Класифікація професій за Є.О.Клімовим

Типи професій

Залежно від предмета праці всі професії поділяють на п'ять типів (табл. 1).

Таблиця 1.

Типи професій

Тип	Предмети праці	Приклади професій
«Людина — природа»	Різні живі організми, біологічні процеси	Тракторист-машиніст, рибовод, зоотехнік, агроном
«Людина — техніка»	Технічні системи, речові об'єкти, матеріали, види енергії	Водій, токар, диспетчер, інженер
«Людина — людина»	Люди	Продавець, медсестра, секретар-друкарка, бортпровідник, учитель
«Людина — знакові системи»	Умовні знаки, цифри, формули, коди, природні або штучні мови	Складальник, касир, діловод, бухгалтер, програміст
«Людина – художній образ»	Твори літератури, мистецтва	Перукар-модельєр, карбувальник, різьбяр по каменю, фотограф

 

1. «Людина — природа» (П). Тут головний, провідний предмет праці — жива природа. До нього належать, наприклад, професії: насінник, плодоовочівник, лаборант державної насінної інспекції, майстер-тваринник, лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу, зоотехнік, агроном.

Серед професій типу «людина — природа» можна виділити:

· професії, предметом праці в яких є рослинні організми;

· професії, предметом праці в яких е тваринні організми;

· професії, предметом праці в яких є мікроорганізми.

Цей поділ не означає, звичайно, що праця людини за професіями типу «людина — природа» спрямована лише на згадані предмети. Рослинники, наприклад, працюють у колективі, використовують різноманітну техніку, їм доводиться займатися обліком, економічною оцінкою своєї праці. Та все-таки головний предмет уваги й турбот рослинника — рослини і середовище їхнього існування.

При виборі професії цього типу дуже важливо з'ясувати, як саме учні ставляться до природи: як до місця відпочинку, розваг чи як до майстерні, в якій мають намір віддати всі сили виробництву тієї чи іншої продукції. Перевірити себе вони можуть у суспільно корисній,

продуктивній праці, пов'язаній з живою природою, або на заняттях відповідних гуртків, груп за інтересами.

І ще один аспект, який треба враховувати при виборі учнями професії типу «людина – природа». Особливість біологічних об'єктів праці полягає в тому, що вони складні, мінливі (за своїми внутрішніми законами), нестандартні. І рослини, і тварини, і мікроорганізми живуть, ростуть, розвиваються, а також хворіють, гинуть. Працівникові треба не лише дуже багато знати про живі організми, а й передбачати можливі зміни в них, часом необоротні. Потрібна ініціатива і самостійність у розв'язанні практичних завдань, дбайливість і далекоглядність.

2. «Людина — техніка» (Т). У цьому типі професій головний, провідний предмет праці — технічні об'єкти (машини, механізми тощо), матеріали, види енергії. На них багато в чому схожі також об'єкти неживої природи (надра Землі, грунт, вода, продукти лісового і сільського господарства).

Звичайно, праця тут спрямована не лише на техніку. Так, водій тролейбуса під час роботи спілкується з пасажирами, машиніст крана (кранівник) може вантажити клітки з сільськогосподарськими тваринами тощо. Та все ж провідний предмет професійної уваги і турбот працівників у цих випадках — технічні об'єкти і їхні властивості.

Серед професій типу «людина — техніка» можна виділити:

· професії, пов'язані з добуванням, обробітком грунтів, обробкою гірничих порід: прохідник, машиніст бульдозера, дизеліст бурової установки, гірничий технік, інженер-геолог і т. д.;

· професії, пов'язані з обробкою і використанням неметалевих промислових матеріалів, виробів, напівфабрикатів: столяр, оптик широкого профілю, ткач, швачка-мотористка, інженер-технолог та ін.;

· професії, пов'язані з виробництвом і обробкою металу, механічним складанням, монтажем машин, приладів: токар, оператор верстатів з програмним управлінням, слюсар-інструментальник, технік-металург, електрозварник на напівавтоматичних машинах і т. д.;

· професії, пов'язані з ремонтом, налагодженням, обслуговуванням технологічних машин, установок, транспортних засобів: слюсар-ремонтник, наладчик технологічного устаткування, інженер-механік та ін.;

· професії, пов'язані з монтажем, ремонтом будинків, споруд, конструкцій: арматурник-бетонник, електрозварник ручного зварювання, слюсар-судно-ремонтник, архітектор та ін.;

· професії, пов'язані із складанням, монтажем електроустаткування, приладів, апаратів: електромонтажник судновий, монтажник радіоапаратури і приладів, складальник мікросхем, складальник годинників, інженер-фізик та ін.;

· професії, пов'язані з ремонтом, налагодженням, обслуговуванням електрообладнання, приладів, апаратів: радіомеханік по обслуговуванню і ремонту радіо-і телевізійної апаратури, електрослюсар, наладчик верстатів з програмним управлінням, технік електрозв'язку, радіофізик та ін.;

· професії, пов'язані із застосуванням підйомних, транспортних засобів, управлінням ними: водій автомобіля, докер-механізатор, пілот цивільної авіації, інженер по експлуатації автомобільного транспорту та ін.;

· професії, пов'язані з переробкою продуктів сільського господарства: кухар, пекар, інженер-технолог по переробці харчових продуктів та ін.

Під час обробки, перетворення, переміщення або оцінки технічних об'єктів від працівника вимагається точність, послідовність дій. Оскільки технічні об'єкти практично завжди створюються самою людиною, у світі техніки є особливо широкі можливості для новаторства, технічної творчості. Крім творчого підходу до справи, у галузі техніки від людини вимагається (власне, як і скрізь) висока виконавська дисципліна.

