Робота з джерелами інформації в групах

Урок 5

Політизація українського національного руху

Мета: визначити проблеми становлення української нації на початку ХХ ст.; охарактеризувати процес створення перших політичних партій у Наддніпрянській Україні на початку ХХ ст. та діяльність політичних партій Західної України; продовжувати розвивати в учнів уміння та навички роботи з історичними джерелами, аналізувати та систематизувати матеріал, робити висновки, узагальнення, порівняння, висловлювати та аргументувати свою

позицію; на прикладах діяльності політичних партій виховувати в учнів патріотичні почуття.

Основні поняття: «політична партія», «РУП», «Самостійна Україна» М. Міхновського, «УДП», «УРП», «УНП», «УСДРП».

Обладнання: роздавальні картки з документами, історичними матеріалами, портрети засновників політичних партій.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

• називати проблеми становлення української нації на початку ХХ ст.;

• визначати хронологічну послідовність явищ політичного життя, утворення політичних партій та рухів;

• характеризувати процес утворення українських політичних партій, називати їх провідних діячів та цілі;

• порівнювати український рух початку ХХ ст. у Н аддніпрянській Україні та на західноукраїнських землях.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Бесіда за питаннями

1. Що таке політична партія?

2. Пригадайте, коли і як виникли перші політичні партії в Західній Україні. Кого із засновників цих партій ви можете назвати?

3. Як їхня діяльність вплинула на український національно-визвольний рух?

4. Як партії пропонували вирішити українське національне питання? Яким вони бачили майбутнє України?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

У ч и т е л ь.

Початок XX ст. характеризувався швидким розвитком в Україні визвольного руху, який виявлявся в різних формах, проте охоплював всю Україну — і Східну, і Західну. Виникло новее покоління українських діячів, які називали себе «національно свідомими українцями», вимагаючи для свого народу національних прав, політичної свободи й соціальної справедливості. «Нові» українці — це переважно студенти, і особисті контакти між ними зав’язувалися в гімназичному та університетському середовищі, де й зароджувались нелегальні рухи, які згодом сформували активну опозицію царату.

ІV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

Проблеми становлення української нації

Постановка питання

• Пригадайте, в якому стані перебував процес формування української нації у другій половині ХІХ ст. Які чинники на це впливали?

У ч и т е л ь. Процес становлення української нації та розвиток національного руху продовжився і на початку ХХ ст. Проте в ньому виникли деякі нові тенденції.

1. Висока концентрація робітників в промислово розвинених регіонах.

У промисловості України було зайнято понад 360 тис. робітників, причому 44 % з них були зосереджені на великих підприємствах з кількістю працюючих понад 500 чол. Така висока концентрація робітників сприяла швидкому визріванню їх політичної свідомості, посиленню боротьби проти царизму і капіталістичної експлуатації.

2. Досить строкатий склад робітничого класу.

Українські підприємства залучали трудящих з усієї Росії. Серед них були і кваліфіковані робітники, і безземельні та малоземельні селяни. З одного боку, вони несли з собою прогресивні революційні настрої, а з іншого — захоплювали український народ своїми ідеями й русифікували його.

3. Різке погіршення становища населення.

Особливу роль у цьому відіграла загальноекономічна криза на початку XX ст., яка призвела до масового безробіття і різкого погіршення становища трудящих. У липні та серпні 1903 р. Україну охопив загальний страйк: страйкувало близько 200 тис. робітників, які вперше висунули політичні та економічні вимоги.

Подібні процеси відбувалися і на західноукраїнських землях. Одним із найвідоміших революційних виступів західноукраїнського пролетаріату на початку XX ст. був страйк 4 350 будівельників Львова, що тривав з 26 травня по 5 червня 1902 р.

4. Активізація робітничого і селянського руху.

Переважна більшість населення України мешкала у селах, і на перший план звичайно виступало аграрне питання. У 1990–1901 рр. в Україні було зареєстровано 670 селянських заворушень. Отже, на рубежі двох століть революційним настроєм були охоплені всі верстви суспільства.

5. Відбулися зміни в національному складі населення України.

Швидкий промисловий розвиток зумовив приплив населення з центральної Росії, насамперед у Донецько-Криворізький регіон. Унаслідок цього в деяких містах Катеринославської, Херсонської і Київської губерній помітно переважало російське населення. Наприклад, у Миколаєві росіян було 56,3 %, українців — 7,5 %, у Харкові відповідно 62,8 і 26 %, в Одесі — 47,7 і 9,2 %,

в Києві — 54,5 і 21 %. У Донбасі близько 70 % усього загалу пролетарів були вихідцями з російських губерній. Крім того, майже вся Україна, крім Харківської губернії, належала до так званої смуги єврейської осілості: питома вага єврейського населення в Україні становила 7,5 %, а в містах ця цифра сягала 28 %.

Отже, існувала вельми суттєва національна різниця між майже цілком українським селом і багатонаціональним містом.

