Проблема, об’єкт, предмет та інші елементи програми дослідження

Лекція.  Методологія і методика емпіричного соціологічного дослідження

(Соціологічний практикум) – 4,6,8 годин

ПЛАН

1. Поняття та різновиди соціологічних досліджень.

2. Проблема, об’єкт, предмет та інші елементи програми дослідження.

3. Методи збору первинної соціологічної інформації.

4. Вибірка у соціологічному дослідженні.

5. Оформлення результатів соціологічного дослідження.

 

Навчальна проблема.. Види соціологічних досліджень. Теоретична підготовка дослідницької програми

Проблемна ситуація. Кожен з нас в тій або іншій мірі стикається з емпіричними соціологічними дослідженнями як слухач радіо, читач газет, журналів, наукової літератури і т.і.

Можливо, певні з вас бувають залученими до цих досліджень як респонден­ти, тобто джерела первинної інформації про процеси і явища, що вивчаються. Не виключена вірогідність того, що кому-небудь з вас при­йдеться організовувати таке дослідження. Отже завданням даної теми є вироблення загального уявлення про методологію і методику емпі­ричного соціологічного дослідження, знайомство з його основними поняттями і процедурами.                               

 

Поняття та різновиди соціологічних досліджень.

Для більшості людей до цих пір не зрозуміло, що в основі соціологічних досліджень лежить використання закону великих чисел.

Одні вважають: оскільки особисто мене не опитували, результати дослідження будуть неправильними.

Інші: навіщо проводити дослідження, якщо я і так все знаю.

Висновок > перенесення сфери індивідуального на сферу соціального.

Умова> абстрагування від особи. Людей необхідно розглядати як носіїв певних ознак. Усередині груп, що створюються по ознаках, індивіди розглядаються як рівноцінні, взаємозамінні і анонімні.

Таким чином, лише через соціологічні дослідження можна отримати відповідь на питання соціальної практики.

Емпіричне соціологічне дослідження — це система логічно послідовних методологічних, методичних та організаційно-технічних процедур з метою здобуття точної об'єктивної інформації про обстежуваний об'єкт.

соціологічне дослідження — це науковий процес вироблення нових соціологічних знань на основі теоре­тичних або емпіричних даних, один з видів пізнавальної діяльності соціолога.

соціологічне дослідження включає чотири етапи:

1) підготовку дослідження;

2) збір первинної соціологічної інформації (отримані в різній формі неузагальнені відомості, що підлягають подальшій обробці і аналізу);

3) підготовку зібраної інформації до обробки і її обробку;

4) аналіз отриманої інформації, підведення підсумків дослідження, формулювання висновків та рекомендацій.

Конкретний вид со­ціологічного дослідження завжди обумовлений характером по­ставлених в ньому цілей і завдань. Саме відповідно до них і розрізняють три види соціологічного дослідження: розвідувальне, описове і аналітичне.

Розвідувальне дослідження (зондажне) використовується, для попереднього обстеження певного про­цесу або явища.

Потреба в ньому виникає, коли проблема або мало вивчена, або зовсім не вивчена. Наприклад, для здобуття додаткової інформації про предмет і об'єкт, для уточнення і коректування гіпотез і завдань, інструмен­тарію і кордонів обстежуваної сукупності в поглибленому, широко­масштабному дослідженні, а також для виявлення труднощів, які можуть зустрітися в подальшій роботі.

Розвідувальне або пілотажне дослідження — це пробне до­слідження, передуюче основному і призначене для перевір­ки якості його методичної та організаційно-технічної підготовки. В ході даного дослідження уточнюються ці­лі, гіпотези, завдання дослідження, здійснюється «обкатка» інст­рументарію, тобто методичних процедур і документів і так далі. Обстежувані сукупності в цьому дослідженні невеликі. Розвідувальне дослідження допомагає отримати оперативну соціологічну інформацію. Проводити таке дослідження важливо у тих випадках, коли вперше починають вивчати дану проблему.

 

Описове дослідження — більш складний вид соціологі­чного дослідження, який дозволяє сформувати відносно ці­лісне уявлення про явище або процес, що вивчається. Слід пам'ятати, що даний вид дослідження проводиться, як правило, по повній, досить детальний розробленій програмі і на базі методично апробованого інструментарію.