3. «Людина — людина» (Л). Тут головний предмет праці — люди. З'ясувати нахили, інтерес до цієї галузі праці допоможе, крім навчальних предметів і власний досвід громадської роботи, участь в організації та проведенні колективних заходів.

Серед професій цього типу можна виділити:

· професії, пов'язані з навчанням і вихованням людей, організацією дитячих колективів: вихователь дошкільного закладу, майстер виробничого навчання, вчитель та ін.;

· професії, пов'язані з управлінням виробництвом, керівництвом людьми, колективами: диспетчер автотранспортного підприємства, інженер-економіст по організації виробництва та ін.;

· професії, пов'язані з побутовим, торговельним обслуговуванням: продавець, перукар, приймальник замовлень комплексного приймального пункту та ін.;

· професії, пов'язані з інформаційним обслуговуванням: телефоністка міжміського зв'язку, працівник довідкового бюро, екскурсовод та ін.;

· професії, пов'язані з інформаційно-художнім обслуговуванням людей і керівництвом художніми колективами: клубний працівник, диригент та ін.;

· професії, пов'язані з медичним обслуговуванням: фельдшер, медична сестра, лікар та ін.

Головний зміст праці в професіях типу «людина — людина» — це взаємодія між людьми. Важливою частиною цієї взаємодії є взаємини.

Для успішної роботи за професіями цього типу треба навчитися встановлювати і підтримувати контакти з людьми, розуміти людей, знати їхні особливості, а також володіти знаннями у відповідній галузі виробництва, науки, техніки, мистецтва тощо.

А працювати з людьми далеко не просто. Ось, наприклад, продавець. Під час роботи йому доводиться щохвилини контактувати з новими людьми. Покупці, звичайно, різні: є серед них прискіпливі, нерішучі у виборі товару, надто балакучі. Для продавця спілкування з покупцями — обов'язок. А тому треба мати своєрідний талант — уміння бути спокійним, ввічливим, тактовним.

Ось короткий перелік особистих якостей, які треба мати тому, хто хоче обрати професію типу «людина — людина»:

· сталий добрий настрій у процесі роботи з людьми;

· потреба в спілкуванні з людьми, безкорислива участь у громадській, шефській роботі;

· здатність розуміти наміри, помисли, настрої інших людей, подумки ставити себе на місце іншої людини;

· уміння швидко розбиратися у стосунках людей, добре розуміти, знати особисті якості інших;

· знаходити спільну мову з різними людьми.

4. «Людина — знакові системи» (3). У цьому типі професій головний, провідний предмет праці — умовні знаки, цифри, коди, природні або штучні мови. Сучасна людина весь час перебуває в світі знаків та знакових систем — тексти, креслення, схеми, карти, таблиці, формули, шляхові знаки. Отже, потрібні й відповідні спеціалісти.

До професій типу «людина — знакова система» належать:

· професії, пов'язані з оформленням документів (рідною або іноземною мовою), діловодством, аналізом текстів або перетворенням їх, перекодуванням: перекладач, секретар-друкарка, телеграфіст, технічний редактор та ін.;

· професії, предметом праці в яких е числа, кількісні співвідношення: оператор лічильних машин, контролер-касир, програміст, бухгалтер, технік-плановик та ін.;

· професії, пов'язані з обробкою інформації у вигляді системи умовних знаків, схематичних зображень об'єктів: кресляр, топограф, технік-геодезист, інженер та ін.

Щоб успішно працювати за будь-якою професією цього типу, необхідна здатність подумки занурюватися в світ, здавалося б, сухих позначень, абстрагуватися від суто предметних властивостей навколишнього світу й зосереджуватися на відомостях, які виражені у вигляді знаків. Коли обробляється така інформація, постає завдання контролю, перевірки, обліку, обробки даних, а також створення нових знаків, знакових систем.

5. «Людина — художній образ» (X). У цьому типі професій провідний предмет праці — художній образ, способи його побудови. Тут можна виділити:

· професії, пов'язані з образотворчою діяльністю: столяр по виробництву художніх меблів, різьбяр по каменю, світлоелектротехнік (театральний), конструктор-модельєр взуття, художник-графік та ін.;

· професії, пов'язані з музичною діяльністю: настроювач піаніно і -роялів, артист оркестру, композитор та ін.;

· професії, пов'язані з літературно-художньою діяльністю: редактор художньої літератури, літературний працівник та ін.;

· професії, пов'язані з акторсько-сценічною діяльністю: артист театру, артист естради та ін.

Одна з особливостей професій типу «людина — художній образ» полягає в тому, щозначна частка трудових зусиль працівника залишається невидимою для стороннього спостерігача. Більше того, часто докладаються спеціальні зусилля для створення ефекту легкості, невимушеності кінцевого результату праці. Так, за виступом артиста, що триває всього кілька хвилин, стоїть щоденна багатогодинна праця.

Обираючи професію цього типу, учням потрібно подумати саме про цю, невидиму працю, яка може виявитись непосильною.

Отже, ми виділили п'ять типів професій і позначили їх відповідно літерами П, Т, Л, З, X. Вони й становлять перший ярус піраміди (див. рис. 1).

Групи професій

Передостанній ярус піраміди (див. рис. 1) – класифікація професій за умовами праці. Виділяють чотири групи професій:

1. Праця в умовах звичайного («побутового») мікроклімату (П). До цієї групи можна віднести професії бухгалтера, економіста, кресляра, вчителя та ін.

2. Праця з перебуванням на відкритому повітрі з різкими перепадами температури, вологості (В). Приклади професій: будівельник, пожежник, рільник та ін.

3. Праця в незвичайних умовах: під землею, під водою, на висоті, у повітрі, в гарячих цехах, у цехах з неминучою виробничою шкідливістю (Н). Приклади професій: пілот, шахтар, водолаз та ін.

