Оформлення результатів соціологічного дослідження

 

Завершальний етап емпіричного соціологічного дослідження передбачає обробку, аналіз і інтерпретацію даних, здобуття емпірично обгрунтованих узагальнень, виводів і рекомендацій.

Обробка даних включає наступні компоненти:

1) Редагування і кодування інформації. Основне призначе­ння цього кроку полягає в уніфікації і формалізації тієї інфор­мації, яка була отримана в ході дослідження. 2) Створення змінних. Зібрана на підставі анкет інформація у ряді випадків прямо відповідає на ті питання, які необхідно вирі­шити в дослідженні, оскільки питання отримали форму індика­торів в процесі операціоналізації. Зараз же необхідне про­вести зворотну процедуру, тобто перевести дані у форму, яка б відповідала на питання дослідження. 3) Статистичний аналіз. Цей крок є ключовим в процесі аналізу соціоло­гічних даних.

В ході статистичного аналізу виявляються деякі ста­тистичні закономірності і залежності, які дозволяють со­ціологу зробити певні узагальнення і висновки. Для проведе­ння статистичного аналізу соціологи використовують велике число різних математичних методів, що дозволяють максимально повно аналізувати зібрану інформацію. У сучасній соці­ології для цієї мети активно застосовуються ЕОМ, доповнені про­грамами математико-статистичної обробки.

Основний напрям в обробці первинної соціологічної інформації полягає в її  узагальненні, найбільш простою формою узагальнення первинної соціологічної інформації є групування — об'єднання за істотними ознаками одиниць об'єкту в однорідні сукупності. Процедурі групування, як правило, передує ретельний логічний аналіз проблеми. В ході цього аналізу визначається підстава групування, тобто основні ознаки, смислові одиниці і так далі, по яких відбувається розбиття сукупності, що вивчається, на однорід­ні групи. Виділені групи можна легко зіставляти, порівню­вати, а значить, можливо, глибше проаналізувати те або інше соці­альне явище.

Наукова обгрунтованість групування залежить і від дотримання основних принципів групування в процесі його здійснення: розчленовування різнорідних явищ на однорідних; знаходження однотипних явищ; визначення ознак, по яких слід розмежовувати типів; визначення інтервалу переходу від од­ного типу до іншого.

У соціологічному дослідженні застосовуються різ­ні види групування:

• групування за допомогою простого підсумовування однорід­них ознак, завдяки чому визначаються абсолютні числа їх прояву в сукупності, що вивчається;

• ранжирування, тобто групування одиниць су­купності, що вивчаються, залежно від зростання або убування ознак, що вивчаються;

• шкалування, тобто групування на основі логічно виді­лених ознак за допомогою заздалегідь розробленої порядкової або інтервальної шкали, кожен інтервал якої виражає рі­вень або міра прояву ознаки, що вивчається;

• табулювання, тобто побудова статистичних таблиць.

Групування соціологічної інформації може бути:

• за номінальною ознакою (рід занять, національність); по ознаках, відповідних рангових шкалах, тобто по зроста­ючою або за убуваючою значимістю тієї або іншої ознаки (на­приклад, складність праці: ручна праця, робота з механізмами, на­ладчик верстатів, оператор ЕОМ, розробник програм і так далі);

• за кількісною ознакою (наприклад, групування по вікових інтервалах 18-20, 21-25, 26-30 років або за рівнем доходів 300-500 грн., 500-800 грн., 800-1000 грн. і т. і.

Методологія і методика емпіричного соціологічного дослідження найпростіший спосіб угрупування заснований на простому сум­уванні однорідних ознак. Декілька складніше групування, побудоване за допомогою ранжування. Ранжування — це процедура встановлення відносної значущості (переваги) досліджуваних об'єктів на основі їх впорядковування. Ранг — це показник, що характеризує порядкове місце об'єкту в групі і інших об'єктів, що володіють істотними для оцінки властивостями. Для кожного об'єкту вичленовують суму рангів, отриману в результаті. Ранг 1 привласнюється об'єкту, що отримав найменшу суму. Самий вищий ранг привласнюється об'єкту з найвищою сумою. Результат угрупування одиниць спостереження якої-небудь ознаки називається статистичним рядом. Розподіл частот ознаки в сукупності називається варіаційним рядом.                                 

