Рис. 1. Основні елементи програми прикладного соціологічного дослідження

*****

Мета і завдання дослідження. Цей розділ програми регулює відносини замовника і соціолога на стадії попереднього визначення очікуваного результату, а також визначає об'єм за­трат, часу і фінансових ресурсів, необхідних для здобуття результату.

Мета дослідження може бути різною. Наприклад, якщо сформульована проблема як недостатньо високий рівень уп­равління підрозділами організації, то мета полягатиме в аналізі реальної ситуації причин низької ефективності управлін­ня організацією, виявленні прихованих резервів і розробці прак­тичних рекомендацій по зміні цій ситуації.

Завдання дослідження є змістовними, методичними і містять у собі ор­ганізаційну конкретизацію мети.

Об'єкт і предмет дослідження. Об'єкт соціологічного дослідження — область соціальної дійсності, на яку скеровано процес наукового пізнання. Вибір об'єкту дослідження обумовлений проблемною ситуацією дослідження. Об'єктом дослідження можуть стати будь-які сторони соціальної реальності, але лише після того, як вони включені в процес соціологічного пізнання, осмислені і виділені виходячи з проблеми даного дослідження. Будь-яка соціальна проблема не існує сама по собі, а передбачає свого носія — певну соціальну спільноту.

Об'єкт дослідження характеризується кількісно, структурно і з точки зору його просторово-часової визначеності. У нашому прикладі це може бути колектив підприємства, який організа­ційно підрозділяється на колективи цехів, змін, бригад. Підроз­діли підприємства просторово відособлені, мають певні просторово-географічні кордони і таке інше.

Операціоналізація дослідження — необхідний етап в розробці методології дослідження. Він дозволяє вирішити три ос­новні завдання:

1) З'ясувати ті аспекти теоретичних понять, які використовуються в даному дослідженні.

2) Вести аналіз практичних проблем на рівні теоретичного знання і тим самим забезпечувати наукове обгрунтування його результатів, висновків і рекомендацій.

3) Забезпечити вимірювання і реєстрацію явищ, що вивчаються, за допомогою кількісних, статистичних показників.

Операціоналізація дослідження включає ряд проце­дур. Перша з них — інтерпретація понять. Сенс цієї процеду­ри — чітко, точно, ясно вказати, що розуміється в дослідженні під тим або іншим терміном або поняттям. Це поважно тому, що більшість понять багатозначна, має безліч сенсів і відтінків, різних трактувань в літературі. Головне призначення цієї процедури здійснити переклад проблемної ситуації у фор­мулювання в строгих наукових термінах.

Наступна процедура — це операціоналізація понять, що передбачає сукупність операцій, за допомогою яких поняття, використовувані в соціологічному дослідженні, розчленовуються на складові елементи, здатні в сукупності опису­вати їх зміст. З цією метою використовується структурна інтер­претація понять, в ході якої здійснюється поділ об'єму понять по правилах, аналогічний тим, які прийняті у формаль­ній логіці. В разі аналітичного дослідження, окрім структур­ної інтерпретації понять слід провести їх факторну інтер­претацію, тобто визначити систему зв'язку понять із зовнішніми об’єктами і внутрішнім суб'єктивним чинником.

Кінцевою метою всієї цієї роботи є вироблення таких понять, які доступні кількісному обліку і реєстрації. Поняття, що позначають, такі елементарні фрагменти соціаль­ної реальності є поняттями-індикаторами. При цьому со­ціолог повинен прагнути забезпечити максимальний опис предмету дослідження в поняттях-індикаторах.

Формування гіпотези — завершальна частина теоретичної підготовки емпіричного соціологічного дослідження. Гіпо­теза дослідження — це науково обгрунтоване припущення щодо струк­тури соціального явища, що вивчається, або про характер зв'язків між його компонентами. Гіпотези виробляються на основі наявних фактів. У науці існують певні правила висунення і перевірки гіпотез:

1) Гіпотеза повинна бути сумісною зі всіма фактами, яких вона стосується.

2) З багатьох суперечливих одна одній гіпотез, висунутих для пояснення серії фактів, переважною є та, яка однозначно пояснює більше їх число.

3) Для пояснення зв'язаної серії фактів потрібно висувати, можливо, менше гіпотез, і їх зв'язок має бути, якомога, тіснішим.

4) При висуненні гіпотез необхідно усвідомлювати імовірнісний характер її висновків.

5) Неможливо керуватися гіпотезами, що суперечать одна одній.