4. Робота з підвищеною моральною відповідальністю за здоров'я, життя людей, за значні громадські, матеріальні цінності (М). До цієї групи належать професії вчителя, лікаря, інспектора міліції, інженера з техніки безпеки та ін.

Наведений поділ професій за умовами праці, звичайно, умовний. Часто люди однієї професії працюють у різних умовах, а тому доводиться орієнтуватися на основні з них.

 

 

Кожна людина хоча б раз в житті обирала собі професію. Для прийняття правильного рішення при виборі професії тобі необхідно враховувати ряд факторів – власні побажання, психологічні особливості та можливості, не слід забувати й про потреби ринку праці. Для цього існує так звана “формула вибору професії”, яка в загальному вигляді показує первинний алгоритм прийняття оптимального рішення в поєднанні наступних компонентів: “хочу” – “можу” – “треба”. Розкриємо коротко суть цих компонентів.

I. ”Хочу” – намагання особистості, тобто твої інтереси, нахили, мотиви, плани, професійні наміри. Це те заняття, яке ти робиш з інтересом, з бажанням, за власною ініціативою (як у школі, так і в позаурочний час). Якщо вибрана справа подобається, то ти охоче будеш працювати, підвищувати свою кваліфікацію, користуватися авторитетом, і в результаті, більше зароблятимеш.

II. ”Можу” – можливості особистості, тобто твій стан здоров’я, наявний досвід (знання, вміння. навички), психофізіологічні якості, здібності до різних видів діяльності. Наприклад, в якихось справах ти більш успішний, довго можеш займатися цією справою не втомлюючись, а в інших, навпаки, швидко починаєш нервувати, сердитись, у тебе нічого не виходить.

III. “Треба” – потреби суспільства, тобто твої уявлення про обов’язок, моральні установки, ціннісні орієнтації, знання світу професій і про перспективні спеціальності, які користуються попитом на ринку праці, і вірогідність працевлаштування за обраною професією. Слід врахувати, що отримання статусу безробітного – невиграшний початок трудової кар’єри. Тому вибираючи професію потрібно узгодити свій вибір з потребами суспільства в кадрах, кон’юнктурою ринку праці.

Але кінцевий оптимальний вибір своєї професії можна зробити тільки тоді, коли ти проаналізуєш всі компоненти формули вибору професії і співставиш їх між собою та з вимогами професії до людини і вони співпадуть між собою хоча би частково

 

Як тобі уже стало зрозуміло, вибір професії – це складний і відповідальний крок у житті кожного, тому його потрібно робити свідомо й обдумано. Ти вже ознайомився з формулою вибору професій, яка показує первинну логіку вибору професії. Досягнути ж свої мети тобі допоможе детальніший алгоритм цього вибору, який передбачає наступні кроки.

Крок 1

Подумай, що тебе цікавить у житті, до чого ти прагнеш, чим тобі подобається займатися, що б ти хотів робити, які професії тобі подобаються, які умови праці тебе приваблюють, що ти хотів би отримувати від своєї майбутньої професії? (звернись до “Словника професій”). Давши відповідь на ці питання ти зробиш перший крок до правильного, свідомого вибору професії.

Крок 2

Якщо ти не можеш визначити професії, які тобі подобаються, тоді уважно вивчи класифікацію професій за предметом, метою, знаряддями і умовами праці (звернись до пункту Класифікація професій) і щоб звузити поле пошуку “своєї” професії, зупинись на одному з п’яти типів і трьох класів професій (скористайся диференцiйно-дiагностичним і професiйно-дiагностичним опитувальником) і запиши формули “своїх” професій (див. мал. Яруси класифікації професій). Звернись до спеціаліста з профорієнтації (профконсультанта чи профорієнтолога служби зайнятості) за розшифровкою твоїх формул і запиши назви професій, які зашифровані в них та ознайомся з ними (звернись до “Словника професій” чи відповідної літератури).

Крок 3

Визнач свій професійний тип та відповідне професійне середовище, яке тобі підходить найкраще (скористайся методикою класифікації професій), та узгодь його з професіями, які ти визначив для себе в попередньому кроці.

Крок 4

Вивчи свої професійні інтереси і нахили, мотиви вибору професії скориставшись методикамиКарта інтересів, ДДО, ПДО, Мотиви вибору професії (Звернись до пункту Визначення своїх можливостей стосовно професії) і співстав їх з професіями, які тобою були визначені в попередніх кроках. Якщо там були професії, які не співпали з твоїми інтересами і нахилами, то викресли їх зі свого списку, залишивши тільки ті, які потрібно поглиблено вивчити.

Крок 5

Вивчи детально описи відібраних професій; поговори, по можливості, з представниками цих професій та з’ясуй, в чому зміст їхньої праці, чим вони їм подобаються. Познайомся з характером і умовами їх праці, поцікався, де вони отримували цю професію і які реальні можливості працевлаштування за ними. Спробуй, по можливості, випробувати себе в цих професіях, хоча би в змодельованих професійних ситуаціях.

Крок 6

Склади перелік вимог, які висувають визначені тобою професії до людини, до її психофізіологічних і фізичних якостей та запиши їх (звернись до “Словника професій”). Визнач, наскільки всі записані тобою вимоги важливі – можливо є менш важливі вимоги, які, за великим рахунком, можна і не враховувати.

Крок 7

Вивчи самого себе якомога глибше, тобто визнач свої задатки, здібності, темперамент, риси характеру, вольові якості («Визначення своїх можливостей стосовно професії» – методики:Спеціальні здібності людини, Загальні творчі здібності, Опитувальник Айзенка, Характерологічні риси особистості, Професійно важливі риси характеру особистості, Вольова організація особистості), трудові навички (за результатами вивчення шкільних предметів та занять у гуртках, секціях, спецшколах тощо); визнач свій фізичний розвиток і стан здоров’я (звернись до лікарів).

