Розвиток національної освіти, науки і культури у підавстрійській Україні у 1890-х – 1913 рр

У 1848р. виникає Москвофільна течія

Протиставлення польській мові «язичся» (суміші української російської старослов’янської польської мов)

Обстоювання тези про єдиний «руський» народ від Карпат до Уралу

Захист візантійської літургії Юліанського календаря кириличного алфавіту.

У ІІ пол. ХІХ ст. стало очевидним, що поміркованими діями у сфері культура не можна визначити актуальні тогочасні проблеми.

Молода інтелігенція під впливом Драгоманова обрала інший шлях європеїзації, модернізації. У культурних відносинах на Західній Україні було вільніше чим в Російській імперії. З 1868р. працювали суспільства Просвіта, які до 1914р. мали 3 тис. невеликих бібліотек. Були організовані українські спортивні організації «Січ» і «Сокіл».

Рівень розвитку народної освіти був досить низьким – нижчим ніж в Російській імперії. На початку ХХ ст. з 6240 сіл Галичини 2014 не мали початкових, а 981 будь-яких шкіл. Середніх шкіл на всю Галичину налічувалося 49, лише в 4-ох навчання велося українською мовою. На Буковині існувала лише 1 українська гімназія, в Закарпатті навіть у початкових школах уроки велися угорською мовою.

Грушевський написав важливу для розвитку історії книгу «Нарис історії українського народу»,яку згодом високо оцінив у спеціальній науковій розробці «Причинки до історії України та Росії» І. Франко. Він також виступав як автор ґрунтовних монографій з історії України (її Західного регіону). Його увагу привертали проблеми масових національних рухів, боротьби західноукраїнського населення за збереження і розвиток своєї культури, мови, освітти.

Розвиток науки та освіти на українських землях у складі Російської імперії в др. пол. ХІХ – початку ХХ ст.

Контрреформа 80-х 90-х рр. суттєво звузила поле культурницької діяльності. До скасування кріпацтва народна освіта перебувала на низькому рівні (1 школа припадала на 10 тис. жителів). Щоб виправити ситуацію українська інтелігенція спромоглася організувати недільні школи (110), закриті 1862р.

1864р. – відбулася освітня реформа:

Початкову освіту давали початкові народні училища;

Навчальний процес здійснювався російською мовою.

Наприкінці ХІХ ст. кількість початкових шкіл зросла з 1956р. в 13 разів і досягла 17 тис. (проте 70% дітей залишилося поза школою). Середню освіту давала гімназія. В ХХ ст. – 129 гімназій, 19 реальних та 18 комерційних училищ. Вищу освіту на той час давали: Харків, Київ, Новоросійські університети.

Розвивалися природничі науки:

Математик О. Ляпонов створив загальну територію стійкості та рівноваги руху механічних систем. Хімік М. Бекетов став одним із засновників фізичної хімії. Зоолог Мєчніков заклав підвалини порівняльної потології, еволюційної ембріології, мікробіології. В 40-90 рр. було створено київський центральний архів, опубліковано 35 томів «архива югозападной Росии». Оригінальним представником української філософії був П. Юркевич (українська класична філософія). Значний внесок у розвиток вітчизняної філософії зробив О. Потебня (праці і «запиок по русской граматике», «мисль и речь» та інш.).

Розвитку українській літературі в цей час притаманні такі риси:

Різноманітних художніх напрямів (романтизм, натуралізм, просвітницький реалізм)

Наявність індивідуальних стилів письменства

Поява нових тем і проблематики

Демократизація і демогуманізація літератури

Ускладнення художніх форм

Політизація літературної творчості

Розвиток театрального мистецтва – Кропивницький, Старицький, Карпенко-Карий для драматургії 70-90-х рр. були характерними:

Вузькість тематики, певна повторюваність мотивів

Побутовізм

1883р. Київський генерал-губернатор заборонив гастролі театру Корифеїв.