Якщо одиниці спостереження необхідно згрупувати по двох і більш ознаках (наприклад, по статі, віку і освіті) тоді мова може йти про перехресне або комбіноване групування. Воно може бути структурним, типологічним або аналітичним. Ха­рактер групування залежить від вирішуваних в ході дослідження завдань. Наприклад, треба встановити віковий склад опитуваних. В цьому випадку застосовується структурне групування по вікових інтервалах, тобто респондентів класифікують за об'єктивною ознакою, властивою всій сукупності опитуваних.

Якщо ж ставиться завдання виділити з респондентів групи за такою ознакою, як «ставлення до приватної власності на зем­лю», тоді здійснюються типологічні групування, тобто виді­ляються групи, що позитивно ставляться до цього інституту, негативно, що не мають певної думки і так далі

І, нарешті, третій вид групування — аналітичний. Він виробляється по двох і більш ознаках і служить для виявлення їх взаємозв'язку. Наприклад, зв'язок рівня освіти з правопорушеннями.

Більш глибоко проаналізувати соціологічну інформа­цію дозволяють широко вживані в емпіричних дослідженнях статистичні і математичні методи аналізу отримуваної інформації, за допомогою яких виводяться відсотки, індекси, будуються таблиці, графіки і так далі

Результати соціологічних досліджень відбиваються в підсумковому документі, який найчастіше носить характер звіту про на­уково-дослідницьку роботу. Звіт повинен містити ряд обов’язкових розділів: титульний аркуш, список виконавців, реферат, зміст, перелік умовних позначень і символів, вступ, основна частина, висновок, список використаної літератури, додаток.

У рефераті звіту мають бути зведення про об'єм документа, кількість ілюстрацій, таблиць, малюнків, графіків, перелік ключових слів і короткий опис суті дослідження, його новизни і наукових результатів.

Вступ звіту повинне містити обгрунтування актуальнос­ті і новизни, а також цілей і завдань дослідження.

У основній частині викладаються результати дослідження. Ос­новна частина також структурована на ряд розділів. Як правило, в першому розділі основної частини описуються принципи методоло­гічного підходу до дослідження, методи збору, обробки і ана­лізу інформації, доводиться обгрунтованість і репрезентатив­ність вибірки. У другому розділі дається характеристика об'єкту дослідження по соціально-демографічних ознаках. Подальші розділи повинні містити відповіді на висунуті в програмі гіпотези.

Додаток до звіту містить всі методологічні і мето­дичні документи дослідження: програму, план, інструмента­рій, інструкції і так далі У додаток також включаються таблиці, малюнки, графіки, які не увійшли до тексту звіту.

Література

1. Комаров М.С. Специальные социологические теории и эмпирические исследования // Рабочая книга социолога. Изд. 2-е, перераб. и доп. М., 1983. С. 37-43.

2. Лукашевич М.П., Туленков М.В. Спеціальні та галузеві соціології. – К., 2004. – С.10-36.

3. Писаренко И.Я. Специальные социологические теории // Социологический словарь. Минск, 1991. С. 458-462.

4. Соколова Г.Н. Специальная социологическая теория: формирование парадигмы // Социология (научно-теоретический журнал). 1999. № 3. С. 3-8.

5. Социология: Курс лекций:Учеб. пособие. – Ростов н/Д.: Феникс, 1999. – С.319-322.

6. Социология: Учебник для вузов / Под ред. В.Н. Лавриненко.– М.: ЮНИТИ, 1998. – С. 128-134.

7. Социология: Учебное пособие/А.Н. Елсуков и др. – Минск: Тетрасистема, 1998. – С.300-303.

8. Соціологія. Посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред.. В.Г. Городяненка. – К., 1999.- С.

9. Спеціальні та галузеві соціології / За ред. В.Є.Пилипенко – К., 2003.