Крок 8

Дізнайся в міському (районному) та обласному центах зайнятості про професії та спеціальності, які потрібні на ринку праці сьогодні (звернись до сторінки “Сучасний стан та перспективні потреби ринку праці Рівненщини”) та реальне працевлаштування за спеціальностями, які ти визначив для себе (звернись на сторінку “Роботодавці Рівненщини”) та визнач бажаний рівень професійної підготовки за ними (звернись до сторінки “Де отримати професію”).

Крок 9

Оціни свою відповідність вимогам кожної з професій, які ти визначив і проаналізував: чи розвинені у тебе професійні якості, чи відповідають твої здібності, психологічні особливості, стан здоров’я вимогам професій, які ти хотів би обрати. Визнач, яка професія із всього списку найбільше тобі підходить за всіма пунктами вимог. Якщо вони, в основному, співпадають, або є можливість їх подальшого розвитку, тоді ти на правильному шляху. Якщо вони частково не співпадають, тоді з’ясуй, у чому причина та розроби план самовиховання і саморозвитку необхідних для цієї професії якостей. Якщо вони, на твій погляд, повністю не співпадають, тоді тобі необхідно порадитись зі спеціалістом-психологом або професійним консультантом. Враховуючи його поради, відкоригуй подальший план своїх дій.

Крок 10

Визнач, які труднощі, перешкоди, помилки, протидії тих чи інших людей можуть виникнути при досягненні твоєї професійної мети (звернись до сторінки «Помилки при виборі професії»).

Крок 11

Визнач основні практичні кроки до успіху: у якому навчальному закладі ти можеш отримати професійну освіту (звернись до сторінки “Де отримати професію”), як розвивати у собі професійно важливі якості (звернись до профконсультанта, педагогів), як можна отримати практичний досвід роботи за “своєю” спеціальністю (займатись у відповідних гуртках, секціях, МАН тощо), як підвищити свою професійну майстерність та конкурентоспроможність на ринку праці.

Крок 12

Перед тим, як прийняти остаточне рішення, не забудь порадитися також з батьками, рідними, друзями, вчителями, психологом, профконсультантом, шкільним лікарем та іншими дорослими, які добре знають тебе.

Зробивши остаточний вибір, розроби план самопідготовки до зустрічі з майбутньою професією, включаючи вибір навчального закладу. Не відступай перед труднощами, будь наполегливий у досягненні поставленої мети.

 

\Не кожній людині вдається зробити правильний вибір професії. Щоб не виникло труднощів, перешкод, протидій тих чи інших людей при виборі професії тобі допоможуть декілька наших підказок.

1. Невміння/небажання розібратися у своїх особистих якостях (нахилах, здібностях, мотивах). Розібратися у собі вам допоможуть профконсультанти, батьки, вчителі, друзі, психологічні тести, статті та публікації на тему популярної психології. Але необхідно мати на увазі, що серед них багато непрофесійних, так що відносьтесь критично як до результатів тестів, так і до написаного у психологічних книгах.
2. Незнання/недооцінювання своїх фізичних особливостей, суттєвих при виборі професії. Існують професії, які можуть бути вам протипоказані, так як вони можуть погіршити стан вашого здоров’я.
3. Захоплення тільки зовнішньою чи якою-небудь окремою стороною професії. За легкістю, з якою актор створює на сцені образ, стоїть наполеглива щоденна праця. А журналісти не завжди виступають у телепередачах. Частіше вони опрацьовують велику кількість інформації, архівів, розмовляють з десятками людей, перед тим як підготувати 10-хвилинне повідомлення, яке до того ж озвучить хтось інший (диктор на телебаченні).
4. Ототожнення шкільного навчального предмету з професією чи погане розрізнення цих понять. При виборі професії потрібно враховувати, які реальні заняття і професії за цим предметом стоять. Професій існує набагато більше, ніж шкільних предметів. Професії зазвичай можуть бути асоційовані з декількома шкільними предметами.
5. Перенесення ставлення до людини, представника тієї чи іншої професії, на саму професію. Не слід вибирати професію тільки тому, що подобається чи не подобається людина, яка займається даним видом діяльності. Особливо небезпечне захоплення викладачем. Часто здійснюється помилка, коли намагаються отримати професію кумира – спортсмена, політика, журналіста, артиста.
6. Застаріле уявлення про зміст і характер праці у сфері матеріального виробництва. У всі професії, найперше у робітничі, впроваджується складна та цікава техніка, нові технології, підвищується культура праці. Комп’ютер впроваджується у всі сфери діяльності.
7. Вибір професії під впливом друзів (за компанію). Професію ми вибираємо за своїм “смаком” і “розміром” так само, як одяг і взуття. Порівняйте себе з друзями, а не сліпо повторюйте. Намагайтеся помітити, чим ви відрізняєтесь від друзів і в чому ваша схожість. Це допоможе зрозуміти, що якщо хтось хоче бути пожежником (а він людина, яка любить ризикувати), вам ця професія може не підійти (ви дуже обережні, розсудливі).
8. Стереотипи про престижність професії. Деякі важливі для суспільства професії вважають негідними, непрестижними (наприклад, сміттяр). Економіст чи психолог не більш корисний для суспільства, ніж хімік чи слюсар. Престижність професії має враховуватися, але після врахування ваших інтересів, нахилів і здібностей. Інакше будете володіти “модною” спеціальністю, яка не приносить задоволення, чи виявитесь непридатним до виконання основних робітничих функцій.
9. Відсутність знань про вимоги, які висуває професія до особистості.
10. Орієнтація відразу на професії вищої кваліфікації (вчений, космонавт, дипломат, пілот, військовий стратег та ін.) і нехтування деякими важливими для народного господарства професіями.
11. Фатальність вибору. В будь-якій сфері діяльності відбуваються зміни занять, посад в міру зростання кваліфікації людини. При цьому найбільшого успіху досягає той, хто добре пройшов початкові ступені. Проаналізуйте ситуацію на ринку праці. З кожним роком з’являються нові професії. Доведеться регулярно підвищувати кваліфікацію, освоювати суміжні спеціальності. Не бійтеся, що вибір професії ЗАРАЗ фатальним чином визначить вашу долю. Зміна вибору, освоєння нової спеціальності зробить вас цінним спеціалістом, незамінним у міждисциплінарних галузях діяльності. Перша професія, навіть якщо ви потім передумаєте і знайдете щось більш привабливе, знадобиться у непередбачуваних ситуаціях.
12. Незнання основних дій, операцій та їх порядку при вирішенні, обміркуванні завдання при виборі професії. Розробіть для себе власний план-список необхідних для вибору професії дій. До нього можуть бути включені: аналіз пропозицій на ринку освіти, аналіз попиту на ринку праці, об’єктивна оцінка своїх здібностей, нахилів, знань тощо. Визначте, що необхідно знати, співставити, порівняти, зважити, обираючи професію.

