У чому полягає призначення консультування в соціальній роботі?

Консультування у соціальній роботі – взаємодія між суб'єктами соціальної роботи, під час якої консультант використовує свої знання для допомоги консультованому в осмисленні його ситуації, розв'язанні поточних проблем, налагодженні діяльності на пер­спективу.
Залежно від ситуації і суб'єкта, якому надають поради, розрізняють конкретне і програмне консультування.
Залежно від тривалості консультування може бути відносно довготерміновим або короткотерміновим. З огляду на зміст діяльності виокремлюють різні пози­ції консультанта у консультативному процесі: консультант-порадник; консультант-помічник; консультант-експерт.
Консультування також може бути самостійним видом втручання або частиною етапу первинного оцінювання чи етапу завершення стосунків. Зважаючи на відстань, яка віддаляє клієнта від фахів­ця, розрізняють контактне (консультант проводить з клі­єнтом бесіду віч-на-віч) і дистантне (заочне, яке може бу­ти письмовим або телефонним) консультування.
Консультування також поділяють з огляду на особли­вості клієнтів, на яких воно спрямоване (вік клієнтів, на­лежність до потенційно вразливої групи), або за проблема­ми, з якими звертаються клієнти.      
Нерідко доводиться консультувати родичів клієнта. Консультування є складним процесом і вимагає від фахівця спеціальної підготовки.
У соціальній роботі консультантами можуть бути спеціалісти служб соціальної роботи, залучені фахівці з пев­них проблем, колишні клієнти соціальних служб, підго­товлені волонтери, які беруть участь у реалізації соціаль­них програм. Компетентність, психологічна вивіреність і переконливість консультування значною мірою залежать від функціонування ефективної системи професійної під­тримки (супервізії).

17. Що таке директивна модель консультування в соціальній роботі? В яких випадках ­її застосування є доцільним?

Залежно від позиції консультанта під час взаємодії усі консультативні підходи поділяють на два види — дирек­тивний і недирективний.

Директивний підхід до консультативної допомоги пе­редбачає побудову такого сценарію взаємодії, в якому фахівець грає роль учителя, наставника, знавця, ведучого, а клієнт — учня, підопічного, веденого. Застосування такої моделі консультування доцільне, коли йдеться про вивче­ні психологічні феномени. В цьому випадку консультант апелює до вивіреної психологічної інформації. Надання такої інформації здійснюється у формі порад, інструкцій, вказівок, настанов чи інших форм керівництва до дії. На­приклад, так можна представити поради щодо конкретної стратегії виходу із конфлікту на певній стадії його розвит­ку тощо. Директивна модель консультативного впливу до­цільна там, де клієнт з якихбсь причин є слабким, незібра­ним (вік, афективний стан, непорозуміння, тимчасова не­організованість тощо).

Однак існує багато ситуацій, де немає і не може бути од­нозначного рішення, а роль порадника може викликати без­підставні претензії та звинувачення на адресу консультанта. У такому разі доречнішим є недирективний підхід, тобто вміння вести консультативну бесіду так, щоб стимулювати клієнта до самостійного пошуку розв'язання проблеми, прий­няття рішення, а також покладання на себе відповідальності за реалізацію задуманого. Досягти потрібного ефекту вдаєть­ся шляхом використання базових навичок ведення інтерв'ю і відмови від прямих чи опосередкованих порад.

Недирективна модель консультативної допомоги ґрун­тується на ідеях клієнтцентрованої терапії К. Роджерса. Перебуваючи в атмосфері щирості, безумовного прийнят­тя, конгруентності та емпатії, клієнт згодом сам навчаєть­ся бути конгруентним власним почуттям, установкам та орієнтаціям, розвиває здатність переживати позитивне не­оцінне ставлення до себе. Чим краще консультант вміє формувати атмосферу поваги і позитивності, тим конс-труктивнішими є зміни у психології клієнта.

Завдання консультанта полягає в тому, щоб організу­вати процес бесіди (виділити ключові моменти, поставити необхідні запитання, допомогти простежити певну логіку) і створити такі умови, в яких клієнт самостійно знайшов би вихід з проблемної для нього ситуації. Найкращим свід­ченням ефективної роботи фахівця є відчуття клієнта, що він сам знайшов вихід: «Що мені сказав консультант? Ні­чого! Однак я знаю, що мені потрібно робити!»

Успішне консультування є особливим видом допомоги, яка живиться енергією емпатії, уважного ставлення до по­тенційних можливостей клієнтів, щирості (конгруентнос­ті) почуттів. Очевидно, мають рацію спеціалісти, які, спи­раючись на результати досліджень, реальну практику, стверджують, що взаємодовірливі, конструктивні відноси­ни є конче необхідними для ефективної роботи з клієнтами у досягненні бажаних для них змін.