Звичайне описове дослідження застосовується в тих випадках, коли об'єктом служить порівняно велика спільність людей з різними характеристиками. Це може бути колектив крупної фірми або підприємства, де працюють люди різних професій і вікових категорій, що мають різний стаж роботи, рівень освіти, сімейний стан і так далі, або населення міста, району, області, регіону, країни в цілому.

Описове дослідження обмежується загальними характеристиками об’єкта та предмета дослідження й не вимагає від дослідника серйозних аналітичних дій, які супроводжуються розробкою висновків та рекомендацій. Його можна назвати дослідженням констатуючого характеру.

Аналітичне соціологічне дослідження ставить своєю за мету найбільш поглиблене вивчення явища, коли потрібно описати не лише структуру, але і взнати, що визначає його основні кількісні та якісні параметри. Так, якщо в ході описового дослідження встановлюється, чи є зв'язок між характеристиками явища, що вивчається, то в ході аналітичного дослідження з’ясовується, чи носить виявлений раніше зв'язок причинний характер. Наприклад, якщо в першому випадку фіксується наявність зв'язку між задоволеністю змістом виконуваної праці та її продуктивністю, то в другому випадку розглядається, чи є задоволеність змістом праці основною або неосновною причиною, тобто чинником, що впливає на рівень її продуктивності.

Аналітичне дослідження, на відміну від двох попередніх, містить у собі не тільки констатацію фактів, явищ або процесів, але й висновки, рекомендації й прогнози.

Важливо запам'ятати, що підготовка аналітичного дослідження, як правило, вимагає значних часових витрат, ретельно роз­робленої програми і інструментарію. Тим самим аналітичне дослідження істотно відрізняється від раніше розглянутих видів не лише складністю і змістом свого підготовчого етапу й етапу збору первинної інформації, але і підходом до аналізу, узагальнення і пояснення отриманих результатів.

 

Різновидом аналітичного дослідження можна вважати експеримент – це перевірка гіпотез, результати яких мають вихід на практику, а також управлінських рішень. Його проведення передбачає створення експеримен­тальної ситуації шляхом зміни в тій або іншій мірі звичайних умов функціонування соціального об'єкту. В ході експери­менту особлива увага приділяється вивченню "поведінки" тих фак­торів, які додають об'єкту нових рис і властивостей. Підготовка і проведення будь-якого експерименту — справа досить трудомістка, така, що вимагає спеціальних знань і методичних навиків.

Виділяють за характером: - польовий експеримент; - лабораторний (для перевірки гіпотез дослідження); за структурою: - лінійний; - паралельний експеримент

 

*********

За обсягом дослідження поділяються на точкові, районовані (коли об’єкт дослідження розбивається на кілька умовних «районів» - цехів, факультетів, курсів), регіональні (коли об’єкт вивчається в територіальному розрізі), та загальнонаціональні.

Залежно від потреби у здобутті інформації про ста­тику або динаміку соціальних явищ і процесів емпіричні соціологічні дослідження бувають разові (точкові) або по­вторні. Разове (точкове) дослідження дає можливість отримати знання з проблеми на даний теперішній момент. Повторне дослідження розглядає об'єкт вивчення в динаміці, зміні, розвитку. Повторне дослідження — це дослідження одного й того ж, або різних контингентів, що проводиться кілька разів, через певні проміжки часу в однакових або різних умовах. Основними вимогами до повторних досліджень є порівнянність досліджень, а також обґрунтованість істотності відмінностей за порівнянними показниками. Аби забезпечити порівнянність досліджень, повторне дослідження проводять за єдиною програмою і інструментарієм.

Повторні дослідження, у свою чергу, діляться на трендові, панельні і лонгітюдні. Трендові дослідження здійснюються на аналогічних вибірках або в рамках єдиної генераль­ної сукупності з інтервалами в часі з метою вивчення змін на рівні певної групи. Розрізняють когортні тренди і історичні тренди.

Об'єктом когортних трендових досліджень є певна вікова група (когорта), яка залишається постій­ною під час досліджень. На різних етапах досліджень ви­бірка не обов'язково повинна складатися з одних і тих же індивідів, важливо лише, аби респонденти були представниками когорти, що вивчалася.