Існує така думка: немає безталанних людей, є люди, котрі займаються не своєю працею

Таким чином розглянуті та рекомендовані нами чинники вибору професії та враховані всі “за” і “проти” дають тобі можливість зробити правильний професійний вибір. За допомогою ти завжди можеш звернути до спеціалістів з цього питання (психологів, профконсультантів, профорієнтологів), які обміркують з тобою рівень підготовленості до вибору професії, намітять план твоєї самопідготовки, активізацію практичної проби сил у ході трудового навчання, виробничої практики, розвитку якостей особистості, стимулювати появу ініціативи і самостійності в процесі підготовки до вибору професії.

 

Класифікація професій за Є.О.Клімовим.

Як було сказало вище, світ професій великий і складний, і ознайомитись з усіма професіями у тебе немає можливості, а лише з невеликою їх частиною, то найкраще ознайомитись з представниками певних груп професій, утворених на основі схожості між ними. Тому вибираючи професію людина спрямовує свої помисли перш за все на те, з чим вона буде працювати, тобто на предмет праці, потім на те, що вона буде робити з ним, тобто на мету праці. Важливо також знати, чим вона буде впливати на предмет, тобто знаряддя праці, і де вона буде працювати, тобто умови праці. Виходячи з цього вчені й запропонували відповідно класифікувати професії за такими ознаками: предметом, метою, знаряддями та умовами праці. Цю класифікацію розробив російський професор, доктор психологічних наук, академік РАО Є.О. Клімов разом із своїми колегами.

На основі відмінностей у предметах праці всі професії запропоновано поділити на п’ять типів: “людина - природа”, “людина - техніка”, “людина – людина”, “людина - знакова система”, “людина - художній образ”.

• Людина – природа (П)- предметом праці є живі організми, рослинний і тваринний світ, біологічні процеси, земля, вода: біолог, ветеринар, зоотехнік, тваринник, агроном, овочівник, садівник, лісник, геолог, океанолог тощо.
• Людина - техніка (Т) – предметом праці є машини, апарати й установки, технічні системи, матеріали й енергія: інженер, машиніст, шофер, кранівник, слюсар, радіомеханік, токар, сталевар тощо.
• Людина - людина (Л) - предметом праці є самі люди, групи людей чи колективи: офіціант, продавець, лікар, вчитель, вихователь, юрист, екскурсовод тощо.
• Людина - знакова система (З) – предметом праці є схеми, цифри, умовні знаки, формули, слова, шифри, коди, таблиці: програміст, статист, економіст, коректор, друкарка, комірник, обліковець, кресляр, топограф.
• Л юдина – художній образ (Х) – предметом праці є художні образи, їх роль, елементи та особливості, засоби їх побудови: ювелір, фотограф, актор, письменник, музикант, художник.

 

За метою праці виділяють три класи професій: гностичні (пізнавальні), перетворювальні, пошукові (винахідницькі).

• Гностичний клас (Г) професій: досліджувати, розпізнавати, відрізняти, визначати, перевіряти; розбиратись у складних явищах, оцінювати (робити висновки на основі різноманітних ознак об’єкта), перевіряти за наперед відомими ознаками, сортувати і т. ін.: контролер технічного контролю (техніка), коректор (знакова система), критик (художній образ), санітарний лікар (людина), лаборант хіміко-біологічного аналізу (природа).
• Перетворювальний клас (П) професій пов’язаний з активним перетворюванням предмету праці, його обробкою, переміщенням, упорядкуванням, обслуговуванням, здійсненням впливу на нього, організацією праці. Причому, в одних випадках може відбуватись перетворення безпосередньо в процесі дії на об’єкт праці, а в інших – перетворювальна діяльність спрямовується на види енергії, інформацію, різні процеси: столяр (техніка), учитель (людина), рільник (природа), кресляр (знакова система), реставратор (художній образ).
• Клас пошукових (В) характеризують професії практичної праці, близькі до класу перетворювальних – винайти, придумати, знайти новий варіант, сконструювати: вчений, конструктор-модельєр одягу, конструктор меблів, дизайнер, аранжувальник квітів тощо. Останній клас нечисленний за кількістю віднесених до нього професій.

Існують професії, які поєднують в собі ознаки двох і навіть трьох класів.

