Церква Пресвятої Покрови

У селі працює будинок культури, бібліотека та музей.

У житті громади с. Клювинці книга завжди займала вагоме місце. Культурним центром села ще у ХІХ ст.. була прицерковна читальня релігійної літератури. Пізніше було організовано хату-читальню на громадських засадах. Тут збиралися люди – молоді для участі в драмгуртку, а старші, щоб читати книги, послухати розповідь один одного. Тут працював просвітницький гурток «Рідна школа».

Після війни 1945 році був створений сільський клуб, а в серпні 1950 року засновано і бібліотеку. Вона займала дві кімнати в приміщені сільського клубу. У бібліотеці було 520 книг, а першою бібліотекаркою стала Емілія Нищегладова.

З 1955 року бібліотеку очолила Скалій Богдана Василівна, яка віддала цій роботі 38 років свого життя. Завдяки її самовідданій праці бібліотека була однією з найкращих у районі. Декільком поколінням вона прищепила любов до книжки. Люди приходили цілими сім’ями до скарбниці знань. У той час бібліотека обслуговувала 1000 читачів: дітей, юнацтва і дорослих.

На сьогоднішній день бібліотека залишається однією з найкращих у районі.

Фонд бібліотеки нараховує 8852 примірники книг з різних галузей знань. На належному рівні організовано довідково-бібліографічний апарат: каталоги і картотеки.

Бібліотека веде активну участь у культурно громадському житті села, тісно співпрацюючи з будинком культури та місцевою школою у проведені масових заходів.

Село відоме у нашому краї тим, що у ньому у 1865 році 2 жовтня народився відомий український композитор Денис Володимирович Січинський (найвизначнішими є композиції на тексти І.Франка та Т.Шевченка). Раннє сирітство перешкодило йому отримати музичну освіту. В ті часи це було можливе тільки за кордоном - у Відні або в Празі. Основи музичних знань Д. Січинський засвоїв у Тернопільській гімназії, а відтак, після короткочасного перебування у Львівському університеті, поглиблював їх епізодично.
Прожив він важке і трагічне життя. Доля немов навмисне нагромадила перед ним гору перепон, і він, надзвичайно талановитий, вимушений був, прориваючись крізь борги, злидні, боротися, щоб стати митцем.

        Денис Володимирович Січинський

Його життя минуло в злиднях і нестатках. А останні роки - в пекельній боротьбі зі страшною недугою - раком горла. Помер Д. Січинський 26 травня 1909 р. Лише після смерті композитора громадськість усвідомила, якої втрати зазнала. На його могилі у меморіальному сквері Івано-Франківська стоїть пам’ятник-бандура, а музичне училище носить ім’я Д. Січинського. На його честь найменовані вулиці.

В селі діє меморіальний музей Дениса Січинського. Він заснований в 1995 р. Від 2001 р. – народний. Загальна кількість експонатів – 230, в тому числі оригінальних – 46. Основу складають фотодокументальні матеріали (опери «Роксоляна», кантати «Дніпро реве», «Журавлі»; хорів, романсів, фортепіанних творів тощо), які розповідають про життя і творчість уродженця села, першого професійного західноукраїнського композитора і музичного діяча Дениса Січинського. Весь матеріал про Д.Січинського розміщений за такими розділами:

- Дитинство та юність композитора. Тернопільський період.

- Коломийський та львівський період життя і творчості композитора     (1817-1895р.р.).

- Перемишль та Дрогобич (1895-1899р.р.).

- Роки активної діяльності на Прикарпатті.

- Розквіт творчості. Останні роки життя. (1902-1909р.р.).

У 2000 році було зведено також пам’ятник композитору (скульптори

М. Самарик і М. Обезюк),

Споруджено пам’ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967), встановлено пам'ятний знак на честь скасування панщини, меморіальну таблицю Д. Січинському (1987).

Сільський голова веде велику роботу щодо благоустрою населеного пункту, впорядкування кладовища, доріг, сміттєзвалища, освітлення вулиць, створення зручних умов для навчання дітей та вихователів у дитячому садочку.

Список використаних джерел

1. Земля Тернопільська. Туристичний путівник. – Тернопіль: джура, 2003. – 368 с.

2. Історія міст і сіл УРСР. Тернопільська область. Київ.: Інститут історії академії наук УРСР. – 1973. – 640 с.

3. Тернопільський енциклопедичний словник. – Тернопіль.: Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч». – 2005. – Т.2. К-О. – 706 с.

4. http://kluvyntsi.at.ua

5. http://www.infotour.org.ua