Об'єктом історичних трендових досліджень є певна вікова група, яка обстежується через певні проміжки часу. В цьому випадку постійною залишається вікова група, а когорта і час обстеження змінюються. Дані отримують при обстеженні сукупностей, що знаходяться в од­накових соціальних умовах.

Ні когортні, ні історичні тренди не дають можливості аналізувати індивідуальні долі людей, їх зміни у різних часових відрізках під впливом соціальних обставин. Для цього проводяться панельні і лонгітюдні дослідження.

Панельні дослідження мають два різновиди:

Перший – це обрання стабільної панелі респондентів. Тобто це дослідження одних і тих же осіб через однакові тимчасові інтервали. Частота повторнос­ті і загальна тривалість панельного дослідження можуть бути різними, часові інтервали між дослідженнями є похідними. У даному різновиді досліджень головним є, аби одні і ті ж особи досліджувалися по однаковій методиці.

Другий різновид панельних досліджень означає, що за постійний чинник обирається певна точка (територіальна панель), на якій через обрані інтервали часу здійснюється дослідження.

Близьким, але не тотожним до панельного дослідження є дослідження лонгітюдне.

У панельному дослідженні моменти кожного наступного обстеження встановлюються по зовнішніх для контингенту, що вивчається, чинниках (через певне число років, при здійсненні певних соціальних заходів). Якщо ж момен­ти повторного обстеження вибираються залежно від внутрішніх чинників розвитку сукупності, що вивчається, у міру досягнення нею певній стадії свого розвитку, то таке дослідження називається лонгітюдним. Якщо в панельному дослідженні об'єктом обстеження можуть бути представники будь-яких вікових груп, то в лонгітюдних дослідженнях вивчається тільки молодь як вікова група, що динамічно розвивається. Коректність лонгітюдного дослідження обумовлюється єдністю програми і інструментарію дослідження, збереженням вибірки в перебігу всього часу дослідження і відповідності цієї вибірки генеральній сукупності.

Повторні соціологічні дослідження при відповідній організаційній роботі дозволяють сформулювати нову форму здобуття соціальної інформації — соціальний моніторинг. Соціальний моніторинг є цілісною системою відстежування процесів, що відбуваються в суспільстві, на основі збору, зберігання і обробки інформації через певні проміжки часу. Теоретичне забезпечення системи моніторингу — це програма збору інформації, розробка форм пред’явлення  і зберігання цієї інформації. Технічне забезпечення моніторингу — це різні мережі каналів зв’язку, що охоплюють всі об'єкти спостереження, крупний головний обчислювальний центр, пов'язаний з дрібнішими обчислювальними центрами на місцях. При моніторинговій системі дослідження, n правило, проводяться обов'язкові щомісячні обстеження експрес-опити по найбільш актуальних проблемах.     

Залежно від масштабів також виділяють міжнародні, загальнонаціональні, регіональні, галузеві та локальні (точкові) дослідження.

 

******

Проблема, об’єкт, предмет та інші елементи програми дослідження.

 

Будь-яке дослідження починається з постановки проблеми. Проблема дослідження може бути задана ззовні яким-небудь замовником або обумовлена пізнавальним інтересом. У розкритті теми ми орієнтуватимемося на прикладне соціологічне дослідження, яке може бути проведене в будь якій виробничій організації. Тому ми виходитимемо з тих або інших реальних проблем, які встають в даний час перед виробничими організаціями.

Проблема — це завжди протиріччя між знаннями про потреби людей в якихось результативних практичних або теоретичних діях і незнанням шляхів і засобів їх реалізації.

Вирішити проблему — означає отримати нове знання або створити тео­ретичну модель, що пояснює те або інше явище, виявити чинники, явища, що дозволяють впливати на розвиток, в бажаному напрямі.

Замовлення соціологові найчастіше формується у вигляді позначення деякої проблемної ситуації, вказівки на якесь соціальне протиріччя або просто вказівки на незадовільний стан подій у тій або іншій сфері виробництва, управління і так далі Соці­ологу належить перевести проблемну ситуацію у формулювання проблеми, яку він досліджуватиме.

 

Для цього він повинен здійснити спеціальну теоретичну роботу:

 

1) встановити реальну наявність даної проблеми:

а) чи є показник, який кількісно або якісно характеризує дану проблему;

б) чи є облік і статистика по цьому показникові;

в) чи достовірні облік і статистика по цьому показнику;

 

2) вичленувати найбільш істотні елементи або чинники проблеми, вирішення яких належить соціології, а не еконо­мічній теорії, технології виробництва і т. і.