 

У залежності від знарядь (засобів) праці професії поділяють на чотири відділи. Це професії пов’язані з використанням:

• ручних (Р) знарядь праці - викрутка, гайковий ключ, молоток, долото, електричний дриль, фарборозпилювач, пневматичний відбійний молоток і т. ін. – слюсар-складальник, монтажник радіоапаратури, столяр, тесля, ювелір, гравіювальник, хірург, стоматолог, музикант тощо;
• машин (М) з ручним керуванням, їх ще можна назвати професіями машинно-ручної праці – це токар, фрезерувальник, машиніст баштового крана, машиніст тепловоза, тракторист-машиніст та ін.;
• автоматизованих і автоматичних (А) систем, машин, апаратів, роботів - оператор прокатного стану, диспетчер енергосистеми, апаратник хімічного виробництва, оператор автоматичних потокових ліній, сталевар, друкар, ткаля та ін.;
• функціональних засобів (Ф), знарядь праці - роль знарядь праці тут відіграють функціональні засоби поведінки та мови людини, жести, вимова звуків, слів, виразів, змістові та емоційні інтонації, міміка обличчя або окремі властивості організму - вчитель, вихователь, диктор, актор, диригент хору чи оркестру. Функціональним засобом може бути і організм людини (артист балету, спортивний тренер, співак, акробат).

 

За умовами праці всі професії поділяються на чотири групи:

• побутові (П) – праця вумовах звичайного побутового мікроклімату - бухгалтер, економіст, бібліотекар, кресляр, вчитель, конструктор та ін.;
• праця на відкритому повітрі (В) – будівельник, пожежник, рільник, лісник, агроном та ін.;
• праця в незвичайних (Н) умовах: на висоті, під землею, під водою, в повітрі, у космосі, в гарячих цехах тощо - шахтар, водолаз, монтажник сталевих конструкцій, космонавт, пілот тощо
• праця з підвищеною моральною (М) відповідальністю за здоров’я і життя людей, матеріальні цінності - лікар, вчитель, інспектор міліції, інженер з техніки безпеки, суддя, продавець, інкасатор, касир, та ін.

 

Схематично цю класифікацію можна подати у вигляді піраміди із п’яти ярусів: типи, класи, відділи, групи професій з умовними позначеннями (Див. мал. 1.). На вершині цієї піраміди розташовується вільний ярус-прямокутник, який призначений для умовного позначення майбутньої твоєї професії у вигляді відповідної формули професії. Цю схему можна розглядати і як „драбину”, сходження по якій допомагає тобі обмірковувати вибір майбутньої професійної діяльності: від визначення типу професії до обговорення класу, підбору відділу та уточнення групи власної професії. Після такого „сходження” тобі необхідно записати умовне позначення (формулу) вибраної професії.

 

 

- 1 -

 

Важлива роль в здійсненні профорієнтаційної роботи в школі належить вчителю трудового навчання. Загальнотехнічна підготовка його дозволяє орієнтуватися в загальних закономірностях пристрої і застосування технічних об'єктів, розуміти перспективи і шляхи технічного прогресу в різних галузях виробництва.

Вчителю праці належить особливе місце у формуванні у молодого покоління таких рис вдачі, як працьовитість, пошана до людей, що творять матеріальні блага.

Зміст трудового навчання дає можливість вчителю ознайомити учнів з багатьма професіями, виховати інтерес до них. Особлива, нічим не замінима цінність уроків праці в роботі профорієнтації полягає в тому, що тут школярі не тільки одержують певні знання, але в процесі створення конкретних об'єктів праці, що мають суспільно корисну значущість, вони придбавають спеціальні уміння і навики, пробують свої сили в практичній діяльності, розвивають професійні інтереси і здібності.

Перед вчителем праці коштує задача так організувати роботу, щоб кожний учень не тільки пережив почуття радості за зроблену роботу, але щоб вони переросли в бажання, а потім і в звичку трудитися, приносити користь людям, щоб виник стійкий інтерес вибору професії.

В своїй роботі вчителю праці треба використовувати такі форми і методи діяльності, які забезпечують найбільшу активність і самостійність учнів, в оволодінні знаннями і особливо трудовими уміннями. До них відносяться лабораторно-практичні, навчально-виробничі роботи, виробничі екскурсії, виробнича практика, що включає самостійні спостереження, досліди, аналізи, розрахунки, рішення виробничих задач, безпосередньо продуктивна праця.

Велику допомогу в роботі вчителя надають наперед складені їм картки професій, за допомогою яких він може включити інформацію про професії в урок. Вчитель знайомить школярів не тільки з професіями, але і з економікою, організацією, технікою і технологією виробництва, шляхами освоєння професій.

На своїх уроках вчитель праці має нагоду спостерігати за кожним учнем, бачити його відношення до виконуваної роботи, виявляти інтереси, здібності, що необхідно в проведенні роботи профорієнтації. Від уміння вчителя спостерігати залежить результативність спостережень.

Важлива і інша сторона діяльності вчителя праці в процесі трудового навчання він логічно може пов'язувати відомості про професійну працю з вивченням конкретних тим.

Вчитель звертає увагу що учнів на перспективи розвитку груп професій, на все зростаючі вимоги, що пред'являються ними до людини, на необхідність міцних і систематичних знань.

Вирішальним чинником в роботі профорієнтації є сама особа вчителя. Синтез особистих якостей вчителя, його знання, уміння і навики, постійно збагачені спостереженнями і аналізом своєї роботи і роботи своїх колег, вивченням передового досвіду, матеріалістичний світогляд визначають його педагогічну майстерність, високу кваліфікацію і компетентність в роботі. Всі ці якості сприяють розвитку в учнях бажання самим навчитися працювати так само.

В проведенні роботи профорієнтації в школі важливе місце займають позакласні заняття за інтересами, зокрема виробничо-технічні кухлі, якими, як правило, керують вчителі трудового навчання. При плануванні і організації роботи в таких кухлях вчитель повинен створити всі умови для творчого розвитку у спеціальних здібностей, що учнів: конструкторських, винахідництв і ін. В процесі проведення занять виробничо-технічних кружків є всі можливості залучення учнів в діяльність, по своєму характеру близьку до професійної, що сприяє вихованню працьовитості, допитливості, творчого відношення до справи.

