнення оцінної ан­­кети клієнтом, надання клієнтові інформації про соціаль­­ну підтримку, якою сім'я може скористатися у майбутньо­­му), написання звіту працівниками та обговорення прове­­деної роботи.   
У подоланні проблем кризових сімей соціальні служби застосовують системний підхід, кризове втручання, зосе­реджену на завданні модель, гуманістичний підхід.
Загалом ведення випадку є спланованим процесом відносин клієнта і соціального працівника, під час якого можливе використання різних теоретичних моделей робо­ти і стратегій втручання.