Наприклад, постав­лена проблема розібратися в причинах низької ефективності уп­равління тим або іншим підрозділом підприємства. Соціологові належить вирішити, які соціальні групи і особи беруть участь у виникненні і вирішенні цієї проблеми, як впливають тут їх ін­тереси, як стимулюється їх участь у вирішенні даної про­блеми і т. п.;

 

3) вичленувати вже відомі елементи проблемної ситуації, які не вимагають спеціального аналізу і виступають як інфор­маційна база для розгляду невідомих елементів (напри­клад, дані статистики і обліку є готовим важливим матеріалом);

 

4) виділити в проблемній ситуації головні і другорядні компоненти, аби визначити основний напрям дослідницького пошуку;

 

5) проаналізувати вже наявні спроби вирішення аналогічних проблем.

 

З цією метою необхідно вивчити всю літературу з дан­ого питання. Провести бесіди з компетентними людьми — експер­тами. В ролі експертів зазвичай виступають фахівці — вчені або практики.

 

Виробнича проблема може бути описана за допомогою п'яти основних характеристик:

1) Сутність. Наприклад, низька ефективність виробництва, висока соціально-психологічна напруженість в трудовому колективі і т. і. При визначенні проблеми слід уста­новити, з чим все це, порівнюється і на якій підставі. У даних прикладах слід відповісти на питання: чому ми вважаємо, що ефектив­ність виробництва низька, а соціальна напруженість висока? Низька і висока у порівнянні, з якими стандартами?

2) Організаційне і фізичне знаходження. У якому орга­нізаційному підрозділі (ділянках, відділах, філіях) і фізичних об'єктах (заводи, будівлі, склади, контори) була виявлена проблема. Наскільки широко вона поширена в організації. Я­кі підрозділи вона зачепила.

3) Володіння проблемою. Чи є проблема «відкритою» (знайомій всім) або «закритою» (тобто відомій групі осіб)? Які люди (управлінці, фахівці, робітники) торкалися проблеми і понад усе зацікавлені в її вирішенні?           

4) Абсолютна і відносна величина. Наскільки важлива проблема в абсолютних величинах? Наприклад, об'єм втраченого робочого часу або грошей; об'єм невживаних виробничих потужностей. Наскільки вона важлива у відносному вираженні? Як вона впливає на підрозділи, в яких вона виявлена, і на людей, які володіють нею? Наскільки вона важлива для організації в цілому? Що може отримати організація від її рішення?       

5) Часові рамки. З якого часу існує дана проблема? Чи спостерігалася вона один раз, кілька разів або виникає періодично? Яка тенденція: проблема стабілізувалася, посилюється або ослабляється? В результаті попереднього аналізу проблемна ситуація отримує чітке вираження у вигляді фор­мулювання проблеми. Причому це формулювання може значно відрізнятися від первинного технічного завдання, сформульованого замовником.

На основі попереднього аналізу розробляється про­грама дослідження даної проблеми.

 

Програма соціологічного дослідження — це виклад основних принципів, теорії і методології дослідження, його процедур і організації. Програма є обов'язковим вихідним документом будь-якого соціологічного дослідження, незалежно від того, чи є це дослідження теоретичним або прикладним. Програма соціологічного дослідження зазвичай включає наступні розділи:

1) теорети­чний (мета, завдання, предмет і об'єкт дослідження, визначення понять);

2) методичний (обґрунтування вибірки, обґрунтування мето­дів збору даних, методів обробки і аналізу даних);

3) організа­ційний (план дослідження, порядок дослідження підрозділів, розподіл людських і фінансових ресурсів і т.п.).

 

Основні елементи програми прикладного соціологічного дослідження показані на схемі.

Об'єкт дослідження	Інтерпретація концептуальної схеми дослідження
Проблемна ситуація	Теоретична інтерпретація
Проблема	Емпірична інтерпретація
Мета	Операціональна інтерпретація
Основні завдання
Предмет
Логічний план дослідження
Схема понять операціональної інтерпретації
Характеристика методів. Завдання до методики пошуку, виміру, реєстрації, аналізу даних
Організаційний план дослідження. Мережевий графік робіт