Для успішного проведення профорієнтації вчитель повинен знати основні теоретичні положення системи роботи профорієнтації з учнями, уміти застосовувати основні форми і методи професійної орієнтації школярів.

Нижче приведений зразковий перелік знань і умінь, якими повинен володіти вчитель трудового навчання для успішного проведення професійної орієнтації учнів.

Знання

Уміння

Поняття 0 профорієнтації: її зміст, загальні і специфічні методи роботи. Роль суспільно корисної, продуктивної праці в підготовці учнів до вибору професії. Типові помилки при виборі професії. Основні тенденції в розвитку народного господарства країни. Особливості конкретного економічного району і потреби його в кадрах. Основні види промислових і сільськогосподарських підприємств, транспорту, зв'язку, сфери обслуговування. Типи навчальних закладів для професійної підготовки фахівців даних галузей. Класифікація професій. Поняття професіограми. Методи вивчення особи для визначення профпридатної. Основні напрями роботи профорієнтації в процесі трудового навчання. Перелік професій і спеціальностей, пов'язаних з технічною, сільськогосподарською і обслуговуючою працею (відповідно до навчальної програми). Вимоги, що пред'являються цими професіями до людини, протипоказання для вибору професій. Основні питання трудового законодавства.

Організація і проведення зустрічей, бесід про професії, комплексних екскурсій, переглядів, прослуховувань теле- і радіопередач і т.д. в цілях профорієнтації учнів. Розробка і застосування анкет, опитувальників, тестів, карт інтересів і т.д. для вивчення учнів в меті профорієнтацій. Застосування професіограм в навчально-виховному процесі. Ведення документації профорієнтації. Встановлення зв'язку між трудовим навчанням і окремими темами по основах наук в цілях профорієнтації. Складання перспективно-тематичних і поурочних планів з урахуванням задач профорієнтації і можливостей конкретних тим. Здійснення профорієнтації в системі гурткових занять і факультативів, в умовах трудових об'єднань старшокласників. Використовування специфічних методів, форм, прийомів і засобів роботи профорієнтації на уроках трудового навчання.

Значне місце в тій, що проводиться шкільним вчителем праці роботі профорієнтації займає вивчення особи учнів, без якого неможливо орієнтувати їх на вибір відповідних професій, проводити профконсультаційну роботу, виховувати у них любов до праці, бажання трудитися. В процесі трудового навчання вчителю надаються великі можливості для визначення індивідуальних особливостей кожного школяра, оскільки саме при виконанні практичних робіт, в спілкуванні з колективом найбільш яскраво виявляються ті якості людської особи, які мають вирішальне значення для професійного самовизначення, і зокрема працьовитість, творчий підхід до виконуваної роботи; особливість темпераменту, характеру, пам'яті, мислення; інтереси, здібності до виконання певної роботи, уміння організувати свою працю, робоче місце, уміння працювати в колективі.

Успіх всієї роботи профорієнтації залежить від знань вчителем психології особи, способів її вивчення, уміння знайти на основі цього вивчення індивідуальний підхід до кожного учня.

В роботі необхідно керуватися принципом «взнати, до чого здібний учень», а не «хто більш менш розвинутий».

Для того, щоб допомогти молодій людині у виборі професії, необхідно вивчити властиві йому особливості і рекомендувати той вид праці, яка принесе задоволення йому і користь суспільству.

При вивченні особи в цілях профорієнтації доцільно керуватися наступними положеннями: вивчати поведінку особи в конкретній ситуації, в конкретному колективі, в якому вона формується; вивчати особу через діяльність; розглядати особу в розвитку, а не як щось було застигле; враховувати тимчасові психічні стани особи, відношення до товаришів.

Професійну орієнтацію вчитель трудового навчання повинен проводити в тісній взаємодії з батьками учнів.

Залежно від відношення батьків до вибору професії дітьми їх можна розділити на три групи:

батьки, які беруть активну участь в підготовці своїх дітей до вибору професії, активно допомагають їм вибрати професію з урахуванням їх психофізіологічних особливостей і потреб суспільства;

батьки, які нав'язують дітям професію без урахування бажань; інтересів і реальних можливостей школярів;

 батьки, які займають нейтральну позицію, вважаючи, що діти самі виберуть собі професію, що в цьому їм допоможе школа.

Тому роботу з батьками по підготовці учнів до вибору професії слід вести диференційований.

Серед різноманітних форм роботи вчителя трудового навчання з батьками учнів по підготовці їх до вибору робочих професій найбільш часто застосовують наступні: проведення бесід, диспутів характеру профорієнтації; організація зустрічей батьків з представниками різних професій (при участі в зустрічах школярів); індивідуальна профконсультаційна робота з батьками.

Професійну орієнтацію учнів вчитель трудового навчання повинен проводити в тісній взаємодії з ПТУ і базовими підприємствами. Тут можуть бути застосований наступні форми спільної діяльності:

заняття виробничо-технічних кружків на базі ПТУ; екскурсії учнів в ПТУ і на підприємства; організація сумісних виставок технічної творчості, олімпіад по праці і техніці; шефство навчальних груп і майстрів ПТУ, колективів, цехів, ділянок, бригад над окремими класами; наставництво; дні відкритих дверей на підприємстві, в ПТУ, МНВК; бесіди про провідні професії, про економічний і соціальний розвиток міста, району, про потреби в робочих кадрах; допомога базових підприємств і ПТУ в зміцненні навчально-матеріальної бази трудового навчання; виділення фахівців для практичного навчання учнів; створення клубів профорієнтацій з участю шкіл, ПТУ, підприємств; створення бригад профорієнтацій з учнів ПТУ і шкіл; взаємозв'язок в роботі суспільних організацій шкіл, ПТУ і підприємств; допомога ПТУ і підприємств в оформленні кутів і навчально-методичних кабінетів профорієнтації; організація в шкільних майстерних продуктивної праці по виконанню замовлень училищ і підприємств; розвиток системи колективного і індивідуального наставництва кадрових робочих, інженерно-технічних працівників, випускних груп ПТУ, що учнів, в школах, МНВК; проведення систематичної роботи профорієнтації з батьками школярів шляхом організації тематичних лекторіїв, екскурсій в ПТУ, батьківських конференцій, зустрічей з працівниками училищ, новаторами виробництва; організація в школі силами інженерно-педагогічного колективу училищ спеціального факультативу про систему ПТО.