6. Ускладнилися соціальні та національні відносини, що встановилися між селом і містом.

Це зробило актуальною проблему політичної співпраці. Для її розв’язання більше долучалися ті діячі, які перебували на українських позиціях. Вони насамперед мусили шукати шляхи поєднання непримиренності радикально-демократичного українського націоналізму з визріваючою російською ідеологією марксизму. Ні ті, ні інші не мали ніякого впливу на українське сільське населення. Але соціалістичні ідеї чи заклики були дуже популярними майже в усіх українських політичних угрупуваннях.

Створення політичних партій Наддніпрянської України

Робота з таблицею

Політичні партії Наддніпрянської України
1900 р. — РУП (Революційна українська партія)	• Засновники: Д. Антонович, М. Русов, О. Коваленко; • перший програмовий Документ — брошюра М. Міхновського «Самостійна Україна»; • вважали, що визначну роль у боротьбі має віді- грати селянство, тому йшли в села, розповсюджуючи там брошури, газети, журнали; • видавали 4 газети, випустили 150 тисяч брошур, створили мережу місцевих організацій; • виступали за ліквідацію самодержавства, поміщицького землеволодіння і передачу землі селянам безкоштовно; • виступали за незалежну Україну, але згодом Перемогла ідея автономії
1902 р. — УНП (Українська народна партія)	• Засновник Микола Міхновський; • програма сформульована у «10 заповідях»; • виступала за політичну самостійність України (основне гасло «Україна — для українців»); • встановлення республіки, соціальні гарантії для населення, передача землі селянам
1904 р. — УДП (Українська демократична партія)	• Засновники: О. Лотоцький, Є. Чикаленко; • виступали за проведення буржуазних реформ, встановлення конституційного правління, проголошення демократичних прав і свобод; • за автономію України у складі Російської Федерації
1904 р. — УРП (Українська радикальна партія)	• Засновники: Б. Грінченко, С. Єфремов, Д. Дорошенко; • виступали за проведення державних реформ, за здійснення змін у суспільстві, встановлення загальнонародної власності; • за автономію України у складі Росії
1904 р. — УСДС (Українська соціал- демократична спілка)	• Засновники: М. Меленевський, А. Скоропис- Йолтуховський; • виступали за проведення соціал-демократичних реформ, які призвели б до встановлення соціалістичного суспільства, за автономію України; • ввійшли до складу Російської соціал- демократичної робітничої партії меншовиків
1905 р. — УСДРП (Україн- ська соціал- демократична робітнича партія)	• Засновники: М. Порш, В. Антонович, В. Винниченко, С. Петлюра; • виступали за автономію України; • не поділяли революційних методів боротьби РСДРП

Завдання

• Назвіть політичні партії, які утворилися в Н аддніпрянській Україні на початку ХХ ст. Яким вони бачили майбутнє України?

Робота з джерелами інформації в групах

1-а група

Із праці М. Міхновського «Самостійна Україна»

«Ми існуємо, ми відчуваємо своє існування і своє індивідуальне національне «Я». Наша нація у своєму історичному процесі часто не була солідарна поміж окремими своїми частинами, але нині увесь світ української нації, що по всіх частинах України живее однією думкою, однією мрією, однією нацією: «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна, від Карпатів аж по Кавказ».

Державна самостійність єсть головна умова існування націй, а державна незалежність єсть національним ідеалом у сфері національних відносин. Україна — для українців. Усі, хто на цілій Україні не за нас, ті проти нас».

Завдання

Проаналізуйте даний документ за таким планом:

1. Як автор визначає позицію партії щодо питання про українську державність?

2. Яку течію національно-визвольного руху започаткував цей документ?

3. Чому цей документ спричинив розкол РУП?

2-а група

Із журналу «Гасло» за грудень 1902 р.

«Застерігши згори свою мету, свій ідеал самостійної, непідлеглої української республіки робочих мас з усуспільненням засобів продукції, націоналізацією землі і диктатурою пролетаріату, власне українську соціалістичну державу…»

Із журналу «Гасло» за квітень 1903 р.

«Вимагаємо повної автономії України у внутрішніх справах із забезпеченням рівності населяючих її національностей на підставі найширшої конституції з Н ародною Радою як законодавчими зборами».

Завдання

• Порівняйте обидві цитати з журналу «Гасло», який видавався РУП. Чи однаково тут визначається позиція партії щодо питання про українську державність? Чому?

3-я група

Із програми УСДРП

«УСДРП перш за все і головним чином вимагає:

1. Демократичної республіки…

2. Автономії України…

3. Загального, прямого, рівного виборчого права з таємним голосуванням…

1. Право кожної нації на культурне і політичне самоопреділення…

2. Широкого самоврядування…

3. Необмеженої свободи слова, друку, віри, зібрань, союзів, страйків…

11. Знищення усяких привілеїв класів, верств, походження, статі…

12. Рівноправність усіх мов у школах, судах, державних інституціях…

13. Проголошення релігії ділом кожного громадянина…