В цій спільній роботі по профорієнтації учнів школи, ПТУ і базового підприємства велика роль вчителя праці.

Значне місце в діяльності вчителя трудового навчання по професійній орієнтації учнів займає індивідуальна робота профорієнтації, направлена на формування загальнотрудових умінь і навиків, інтересів і схильностей відповідно до психофізіологічних особливостей особи школяра. Цю роботу вчитель проводить приблизно в такій послідовності:

спостерігає за учнем в процесі навчання і продуктивної праці, визначає його схильності і здібності;

встановлює, чи вибрав учень певну професію або групу професій;

виявляє (у учня) мотиви вибору їм даної професії;

уточнює (по довідниках) відомості про професію, що цікавить учня (або вибрану учнем);

знайомиться з матеріалами медичного обстеження; встановлює, чи відповідає здоров'я учня вимогам і специфіці обираної їм професії;

уточнює потреби, народного господарства міста, району, області в кадрах по професії, вибраній учнем;

бере участь в підготовці висновку про сфери трудової діяльності школяра, що рекомендуються.

Якщо вибрана професія відповідає психофізіологічним особливостям особи і співпадає з потребами суспільства, вчитель дає рекомендації по поглибленню знань, необхідних для оволодіння цією професією, ради з перевірки своїх можливостей в трудовій діяльності.

Якщо вибрана професія не відповідає особливостям особи, вчитель намічає і проводить комплекс заходів по безконфліктній переорієнтації учня на іншу, більш відповідну для нього область діяльності. Для цього:

знаходить відомості про ті професії, які найбільш відповідають психофізіологічним особливостям особи і характеризуються більш високим попитом;

намічає і проводить заходи щодо розширення в учня уявлення про професію, що рекомендується (бесіда, перегляд кінофільмів і т. д.);

повідомляє додаткові відомості про шляхи оволодіння професією, можливостях працевлаштування, про режим і оплату праці, про професійні навчальні заклади, умовах прийому і навчання в них;

підтверджує думку учня про правильність вибраної професії.

Таким чином, основна задача вчителя трудового навчання в області професійної орієнтації учнів полягає у формуванні у школярів готовності до вибору професії відповідно до психофізіологічних особливостей і потреб суспільства в кваліфікованих кадрах.

Під готовністю школярів 9 класу до вибору робочої професії слід розуміти: свідомість трудових задач, що стоять перед нашим народом; правильне відношення до. головним соціальним цінностям, у тому числі до праці взагалі, до праці розумової і фізичному, до праці в місті і сільській місцевості; сформованість суспільно значущих мотивів вибору професії; наявність загальнотрудових якостей — працьовитості, організованості, ощадливості і др.; прагнення до розширення спеціальних знань в області діяльності, що цікавить; бажання оволодіти професійними уміннями і навиками; знання професіограм професій, що цікавлять; відповідність особових якостей вимогам обираної професії або профілю трудової підготовки в старших класах.

Таким чином, в роботі вчителя трудового навчання по професійній орієнтації учнів можна виділити наступні напрями:

професійна освіта — ознайомлення учнів з областями трудової діяльності, окремими галузями народного господарства, професіями і спеціальностями;

професійне виховання — виховання у молоді стійких професійних інтересів до тієї або іншої професії, а також соціальної рівності професій і сфер трудової діяльності;

вивчення особи школяра в цілях професійної орієнтації, формування трудових і професійних інтересів;

педагогічна профконсультація — порада що вчиться про види трудової діяльності, професії і спеціальності, самі відповідні його моральним якостям, знанням і схильностям.

При цьому слід зазначити, що робота профорієнтації в практичній діяльності вчителя праці — це не організація окремих заходів, що створює додаткове навантаження, а цілеспрямована навчально-виховна робота, невід'ємною частиною якої є і професійна орієнтація. Правильна постановка цієї роботи покращує якість знань учнів і активізує процес навчання і виховання. Роботу по профорієнтації школярів, яку проводить вчитель праці, він повинен тісно пов'язувати з роботою класного керівника, вчителів по основах наук і керівників шкільних і позашкільних кружків, з діяльністю позашкільних установ. У ряді шкіл входить в практику проведення системи класного годинника, організація факультативних занять по профорієнтації. Важливо при цьому забезпечити спадкоємність у всій цій багатоманітній роботі.

В спільній роботі вчителів трудового навчання і класних керівників особливо ефективні такі форми діяльності, як розробка і проведення заходів (комплексні і цільові екскурсії, тематичні зустрічі, конкурси захисту професій і професійної майстерності, зустрічі з передовиками виробництва і т. д.)профорієнтацій, обмін інформацією про результати спостереження і підготовка в кінці навчання характеристики-рекомендації про сфери трудової діяльності, проведення занять по курсу «Основи вибору професії», професійну освіту класних керівників і вчителів по основах наук.

Така спільна і цілеспрямована діяльність вчителів, класних керівників, адміністрації і суспільних організацій школи в тісній співдружності з сім'єю, виробничими колективами і професійними навчальними закладами є заставою успішної підготовки дев'ятикласників до усвідомленого вибору професії.